Фінансова політика і фінансовий механізм

Фінансова політика – це управління формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів з метою вирішення поставлених завдань. Фінансова політика проводиться різними суб’єктами: державними органами управління, менеджерами підприємств і установ, правліннями підприємств, окремими громадянами та їх об'єднаннями.

Фінансова політика, що проводиться на рівні підприємств, визначається як фінансовий менеджмент.

Таблиця 1

Здійснення фінансової політики на різних рівнях

	Державний рівень	Рівень підприємства
Хто здійснює	Органи законодавчої влади Міністерство фінансів Центральний банк Податкова інспекція Казначейство та ін.	Власники, засновники Керівництво Фінансовий відділ, який складається з фінансових менеджерів
Задачі	Соціальні програми Розвиток народного господарства Структурна перебудова економіки Обороноздатність Фінансування державного управління Розвиток міжнародних відносин Розвиток територій	Контроль та аналіз руху грошових коштів Планування та прогнозування Визначення оптимального рівня виробництва та реалізації Розробка кредитної політики Аналіз ефективності діяльності Оптимізація оподаткування Управління операціями з цінними паперами Страхування ризиків
Інструменти	Податки, збори, відрахування Інвестиції Ціни і тарифи Державні цінні папери Дотації, субсидії і субвенції та ін.	Відсоткові ставки Нормативи Ціни Кількість продукції Видатки Інші методи

Взаємодія між окремими елементами фінансової системи здійснюється за допомогою різних інструментів. До них відносять: податки, збори, відрахування, інвестиції, кредити, дотації, субвенції, ціни, тарифи, квоти, ліцензії, цінні папери та ін. Ця взаємодія існує в рамках певного фінансового механізму.

Фінансовий інструмент, згідно законодавству Украіни, це контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого.

Фінансові активи – це такі активи, які використовують суб'єкти в процесі проведення фінансових операцій (гроші, цінні папери, боргові зобов'язання та права вимоги боргу і ін.).

Інструмент власного капіталу – контракт, який підтверджує право на частину в активах підприємства, що залишається після вирахування сум за всіма його зобов'язаннями.

Фінансовий механізм являє собою сукупність форм і методів створення та використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення. Модель фінансового механізму представлена на рис. 3.

Складовими фінансового механізму є фінансові показники, нормативи, ліміти і резерви, фінансове планування, прогнозування, управління фінансами. За допомогою фінансового механізму здійснюють розподіл і перерозподіл створюваного в державі валового внутрішнього продукту.

Власний капітал – це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд та ін.

Позиковий капітал – кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.

Залучений капітал – фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.

Тема № 3