Міністерство освіти і науки України

Запорізький електротехнічний коледж

Запорізького національного технічного університету

ЗАТВЕРДЖЕНО

Протокол засідання ПЦК “Економіка підприємства”

від ___________________ № _____

Голова ПЦК _________ І.В.Корнілова

УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ

Конспект лекцій для спеціальності

«Економіка підприємства»

Викладач І.В.Корнілова

2010

Конспект лекцій з предмета «Управління витратами» для студентів денного відділення спеціальності «Економіка підприємства» розглянуто на засіданні методичної ради коледжу та рекомендовано для використання у навчальному процесі.

Секретар методичної ради В.В Кузьменкова

Конспект лекцій з предмета «Управління витратами» для студентів денного відділення спеціальності «Економіка підприємства» оформлено згідно з вимогами стандартів коледжу.

Фахівець зі стандартизації В.О. Білий

Передмова

Конспект лекцій призначено для студентів коледжу за спеціальністю «Економіка підприємства». Він відноситься до циклу професійної та практичної підготовки і передбачає послідовне та систематизоване вивчення основних положень робочої навчальної програми.

Дисципліна «Управління витратами» вивчає процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями за постійного контролю рівня витрачання ресурсів і стимулювання економії.

Мета вивчення дисципліни – набути знань про закономірності формування витрат за видами, центрами відповідальності та носіями для мінімізації їх рівня та обґрунтування оптимальних господарських рішень. В результаті вивчення дисципліни студент повинен: знати, які на підприємстві є витрати, де і як вони формуються, яким має бути їх контроль, як впливати на їх величину; вміти виявляти фактори, що зумовлюють рівень витрат, обчислювати їх величину за видами, місцями та носіями, аналізувати вплив структури і динаміки витрат на прибуток підприємства.

Предмети, які забезпечують вивчення дисципліни: «Економіка підприєм-ства», «Бухгалтерський облік».

Предмет «Управління витратами» забезпечує викладання дисциплін «Фінансовий облік», «Податки та оподаткування», «Аудит».

Знання теоретичних основ управління витратами забезпечує застосування їх в майбутній практичній професійній діяльності, що є базою для ефективної діяльності будь-якого підприємства в ринкових умовах.

Зміст

Вступ Модуль 1 Витрати, система управління витратами, формування витрат за місцями і центрами відповідальності, собівартість продукції і калькулювання Тема 1.1 Поняття витрати, класифікація витрат 1.1.1 Поняття витрати, витрати в натуральному і грошовому вимірниках 1.1.2 Класифікація витрат та їх практичне значення 1.1.3 Поведінка витрат Тема 1.2 Управління витратами на підприємстві 1.2.1 Характеристика елементів системи управління витратами, зв’язок між ними 1.2.2 Принципи управління витратами 1.2.3 Нормування, планування, облік та аналіз витрат 1.2.4 Резерви зниження витрат та стимулювання зниження витрат 1.2.5 Організаційна система управління витратами на підприємстві Тема 1.3 Формування витрат за місцями та центрами відповідальності 1.3.1 Місця витрат і центри відповідальності 1.3.2 Переваги управління витратами за допомогою системи центрів відповідальності 1.3.3 Вимоги до організації центрів відповідальності Тема 1.4 Кошторис витрат підрозділу 1.4.1 Поняття кошторису витрат підрозділу, функції, які він виконує 1.4.2 Гнучкий кошторис 1.4.3 Організація обліку відповідальності за методом «тариф-година-машина» Тема 1.5 Оцінка діяльності центрів відповідальності 1.5.1 Оцінка діяльності центрів відповідальності, результативність і ефективність 1.5.2 Методи розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між виробничими підрозділами 1.5.3 Трансфертне ціноутворення Тема 1.6 Роль калькулювання в управлінні витратами 1.6.1 Собівартість, калькуляція, види калькуляцій 1.6.2 Принципи калькулювання 1.6.3 Об’єкт обліку витрат, об’єкт калькуляції, калькуляційна одиниця Тема 1.7 Калькулювання у багато продуктовому та у комплексних (сумісних) виробництвах 1.7.1 Методика визначення собівартості при одержанні від одного об’єкта витрат двох або більше видів продукції 1.7.2 Облік і розподіл непрямих витрат 1.7.3 Методи розподілу непрямих витрат Тема 1.8 Калькулювання собівартості за замовленнями та за процесами 1.8.1 Калькулювання за замовленнями 1.8.2 Калькулювання собівартості за процесами 1.8.3 Метод розрахунку умовних еквівалентних одиниць готової продукції 1.8.4 Порівняльна характеристика калькулювання собівартості за замовленнями і процесами Тема 1.9 Системи калькулювання повних і змінних витрат, їх переваги і недоліки 1.9.1 Калькулювання повної собівартості та її варіанти 1.9.2 Концепція методу «директ-костинг», його варіанти 1.9.3 Переваги і недоліки систем калькулювання повних і змінних витрат Тема 1.10 «Стандарт-кост» та нормативний облік витрат і калькулювання собівартості продукції 1.10.1 Система калькулювання «стандарт-кост», її основні принципи 1.10.2 Визначення нормативної собівартості 1.10.3 Порівняння системи «стандарт-кост» і нормативного обліку витрат Тема 1.11 Облік та аналіз відхилень від нормативів, аналіз їх впливу на прибуток 1.11.1 Облік відхилень у системі «стандарт-кост» 1.11.2 Облік відхилень від нормативів та їх впливу на прибуток 1.11.3 Методи аналізу відхилень Модуль 2 Контроль витрат, аналіз системи «витрати-обсяг-прибуток» як інструменту обґрунтування виробничо-маркетингових рішень Тема 2.1 Роль контролю витрат у підтриманні режиму економії 2.1.1 Основні завдання контролю витрат, види обліку на підприємстві 2.1.2 Співвідношення видів контролю за різними класифікаційними ознаками 2.1.3 Методи контролю витрат Тема 2.2 Стимулювання економії ресурсів 2.2.1 Форми і джерела матеріального стимулювання зниження рівня витрат 2.2.2 Розподіл премії між учасниками заходу з економії витрат Тема 2.3 Мутність і передумови аналізу «витрати-обсяг-прибуток» 2.3.1 Зв’язок витрат, обсягу виробництва та прибутку, розподіл витрат на постійні та змінні 2.3.2 Роль маржинального прибутку в аналізу та прийнятті рішень Тема 2.4 Беззбитковість і безпека діяльності підприємства та його підрозділів 2.4.1 Аналіз рівноваги та безпеки операційної системи 2.4.2 Визначення беззбиткового обсягу операційної діяльності у натуральному та грошовому вимірниках Тема 2.5 Методи цільового формування, структурного аналізу та зниження витрат 2.5.1 Методи цільового формування витрат 2.5.2 Методи структурного аналізу та зниження витрат Тема 2.6 Адаптація операційної системи до зміни її завантаження за критерієм витрат 2.6.1 Необхідність і відповідність структури і режиму роботи операційної системи певному обсягу діяльності 2.6.2 Експлуатаційні витрати як критерій адаптації операційної системи до зміни завантаження Тема 2.7 Мінімізація витрат на створення і зберігання виробничих запасів 2.7.1 Управління запасами, мета контролю запасів, процедури і технічні прийоми, які застосовуються для управління запасами 2.7.2 Роль матеріальних витрат у формуванні вартості продукції і прибутку 2.7.3 Мінімізація витрат Список літератури

7 9 9 9 9 13 15 15 17 18 19 20 22 22 25 27 28 28 30 31 33 33 34 34 36 36 36 37 38 38 39 39 41 41 41 42 42 44 44 45 47 49 49 50 52 53 53 53 54 56 56 56 57 57 58 58 58 59 59 59 61 61 62 65 65 66 68 68 68 70 70 70 71 73

Вступ

Будь-яка діяльність, передусім виробнича, потребує витрат ресурсів. Від рівня операційних витрат істотно залежать ефективність функціонування підприємства та його конкурентоспроможність. Тому управління витратами є важливою функцією економічного механізму кожного підприємства.

Особливо актуальна проблема управління витратами для вітчизняних підприємств, які нині перебувають на складному етапі реструктуризації та адаптації до ринкового середовища з урахуванням міжнародних вимог і правил. Так, упровадження нових положень (стандартів) бухгалтерського обліку, розроблених згідно із міжнародними стандартами, підвищує вимоги до кваліфікації спеціалістів економічного профілю. На підприємстві вони повинні самі формувати систему управління витратами, опрацьовувати методичну базу планування, обліку витрат, калькулювання продукції тощо. Отже, у навчальному процесі з підготовки фахівців цим питанням має приділятися належна увага.

Процес праці – це поєднання трьох обов’язкових елементів: доцільної діяльності людей (живої праці), предметів та засобів праці. Два останніх елементи є матеріальними умовами праці – засобами виробництва, створеними раніше затраченою (уречевленою) працею. Сукупні витрати живої та уречевленої праці на виробництво продукції складають дійсні витрати виробництва. Вони вимірюються часом, необхідним для виробництва продукції в певних організаційно-технічних та економічних умовах. У такому найбільш абстрактному розумінні витрати виробництва однаково притаманні усім суспільно-економічним формаціям.

На етапі переходу до ринкових відносин багато підприємств, втративши державну підтримку, стали самостійними суб’єктами економічного життя. Питання вибору виду діяльності, організації виробничого процесу, випуску і збуту готової продукції стали прерогативою самих підприємств. В умовах самофінансування основними завданнями для підприємств стало завдання отримання прибутку в розмірі, достатньому для відтворювального процесу. Основною умовою збільшення прибутку підприємства є зниження витрат виробництва і збуту продукції, зокрема собівартості продукції, що випускається.

Ефективне використання ресурсів підприємства неможливе без цілеспрямованого впливу на формування витрат, контролю за їх рівнем та економічного стимулювання їх зниження, що є суттю управління витратами. Вміння ефективно управляти витратами та отримувати від них максимальний результат є вирішальним чинником стабільності функціонування підприємства в ринкових умовах господарювання.

Тому питання управління витратами є вельми актуальним для сучасних підприємств.

Модуль 1. Витрати, система управління витратами, формування витрат за місцями і центрами відповідальності, собівартість продукції і калькулювання

Тема 1.1 Поняття витрати, класифікація витрат

План

1.1.1 Поняття витрат, витрати в натуральному та грошовому вимірниках

1.1.2 Класифікація витрат та її практичне значення

1.1.3 Поведінка витрат

1.1.1 Поняття витрат, витрати в натуральному та грошовому вимірника

У кожній галузі народного господарства є специфічні особливості організації виробничого процесу, а отже і складу та структури виробничих витрат.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» визначає витрати як зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов“язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення власного капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками). Для управління менеджерам потрібні не просто витрати, а інформація про об’єкт витрат – продукцію, послуги або вид діяльності. Витрати у виробничому процесі праці і засобів виробництва для виготовлення продукції називаються витратами виробництва.

Собівартість є економічною категорією, що відображає виробничі відносини. Собівартість – це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом та придбанням певного активу.

Витрати мають натуральну та грошову форму. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об’єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Слід відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції в певному періоді (списуються на неї), і реальні грошові виплати. Перші витрати зв’язані з виготовленням продукції незалежно від того, коли куплено відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі – це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.

Ясна річ, що будь-які витрати орієнтовано на певний результат. Тільки це виправдовує їхню доцільність. Стосовно виробничого підприємства цей загальний принцип діяльності, що його покладено в основу визначення собівартості продукції, виражається формулою «Витрати – Випуск» («Input – Output»).

1.1.2 Класифікація витрат та її практичне значення

Витрати – це головний об’єкт аналізу в процесі управління. В основу класифікації витрат покладено принцип: різні витрати для різних цілей.

Виділяють чотири напрямки класифікації витрат:

1) класифікація витрат з метою оцінки запасів та визначення фінансових результатів:

- вичерпані та невичерпані (неспожиті);

- витрати на продукцію та витрати періоду;

- прямі та непрямі;

- основні та накладні.

Вичерпані (спожиті) витрати – збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду. До них можна віднести витрати сировини і матеріалів, нарахування оплати праці і т.ін. на виробництво продукції, яка реалізована у звітному періоді. Вичерпані витрати відображаються у звіті про фінансові результати як собівартість реалізованої продукції.

Невичерпані (неспожиті) витрати – збільшення зобов’язань або зменшення активів у процесі поточної діяльності для отримання доходу або іншої вигоди в майбутніх періодах. До таких витрат можна віднести витрати на придбання матеріалів, які ще не витрачені (не спожиті), товарів, які ще не реалізовані і відображаються у складі активів підприємства я к запаси.

Витрати на продукцію – це витрати, пов’язані з виробництвом продукції або придбанням товарів для реалізації, тобто це – виробничі витрати.

Витрати періоду - це витрати, що не включаються до собівартості продукції та запасів і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати).

Важливе значення має характер зв’язку витрат з певним об“єктом, залежно від якого витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат економічно доцільним методом. Це означає, що при вирішенні питання про доцільність прямого віднесення витрат на конкретний об’єкт обліку витрат (вид продукції, замовлення тощо) необхідно керуватися принципом співвідношення витрат і вигод. До прямих відносять в першу чергу вартість основних матеріалів та зарплати, витрачених на виготовлення конкретного виду продукції.

Непрямі (опосередковані) витрати – це витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об’єкта обліку витрат прямим методом (наприклад, амортизація будівлі цеху, в якому виробляють різні види продукції). Одні й ті витрати можуть бути одночасно прямими для одного об’єкта обліку витрат і непрямими до іншого (наприклад, опалення і освітлення цеху – прямі витрати цеху, але непрямі витрати для конкретного виду продукції, яка виробляється у цьому цеху).

Основні витрати – це прямі витрати на продукцію, без яких саме виробництво продукції стає неможливим. Вони поділяються на три групи: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати (амортизація, орендна плата тощо, які можна віднести не конкретний об’єкт обліку витрат).

Накладні виробничі витрати – це витрати, пов“язані з процесом виробництва, які не можуть бути віднесені до певних виробів економічно доцільним способом

( непряма зарплата, витрати на утримання обладнання, утримання виробничих приміщень, допоміжні матеріали, зарплата обслуговуючого персоналу, оплата комунальних послуг тощо).

У зарубіжній практиці досить часто прямі витрати на оплату праці та накладні виробничі витрати об’єднують в одну групу і визначають їх як конверсійні витрати, тобто витрати на обробку сировини і матеріалів з метою перетворення їх у готові вироби.

2) Класифікація витрат з метою прийняття управлінських рішень: релевантні та нерелевантні, постійні та змінні, маржинальні та середні, дійсні та можливі.

Релевантні витрати – це витрати, величина яких може бути змінена внаслідок прийняття певного управлінського рішення. Вони повинні відповідати таким критеріям:

- вони повинні бути пов’язаними із завданням підприємства, конкретними проектами, рішеннями, сприяти зростанню потенціалу підприємства та зміцненню благополуччя власників;

- вони повинні змінюватися залежно від можливого управлінського рішення, тобто залежати від управлінського рішення;

- вони повинні відноситися до майбутніх витрат, тому що всі минулі витрати залишаються незмінними, щоб не сталося в майбутньому.

Нерелевантні витрати - це витрати, які не залежать від прийнятого (або можливого) управлінського рішення. До них належать не лише минулі витрати, а й частина майбутніх витрат, які будуть незмінними при різних варіантах рішення.

Наприклад, автопідприємство вирішило придбати додатково один вантажний автомобіль. Постачальники запропонували йому декілька моделей, що відрізняються вантажопідйомністю, питомими витратами пального, нормативною тривалістю експлуатації, вартістю техобслуговування, купівельною вартістю самого автомобіля і витратами на його реєстрацію тощо. Це все релевантні витрати. Крім того, для автомобіля треба найняти водія. На підприємстві оплата воді передбачена окладна незалежно від моделі автомобіля, тому що автомобіль планується використовувати як машину техобслуговування. У даному випадку витрати на оплату праці водія є не релевантними для прийняття рішення а про те, яку модель краще придбати. Але якщо оплата водія буде залежати від моделі автомобіля, то її треба буде віднести до релевантних витрат.

Як видно з наведеного прикладу, різні варіанти рішення зумовлюють різні витрати. У практиці управлінського обліку витрати, що складають різницю між окремими варіантами альтернативних рішень, називають по-різному: диференціальними, приростними, додатковими, інкрементними.

Постійні витрати – це такі витрати, сума яких не залежить від обсягу виробництва, тобто вони не змінюються при зміні обсягу виробництва до певної межі (наприклад, витрати на освітлення приміщення цеху не залежать прямо від кількості окремих видів продукції, що в ньому виготовлені).

Змінні витрати – це витрати, сума яких пропорційно змінюється залежно від зміни обсягу виробництва (наприклад, витрати основних матеріалів на виготовлення продукції).

Дійсні (реальні) витрати – це витрати, які вимагають сплати грошей або витрачання інших активів. Вони відображаються в системі обліку в міру їх здійснення (наприклад, нарахування оплати праці, списання витрачених матеріалів і т.ін.)

Можливі витрати (втрати) - це вигода, яка втрачається, коли вибір одного напрямку дії вимагає відмовитись від альтернативного рішення. Наприклад, підприємство розглядає альтернативу використання вільних коштів: придбати цінні папери або придбати комп’ютер і здати його в оренду. Релевантні витрати для наведених варіантів:

Варіант 1 – дійсні витрати – придбати акції (вартість акцій) + можливі витрати (втрати доходу від здачі комп’ютера в оренду)

Варіант 2 – дійсні витрати – придбати комп“ютер і здати його в оренду

( вартість комп’ютера) + можливі витрати ( втрати доходу від дивідендів).

Сума втраченої вигоди і враховується як можливі витрати. Їх ще називають альтернативними, або можливими витратами.

Маржинальні витрати – це витрати на виробництво додаткової одиниці продукції понад досягнутий рівень, тобто це сума змінних витрат з розрахунку на одиницю продукції.

Середні витрати – це середня арифметична собівартість одиниці продукції, розрахована відношенням загальної суми витрат до кількості одиниць виготовленої продукції.

3) Класифікація витрат з метою контролю виконання: контрольовані та неконтрольовані, плановані та неплановані, продуктивні та непродуктивні.

Контрольовані витрати – це витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати або чинити на них значний вплив. Рівень контрольованості залежить від рівня управління та часу, протягом якого здійснюється контроль за витратами.

Неконтрольовані - це витрати, які менеджер не може контролювати або впливати на них. По суті, зовсім неконтрольованих витрат не буває, але є витрати, які не може проконтролювати конкретний менеджер за відведений період часу.

Цей розподіл залежить від повноважень менеджера. Наприклад, контрольовані витрати з боку керівника цеху – основні матеріальні витрати і основна зарплата, неконтрольовані – амортизація верстатів. Ця класифікація лежить в основі системи обліку за центрами відпоідальності.

4) Класифікація витрат за видами діяльності, функціями та елементами

З метою визначення фінансового результату в Україні використовується інша класифікація витрат у відповідності із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 “Звіт про фінансові результати“. Доходи, витрати, прибутки і збитки поділяються за видами діяльності, функціями та елементами операційних витрат.

По-перше за видами діяльності витрати класифікують на :

1) від звичайної діяльності – будь-яка основна діяльність, а також операції, що її забезпечують або виникають внаслідок її проведення;

2) надзвичайна діяльність – відбувається нечасто або нерегулярно (стихійне лихо, пожежа, техногенні аварії). Втрати внаслідок таких подій покриваються за рахунок страхового відшкодування та інших доходів від надзвичайної діяльності.

Звичайна діяльність поділяється на операційну та іншу (фінансову та інвестиційну).

Витрати пов’язані з основною (операційною) діяльністю, розрізняють за функціями – витрати виробництва, витрати на управління, збут та інші. Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами: прямі матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут та інші невиробничі операційні витрати до собівартості не включаються, а відшкодовуються за рахунок валового доходу.

Витрати від іншої діяльності (фінансової, інвестиційної) порівнюються з доходами від такої діяльності для визначення фінансового результату.

1.1.3 Поведінка витрат

Витрати мають властивість поводитися по-різному. Під поведінкою витрат розуміють характер реагування витрат на зміни в діяльності підприємства. Діяльність, яка впливає на витрати, називається фактором витрат: наприклад, функція бізнесу “виробництво” – фактори витрат обсяг виробництва, кількість переналадок обладнання, основна зарплата; функція “маркетинг“ – фактори: кількість рекламних оголошень, кількість продавців, виручка.

Поведінка витрат визначається їх видом: змінні, постійні, на півзмінні, напівпостійні.

Змінні витрати – це такі, сума яких змінюється пропорційно зміні обсягу діяльності, тобто при зростанні обсягу виробництва на 10% загальна сума таких витрат також зростає на 10%, але в розрахунку на одиницю продукції вони не змінюються. Графічно ця залежність виражається прямою лінією, а теоретично – рівнянням прямої

y = bx ( 1.1 )

де y – загальна сума змінних витрат, грн.;

х – обсяг діяльності (кількість одиниць виготовленої продукції), нат.од.;

b – витрати на одиницю продукції, грн./шт.

Постійні витрати – це такі, сума яких не змінюється при зміні обсягу діяльності (орендна плата, зарплата адмінперсоналу, прямолінійна амортизація основних засобів і т.ін.). З розрахунку на одиницю продукції при зростанні обсягів виробництва такі витрати зменшуються.

У реальному житті рідко можна знайти витрати, які по самій своїй суті є виключно постійними або змінними. Економічні явища і пов’язані з ними витрати у більшості випадків є умовно-змінними або умовно-постійними, тобто вони містять одночасно і змінні, і постійні витрати (наприклад, плата за послуги зв’язку включає постійну суму абонентної плати та змінну плату залежно від тривалості часу розмов).

Отже, будь-які сукупні витрати у загальному вигляді можна зобразити формулою

y= a + bx, ( 1.2 )

де а – сума постійних витрат, грн..

При аналізі поведінки витрат треба мати на увазі, що постійні витрати ніколи не бувають абсолютно постійними. Вони відносно постійні лише в межах релевантного діапазону, тобто обсягу діяльності в межах якого сума постійних витрат не змінюється. Наприклад, сума лінійної амортизації обладнання буде постійною величиною до тих пір, полки підприємство не буде змушене придбати додаткове обладнання для розширення обсягу виробництва. З цього моменту сума постійних витрат різко зросте (зробить стрибок), а потім знову певний час буде незмінною.

Отже, постійні витрати не змінюються автоматично із зростанням обсягу виробництва, вони можуть здійснюватися внаслідок відповідних управлінських рішень про розширення обсягу діяльності за межі релевантного діапазону. Відповідно до цього постійні витрати поділяють на обов’язкові та дискреційні.

Обов’язкові – це витрати, зумовлені потужністю підприємства, обсягами його діяльності (наприклад, зарплата обслуговуючого персоналу).

Дискреційні витрати – це витрати, розмір яких визначається керівником підприємства і не має прямого зв’язку зі змінами обсягу поточної діяльності (наприклад, витрати на наукові дослідження і розробки, на рекламу, на підвищення кваліфікації персоналу тощо). Характерною особливістю дискреційних витрат є те, що в критичний момент їх величина може бути зменшена без суттєвої зміни обсягу діяльності.

Вивчення поведінки витрат дозволяє оцінити витрати і побудувати їх функцію.

Оцінка витрат – це процес обчислення поведінки витрат, тобто встановлення кількісного взаємозв“язку між витратами та різними чинниками на підставі дослідження минулої діяльності.

Контрольні питання

1. Дайте економічну характеристику складу витрат підприємства.

2.Охарактеризуйте принцип класифікації витрат та основні цілі її застосування.

3.Наведіть класифікацію витрат для оцінки запасів і визначення фінансових результатів діяльності.

4.Дайте характеристику вичерпаних і невичерпаних витрат, витрат на продукцію і витрат періоду.

5.Наведіть характеристику класифікації витрат для прийняття управлінських рішень.

6.Охарактеризуйте і наведіть прикладі релевантних та не релевантних витрат, мету їх використання.

7.Охарактеризуйте постійні і змінні витрати. Для вирішення яких задач вони використовуються?

8.Дайте характеристику і наведіть приклади маржинальних і середніх, дійсних і можливих витрат.

9.Наведіть характеристику класифікації витрат для контролю за їх рівнем та управління витратами.