Конспект лекций статистика

Вступ

Статистика як наука покликана відображати реальну ситуацію суспільного життя, його проблеми. Оволодіння методами статистичного вимірювання й аналізу складних суспільних явищ – невід'ємний елемент підготовки висококваліфікованих економістів.

Термін «статистика» у перекладі означає суму знань про державу.

Сучасне визначення поняття «Статистика»:

–вид діяльності по збиранню і обробці інформації про соціальноекономічні явища і процеси – галузь практичної діяльності людей, яка спрямована на збирання, обробку і аналіз даних, що характеризують соціально-економічний розвиток країни, її регіонів, галузей економіки, окремих підприємств;

–статистичні дані, отримані шляхом масових спостережень –

статистичні дані, які наводяться у звітності підприємств, організацій, галузей економіки, отримані шляхом масових спостережень і які знаходять своє відображення у статистичних збірниках;

–статистична наука – наука, яка займається розробкою теоретичних положень та методів, що використовуються статистичною практикою.

Курс «Статистика» охоплює методологічні основи статистики, системи соціально-економічних показників, які відображають рівень забезпеченості і співвідношення ресурсів суспільного виробництва, їх використання, результати господарювання, життєвий рівень населення; методи вивчення об'єктивно існуючих статистичних закономірностей у формі розподілу сукупностей, взаємозв'язків, тенденцій розвитку.

Курс статистики складається з наступних розділів:

1.Загальна теорія статистики – розробляє загальні принципи і методи статистичного дослідження суспільних явищ:

–зведення і групування даних;

–середні величини;

–статистичне вивчення варіації і форми розподілу;

–методи вимірювання взаємозв’язків між явищами;

–статистичне вивчення динаміки;

–індекси.

2.Галузева статистика – розробляє показники якої відображують особливості окремих галузей народного господарства (промисловості, транспорту тощо):

–статистика продукції;

–статистика робочої сили і робочого часу;

–статистика продуктивності праці і оплати труда;

–статистика основних фондів.

3.Соціально-економічна статистика – розробляє систему макроекономічних показників і методи вивчення народного господарства країни чи регіону, а також соціальних умов життя і праці населення, споживання ним матеріальних благ і послуг:

–статистика сукупного суспільного продукту;

Тема 1. Введення в дисципліну

План.

1.Об’єкт, предмет і метод статистичного аналізу.

2.Основні поняття в статистиці.

3.Організація статистичного спостереження.

1.1 Об’єкт, предмет і метод статистичного аналізу.

За образним висловлюванням статистика постає як дволика. Статистика – наука і в той же час один із засобів управління державою. Протягом тривалого часу формування статистики ці дві функції постійно взаємодіяли, і практичні потреби неминуче впливали на розвиток статистичної науки.

Первинною формою статистики був господарський облік, поява якого відноситься до глибокої давнини і пов'язана з утворенням держав. Для управління державою потрібна була інформація про чисельність населення, склад земель, поголів'я худоби, стан торгівлі та ін. Уже в країнах Стародавнього світу склались розвинуті системи державного та адміністративного обліку. Так, Конфуцій посилається на дані перепису населення Китаю в 2238 р. до н. е.

Античний світ змінив характер господарського обліку. Окрім державного обліку з'являється облік з ініціативи банкірів, торговців тощо.

Точність і вірогідність господарського обліку були невисокі. В повсякденному житті люди користувались якісним порівнянням «більше – менше» і лише в крайньому випадку – кількісними вимірниками.

Розвиток бухгалтерською обліку (первинна реєстрація фактів), накопичування масових даних про суспільні явища і необхідність їх узагальнення та кількісного вимірювання створили в XVII ст. умови для формування статистики як науки.

На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.

У XIX ст. розвиток капіталістичних відношень зумовив швидке зростання ролі статистики, …

Зростали обсяги офіційної інформації і кількісні характеристики поступово витісняли якісні. Статистика набувала «кількісного відтінку».

… вдосконалення методів збирання, обробки, зведення накопичених даних.

Фундаментом нової науки став принцип масовості, пізніше названий законом великих чисел. Саме цей принцип зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнюючих характеристик сукупності.

Об’єктами статистичного аналізу є різноманітні явища і процеси суспільного життя.

Предметом статистики є вивчення кількісного співвідношення масових, соціально-економічних явищ і процесів, закономірностей формування та розвитку в нерозривному зв’язку з їх якісним змістом, в конкретних умовах

простору і часу.

У наведеному визначенні предмета статистики підкреслюються дві принципові відмінності. По-перше, статистика вивчає кількісну сторону суспільних явищ, по-друге, не поодинокі, а масові явища.

Наявність будь-якої властивості у окремого елемента спостереження є випадковістю. При об'єднанні значного числа елементів в єдине ціле сукупна дія випадковостей дає результат практично незалежний від випадку.

Метод статистичного аналізу – це підхід до вивчення об’єкту. Сукупність методів складають методику статистичного аналізу. Кожному об’єкту відповідає своя методика.

Будь-яке статистичне дослідження послідовно проходить три етапи.

Етапи статистичного дослідження:

1.Збір первинного статистичного матеріалу шляхом реєстрації фактів чи опитування респондентів.

2.Систематизація та групування зібраних даних.

3.Обробка статистичних даних і аналіз результатів.

1.2 Основні поняття в статистиці.

З поняттям про предмет статистики тісно пов'язані поняття статистичної закономірності і статистичної сукупності.

Статистична закономірність – це повторюваність, послідовність в явищах.

Статистичні закономірності проявляються, по-різному.

Види статистичних закономірностей:

–розвиток (динаміка) явища (статистика свідчить про зменшення чисельності населення, скорочення тривалості життя);

–структурні зрушення (збільшення частки міського населення в загальній його чисельності, а також частки населення непрацездатного віку);

–розподіл елементів сукупності (розподіл населення за віком, сімей за кількістю дітей, середньодушовим доходом);

–зв'язок між явищами (залежність продуктивності праці від фондоозброєності, собівартості продукції від продуктивності праці, врожайності від родючості ґрунту).

Закономірності масового процесу властиві лише сукупностям. Об'єктивною основою існування їх є закон великих чисел, згідно з яким за великої кількості спостережень вплив випадкових причин взаємно врівноважується.

Статистична закономірність властива лише статистичній сукупності – певної множині елементів, поєднаних умовами існування і розвитку.

У реальному житті існує складне переплетення різних сукупностей і елементів їх. Наприклад, вивчаючи промисловість, статистика розглядає її як сукупність підприємств, але кожне підприємство, в свою чергу, це сукупність робітників, верстатів тощо.

Кожний елемент сукупності характеризується множиною ознак, значення яких змінюються від елемента до елемента або від одного періоду до іншого. Ознака, що приймає в межах сукупності різні значення, називається

варіюючою, а коливання значень ознаки – варіацією.

Отже, поняття статистичної сукупності включає в себе співіснування елементів чи їх повторюваність у часі, коливання значень ознаки від елемента до елемента, наявність певної якісної спільності між елементами і ознаками.

Ознаки класифікуються наступним чином:

–кількісні – виражаються числами (урожайність, заробітна плата, продуктивність праці);

–атрибутивні – характеризують описові риси явища чи процесу словами і не підлягають числовому вимірюванню (стать, професія, галузь).

Кількісні ознаки можуть бути:

–дискретні – набувають тільки цілочисельні значення (кількість автомобілів, кількість членів родини);

–неперервні – в заданих межах можуть набувати будь-яких значень (вік людини, собівартість продукції, стаж роботи).

Кількісні ознаки вивчаються з допомогою статистичних показників.

За способом обчислення розрізняють первинні і похідні (вторинні) показники. Первинні визначають зведенням даних статистичного спостереження і подають у формі абсолютних величин (кількість i сума вкладів в Ощадний банк). На базі первинних обчислюються похідні показники першого порядку (середній розмір вкладу), а при порівнянні останніх маємо похідні показники другого порядку (індекс середнього розміру вкладу).

За ознакою часу показники поділяють на інтервальні і моментні. Інтервальні характеризують явище за певний проміжок часу (день, декаду, місяць, рік). До моментних відносяться показники, що дають кількісну характеристику явищ на певний момент часу (площа виноградних і цитрусових насаджень, протяжність нафтопроводів на кінець року).

1.3 Організація статистичного спостереження.

Збір статистичної інформації, тобто статистичне спостереження, є початковою стадією статистичного дослідження, від якої значною мірою залежать його наслідки. Помилки, допущені на етапі збору статистичних даних, впливають на правильність і вірогідність теоретичних і практичних висновків. Тому відповідно до вимог статистичної науки спостереження має бути всебічно продумане, добре підготовлене і чітко організоване.

Статистичне спостереження – це спланований, систематичний і науково організований збір масових даних про об’єкти що вивчаються, контроль їх якості та вірогідності. Збір даних повинен проводитись регулярно. Це дає змогу вивчати тенденції та закономірності розвитку.

У статистичній практиці застосовують декілька організаційних форм спостереження.

Існують наступні форми статистичного спостереження:

–звітність – є основною формою статистичних спостережень на Україні система регламентованих показників, які характеризують діяльність підприємств, установ та організацій. Зміст, форма і термін подання встановлюється органами статистики. Звіти бувають річні та

поточні (квартальні, місячні тощо); Перевагами звітності як форми спостереження є те, що її складають на

основі первинного обліку, що забезпечує можливість зіставлення і контролю даних. Вірогідність гарантується також юридичною відповідальністю керівників підзвітних підприємств та організацій.

–спеціально організоване спостереження – має на меті отримати відомості, які неохоплені звітністю (переписи, спеціальні обстеження, опитування);

–реєстр – перелік одиниць об’єкта спостереження із зазначенням ознак,

який складається та оновлюється під час постійного обстеження.

Різноманітність соціально-економічних явищ потребує різних видів спостереження. Різновид спостереження визначається ознакою групування.

За охватом одиниць сукупності спостереження поділяють на суцільне і несуцільне. При суцільному спостереженні обстеженню і реєстрації підлягають усі без винятку елементи сукупності.

Прикладами суцільного спостереження є статистична звітність, яку складають і подають державні і кооперативні підприємства чи установи, а також перепис населення.

При несуцільних спостереженнях обліку підлягають не всі елементи сукупності, а лише визначена вибірка даних:

–спостереження основного масиву – охоплює переважну частину елементів сукупності;

–вибіркове – обстежується невелика, випадково відібрана частина елементів сукупності;

–монографічне спостереження – передбачає детальне обстеження лише окремих типових елементів сукупності з метою поглибленого вивчення тих сторін явища, які не були висвітлені масовим обстеженням;

–анкетне – вибіркове обстеження для вивчення громадської думки.

Точність і вірогідність статистичних даних є найважливішою вимогою

статистики. Точністю вважається міра відповідності даних спостереження дійсній їх величині, вірогідністю – міра об'єктивного відображення ними суті явищ і процесів.

Розбіжності між даними спостереження і дійсним значенням показників вважають помилками спостереження. Розрізняють:

–помилки реєстрації – виникли внаслідок неправильного встановлення фактів або неправильного їх запису;

–помилки репрезентативності – виникають лише в несуцільному спостереженні за рахунок того, що відібрана і обстежена частина сукупності не повністю відтворює закономірності генеральної сукупності.

Тема 2. Зведення і групування статистичних матеріалів

План.

1.Види групувань.

2.Методика проведення групування.

3.Статистичні ряди розподілу.

4.Статистичні таблиці.

2.1 Види групувань.

Важливим етапом статистичного дослідження є систематизація i групування інформації.

Зведення – це комплекс засобів по узагальненню даних, що утворюють статистичну сукупність з метою виявлення типових властивостей і закономірностей, притаманних досліджуємому явищу в цілому.

Завдання зведення – підрахувати, узагальнити матеріали спостереження з тим, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку.

Групування полягає в розподілі сукупності на групи за істотними для них ознаками. Залежно від того, як виконано групування, якими принципами керувалися при розподілі сукупності на групи, можна зробити різні, часом протилежні висновки. Тому, виділяючи групи, треба дотримуватись єдиних наукових вимог.

В основі зведення лежить метод групування.

Види групувань: структурне, типологічне, аналітичне.

1. Структурне групування характеризує розподіл якісно однорідної сукупності на групи за певною ознакою.

Основні завдання структурного групування:

–вивчення складу населення за віком, статтю, освітою;

–вивчення складу сімей за розміром, кількістю дітей, доходом;

–вивчення складу підприємств за кількістю працюючих, обсягом виробництва продукції, собівартості.

Приклад: структурне групування підприємств регіону за чисельністю працюючих, табл. 1:

Таблиця 1 – Групування підприємств за чисельністю працівників

За даними групування можна зробити висновок, що на кожному другому підприємстві (51,4%) чисельність працюючих не перевищує 50 чол., трохи більше третини підприємств (34,7%) мають 51-200 працюючих. Частка великих за чисельністю підприємств (понад 1000 чол.) становить лише 1,4%.

2.Типологічне групування – за допомогою цього групування виділяють найхарактерніші групи, типи явищ, з яких складається неоднорідна

статистична сукупність, визначають істотні відмінності між ними, а також ознаки, що є спільними для усіх груп.

Завдання типологічного групування:

–вивчення розподілу підприємств за формами власності;

–вивчення населення за суспільними групами;

–розподіл суспільного виробництва за економічним призначенням продукції.

Таблиця 2 – Розподіл населення, зайнятого у народному господарстві

Протягом досліждуємих періодів частка зайнятих у галузях матеріального виробництва зменшилась, а в невиробничих галузях збільшилась на 6,2 пункту.

3.Аналітичне групування проводять за факторною ознакою i в кожній групі визначається середня величина результативної ознаки, табл. 3:

Приклад: аналітичне групування залежності народжуваності дітей від віку матері, табл. 4:

Таблиця 4 – Залежність народжуваності дітей від віку матері

© доц. Бирський В.В. Статистика 9

Аналіз даних свідчить, що кількість народжених на 1000 жінок найбільша

увіці 20-24 роки. Чим старші за віком матері, тим народжуваність дітей менша.

Взалежності від кількості групувальних ознак, покладених в основу групування, розрізняють просте та складне (комбінаційне) групування.

Простим називають групування, яке проводиться за однією ознакою. Комбінаційним є групування, яке поєднує дві і більше ознак групування.

Поряд з первинним групуванням у статистиці застосовують вторинне групування, яке проводять на основі раніше здійсненого. Його використовують

для кращої характеристики досліджуємого явища.

2.2 Методика проведення групування.

Першочерговим питанням теорії групування є вибір групувальних ознак, за якими вимежовуються окремі групи. Воно вирішується з урахуванням суті i законів розвитку явища, що вивчається.

Групування проводиться за атрибутивними або кількісними ознаками. Для атрибутивної ознаки число груп відповідає числу її різновидів.

Так, при розподілі населення за рівнем освіти виділяють п'ять груп: з вищою, незакінченою вищою, середньою спеціальною, середньою та неповною середньою.

При групуванні за кількісною ознакою необхідно вибрати кількість груп та інтервали групування. Розрізняють рівні i нерівні інтервали. Останні, можуть прогресивно збільшуватись або прогресивно зменшуватись. Величину, на яку збільшуються або зменшуються інтервали групування від однієї групи до іншої, називають кроком інтервалу. Крок інтервалу може бути однаковим або змінюватись від групи до групи.

Широке застосування нерівних інтервалів групування пояснюється тим, що для більшості економічних явищ кількісні зміни розміру ознаки мають неоднакове значення для нижчих i вищих груп. Так, якщо різниця в 2–4 роки має велике значення для характеристики віку тих, що одружуються в молодому віці, то для людей старшого віку ця різниця буде значно більшою (10 років i більше). Те саме можна сказати i про групування підприємств за чисельністю робітників.

Для рівних інтервалів показник величини інтервалу розраховується за формулою:

h = xmax − xmin

m

де xmin, xmax – відповідно найменше і найбільше значення ознаки; m – кількість груп.

У групуваннях за кількісною ознакою необхідно правильно визначати верхню і нижню межі груп «включно» чи «виключно». Якщо верхні межі груп вважати «включно», тоді нижні – «виключно» і навпаки.

На практиці для різних сукупностей часом використовують різні інтервали групування за однією і тією самою ознакою. Це спеціалізовані

інтервали. Так, групування за чисельністю працюючих у металургійній промисловості відрізняється від групування в харчовій або легкій. Величина спеціалізованого інтервалу в даному випадку залежить від рівня механізації і трудомісткості робіт.

Величина інтервалу пов'язана з кількістю груп. Надто велика кількість груп спричинить розпилення елементів сукупності, подібні елементи попадуть до різних груп. Якщо кількість груп мала, навпаки, в одну групу об'єднуються елементи різних типів, що призведе до помилкових висновків.

Кількість груп інтервалів визначається за формулою:

m = 1+ 3,332lg n

де n – чисельність елементів сукупності.

Обсяг сукупності і число груп співвідносяться таким чином:

Чим більше елементів сукупності, тим більше утворюється груп. Наведену формулу доцільно застосовувати лише для достатньо великих сукупностей, коли розподіл елементів їх за істотною ознакою нормальний або близький до нього.

У статистичній практиці групування інтервали груп можуть бути або відкриті, або закриті. Умовно припускається, що ширина відкритих інтервалів дорівнює ширині інтервалів, суміжних з ними.

2.3 Статистичні ряди розподілу.

Основою будь-якого групування є ряд розподілу. Він складається з двох елементів: варіантів і частот. Варіантами є окремі значення групувальної ознаки, а частотами – числа, які показують, скільки разів повторюються окремі значення варіантів. Замість частот може бути частка, виражена коефіцієнтом чи відсотком. Накопичену частоту (частку) називають кумулятивною.

Залежно від статистичної природи групувальної ознаки (атрибутивна чи кількісна) ряди розподілу поділяють на атрибутивні та варіаційні.

Приклад: атрибутивний ряд розподілу, табл. 5:

Таким чином, найбільші заощадження населення – це допомога дітям і товари тривалого споживання.

Варіаційні ряди залежно від групувальної ознаки поділяють на дискретні і інтервальні. За дискретною ознакою, кількість значень якої обмежена, утворюється дискретний ряд розподілу.