73. Метод імітаційного моделювання.

МІМ (Монте-Карло) є технікою операційних досліджень, що має широкий спектр застосування в пп діяльності. Цей підхід полягає в розробленні мат моделі, яка врах найважливіші хар-и інв-ї пропозиції на всіх етапах життєвого циклу інв проекту, які вважаються такими, що мають випадковий характер. ІМ розглядає такі екзогенні (вхідні) фактори, які є суб'єктами випадкової варіації.

Фактори, пов'язані з ринком:

1. Розмір (ємність) ринку.

2. Темп зростання ринку.

3. Продажна ціна ринку.

4. Частка фірми на ринку.

Фактори, пов'язані з інвестуванням:

5. Інвестиційні витрати.

6. Продуктивна тривалість проекту.

7. Залишкова вартість інвестиції.

Фактори, пов'язані з витратами:

8. Змінні витрати на одиницю продукції.

9. Умовно-постійні витрати.

Для кожної з цих змінних визначається розподіл Ймовірностей, який базується на сприйнятті керівництвом можливості їхнього виникнення. (Оцінка показників імовірності для найважливіших факторів)->( Випадковий вибір поєднань факторів)->(Визначення рівня дохідності для кожного з варіантів вибору)->( Повторення, допоки не буде виявлено чітку картину співв «інвестиційний ризик — надходження»)

Аналізуються показники частки ринку відносно розподілу ймовірності. Процес моделювання зд для всіх змінних, щоб визначити (після дисконтування)NPV інв пропозиції дослідним прогоном. Це повторюється багато разів для кожної із змінних, і в кінцевому підсумку отримують достатньо результатів, щоб побудувати розподіл імовірності NPV проекту

74. Поправка на ризик: метод еквіваленту достовірності.

Цей концептуально привабливий підхід дає змогу врахувати ризик включенням до рішення стосовно Інв-я капіталу міркувань корисності та ризику. МЕД дає змогу коригувати чисельник у розрахунковій формулі NPV* значень очікуваних річних CF на коефіцієнт еквівалента достовірності. Модифікована формула має такий вигляд:

де ,- коефіцієнт еквівалента, який відображає ставлення експерта до ризику; п- тривалість проекту; Rt-очікуваний CFу періоді t; і-безризикова % ставка; С- початкові витрати.

Чисельник ( ) представляє цифру, яку експерт розраховує отримати у вигляді певної суми кожного року замість невизначеного річного CF, який пропонується проектом. Чим більше експертом не сприймається ризик, тим ближче його коефіцієнт наближається до нуля. Там, де проекти мають звичайний норм рівень пп ризику й вартість капіталу та безризикова ставка проценту відомі, можна визначити коефіцієнт ЕД.

75. Поправка на ризик: ставка дисконтування з урахуванням ризику.

Якщо підхід з використанням еквівалента достовірності модифікує у формулі NPV чисельник, то ставка дисконтування, що враховує ризик, модифікує знаменник:

де г — ставка дисконтування з урахуванням ризику, що базується на сприйнятому рівні проектного ризику. Чим більше сприйнята ризиковість проекту, тим більше премія за ризик, яка має бути додана до безризикової процентної ставки. Це виражається в підвищенні ставки дисконтування й приводить до зменшення показника чистої теперішньої вартості.

Не зважаючи на те, що цей підхід має певну інтуїтивну привабливість, доречність його використання значно залежить від того, яким чином сприймається зміна ризику в часі. Ставка дисконтування з урахуванням ризику передбачає, що премія за нього зростає з часом за експоненціальною (степеневою) функцією.

Це ставка % з урахуванням інфляції, що використовується для нарощення чи дисконтування вартості грошей. Її знах. по формулі: jp = j-Ti, де jp – реальна ставка %

j – номін. ст. % з урах. інфл., сформована на грош. ринку

Ti – темп інфл.

При визначенні реальн. майб. варт. грошей в процесі їх нарощення по реальній % ставці ми зіштовх. з 3-ма ситуаціями: 1) j= Ti – нарощення реальної вартості грошей не буде, тому що приріст їх майб. варт. буде поглинатись інфляцією; 2) j > Ti – реальна майб. вартість грошей буде збільш, не дивл. на інфляцію; 3) j < Ti – реальна майб. варт. грош. буде зменш., тобто процес інв-ння стане збитковим.