6. Функції політичної економії

Політекономія як одна з галузей наукового знання, виконує:1)пізнавальну функцію. Нею політекономія забезпечує накопичення наукових знань в галузі виробничо-господарської діяльності людей, а в цілому – нарощування інтелектуального потенціалу суспільства, розширює науковий кругозір людей, озброює їх знаннями об’єктивних законів економічного розвитку суспільства, силою наукового передбачення. 2) методологічну. Політекономія вивчає виробничо-господарські відносини людей в глибинній їх сутності. 3) практичну. політекономія – теоретична основа економічної політики держави, підприємств, фірм. На основі її законів та теоретичних висновків органи держуправління, фірми визначають свої програмні цілі, економічну стратегію і практику. Політекономія сприяє нарощуванню економічного потенціалу. 4) ідеологічну. Політекономія формує погляди, суспільні ідеї, суспільну свідомість. Є вихідною основою формування економічного і політичного мислення.

7. Економічний зміст та організаційні форми виробництва. Структура виробництва

виробництво — це процес створення благ, необхідних для задоволення різноманітних потреб людини.Елементи виробництва: 1)праця (цілеспрямована діяльність людини,що передбачає застосування здібностей і трудових навичок фізичних і розумових зусиль людей)2)предмети праці(об’єкти цілеспрямованої діяльності людини) 3)засоби праці(те,чим діють на предмети праці)

Організаційні форми в-ва: 1) поділ праці (спеціалізація)-закріплення людей за певними видами робіт;2)управління-кординація роботи інших людей;3)кооперація-система кооперативних організацій,створених з метою задоволення економічних,соціальних та інших потреб своїх членів. Структура виробництва — якісне розчленування і кількісна пропорційність суспільного процесу виробництва. В її основі лежить суспільний поділ праці. Розрізняють галузеву, загальноекономічну, територіальну і соціально-економічну структури виробництва. Галузева С. в. — це групування підприємств на галузі, підгалузі і види виробництв. Загальноекономічна (відтворювальна) С. в. розглядається як пропорційність між натурально-речовими і функціональними частинами суспільного продукту — між фондом заміщення матеріальних витрат виробництва і чистим продуктом (національним доходом), між фондом нагромадження і фондом споживання, між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання, між виробничою і невиробничою сферами. У співвідношенні цих частин процесу відтворення важливо забезпечити пропорційність, яка залежить від типу відтворення — екстенсивного чи інтенсивного. Територіальна С. в. характеризується розміщенням виробництва в окремих регіонах країни. Соціально-економічна структура характеризується соціальним та професійно-кваліфікаційним складом населення, співвідношенням різних верств за формами власності, рівнем життя і т. ін.,

8. Технологічний спосіб виробництва

Технологічний спосіб виробництва- спосіб поєднання праці та засобів виробництва. Розвиток людства супроводжувало три Т. е. в., які базуються на ручній праці, праці машин, автоматизованій праці. В Україні переважає Т. е. в., який базується на ручній та машинній праці.