- •Фінанси Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
- •Фінанси Методичні рекомендації до вивчення дисципліни
- •Структура дисципліни "Фінанси"
- •Сутність фінансів, їх функції і роль Фінансова система
- •Фінансова політика і фінансовий механізм
- •Здійснення фінансової політики на різних рівнях
- •Фінанси підприємницьких структур
- •Фінансова математика Прості та складні проценти
- •Процплат(ставка;период;кпер;пс),
- •Орієнтовні дані для обчислення процентної плати за кредит
- •Державні фінанси
- •Бюджет і бюджетна система
- •Видатки державного бюджету
- •Доходи державного бюджету
- •Загальна класифікація доходів державного бюджету
- •Податки та податкова система
- •Теорії зростання державних видатків
- •Особливості податкових систем світу
- •Обчислення та аналіз показників динаміки державних видатків України
- •Місцеві фінанси
- •Взаємовидносини між бюджетами
- •Державні цільові фонди
- •Державний кредит і державний борг
- •Класифікація державних позик
- •Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов’язаннями
- •Фінансова математика Фінансові ренти
- •Страхування і страховий ринок
- •Класифікація страхування за формами проведення
- •Фінансовий ринок
- •Міжнародні фінанси
- •Тестові завдання
- •Запитання до екзамену (заліку)
- •Список рекомендованої літератури
- •Рекомендовані internet – джерела
- •Модульне іНдивідуальне завдання
Класифікація страхування за формами проведення
Обов'язкове страхування |
Добровільне страхування |
Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті |
Страхування життя |
Страхування цівільної відповідальності власників транспортних засобів |
Страхування від нещасних випадків |
Страхування спортсменів вищих категорій |
Медичне страхування |
Страхування засобів водного транспорту |
Страхування наземного транспорту |
Страхування об'єктів космічної діяльності |
Страхування вантажів та багажу |
Інші види згідно зі ст. 7 Закону України "Про страхування" |
Інші види згідно зі ст. 6 Закону України "Про страхування" |
Брутто-премія – загальна сума страхових внесків, що їх сплачує страхувальник.
Брутто-ставка – сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій.
Навантаження – частина страхового тарифу, що не пов'язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За його рахунок покриваються витрати, зумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посередницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату деяких податків та обов'язкових платежів тощо).
Нетто-премія – брутто-премія за мінусом навантаження. Призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові витрати й відшкодування.
Нетто-ставка – частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямовуваних на виплату страхових відшкодувань і страхових сум. Методи її розрахунку у майновому та особистому страхуванні різні. У майновому страхуванні – складається з основної частини та ризикової надбавки.
Франшиза – це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням.
Тема № 11
Фінансовий ринок
Сучасний фінансовий ринок – це складна структура з великою кількістю учасників – фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами
Є кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди. Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером
За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на:
ринок боргових зобов'язань;
ринок власності.
На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час.
На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одержав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала).
За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяють на:
первинний;
вторинний.
На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному – обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вторинному –перепродаються.
Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб'єктами. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки.
За формою організації фінансові ринки поділяються на:
організаційні;
розподільні.
Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів – брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені – трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди.
Первинний ринок акцій, як правило, "вуличний", розподільний. На "вуличному" ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний "вуличний" ринок – це розподільна комп'ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв'язуються між собою, укладаючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на "вуличному" ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним видом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов'язаннями).
За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на:
ринок грошейі
ринок капіталів, тобто інвестиційних фондів.
Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною — проценти за кредит.
Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань та являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання.
В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків та зараз перебуває на стадії свого становлення. Функціонує Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, системою їх електронного обігу, мережею філій та брокерських контор по всій території країни. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створено спеціальний державний орган – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.
Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, емітентів, які зареєстрували у Мінфіні випуск своїх цінних паперів, та загальний обсяг їх емісії. Одним із найчисельніших та найбільш авторитетних об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів є Асоціація ПФТС (Перша Фондова Торгова Система).
Розвиток фондового ринку можна спостерігати в цілому по всій Україні. Але найбільший імпульс до розвитку фондового ринку дала поява Української Біржі, яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг.
До появи нового торгового майданчика Українська Біржа фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він складав за групою найбільш популярних паперів 20% - 25%. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 - 2,0%.
Подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, зокрема:
кризовими явищами в економіці;
відставанням існуючої законодавчої бази від реалій суспільного життя;
недостатнім державним регулюванням ринку;
психологічною непідготовленістю населення до операцій з цінними паперами тощо.
Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється через цінні папери. Інструменти фондового ринку – це особливі види фінансових документів, якими виступають цінні папери.
У статті 1 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” (2006р.) визначено:
Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери поділяються на такі групи:
Пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на:
участь в управлінні справами емітента;
одержання частини прибутку у вигляді дивідендів;
одержання частини майна при ліквідації емітента.
Боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента;
Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них.
Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу в паперовій та іншій матеріалізованій або нематеріалізованій формі (у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). Переважна більшість цінних паперів повинна випускатися у нематеріалізованій формі.
Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До деривативів належать:
Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту.
Ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.
Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
В Україні законодавчо визначені такі види цінних паперів:
• акції
• облігації внутрішніх державних та місцевих позик
• облігації зовнішніх державних позик
• облігації підприємств
• казначейські зобов’язання
• ощадні сертифікати
• векселі
• приватизаційні папери
• похідні цінні папери
• інвестиційні сертифікати.
Але випускаються в Україні й знаходяться в обігу лише такі види цінних паперів: акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики..
Акції – це цінні папери, які визначають частку в статутному фонді акціонерного товариства. Акції не мають встановленого терміну обігу. Акції підтверджують членство її власника в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Власник акцій має право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.
Казначейські зобов’язання – це цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу. Рішення про випуск та встановлення продажної вартості казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України.
Ощадниі сертифікати – письмові свідоцтва банку про депонування грошових коштів, які засвідчують право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним.
Вексель – цінний папір, який засвідчує боргове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Облігація – цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов’язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Державне регулювання фондового ринку України здійснюється шляхом:
прийняття законодавчих та інших нормативних актів;
ліцензування;
контролю за діяльністю фондового ринку.
Тема № 11