- •Значення праці в житті людини й суспільства
- •3. Економічно активне населення
- •4. Економічно неактивне населення
- •5. Трудові ресурси як соціально-економічна категорія.
- •9. Соціально-економічна суть зайнятості.
- •6. Хактеристика трудових ресурсів України.
- •8. Трудовий потенціал.
- •7. Відтворення населення і ресурсів для праці
- •10. Зайнятість як елемент соціально-економічної політики.
- •2. Економіка праці в системі наук
- •11. Показники і види зайнятості. Повна, раціональна і ефективна зайнятість.
- •12. Безробіття, його показники і види. Фрикційне, структурне, циклічне безробіття. Приховане, застійне і добровільне безробіття.
- •Соціально-економічні наслідки
- •28. Порівняльна характеристика фізичного і людського капіталу.
- •13. Ринок праці: структура і моделі.
- •15. Взаємодія попиту і пропозиції на ринку праці. Механізм дії ринку праці.
- •14. Особливості праці як товару. Особливості ринкової пропозиції праці.
- •16. Стратегія регулювання ринку праці. Пасивна та активна політика на ринку праці.
- •18. Інфраструктура ринку праці. Державна служба зайнятості України.
- •25. Значення реалізації трудової кар’єри для людини, для підприємства і для суспільства
- •20. Міжнародний досвід регулювання зайнятості
- •36. Роль профспілок у соціально-трудових відносинах
- •23. Характеристика освіти та професійної підготовки з точки зору теорії людського капіталу.
- •27. Суть теорії людського капіталу
- •26. Трудовий контракт.
- •29. Методи оцінки ефективності інвестицій в людський капітал
- •30. Характеристика соціально-трудових відносин.
- •19. Сегментація ринку праці
- •31. Формування і регулювання системи соціально-трудових відносин в сучасних умовах
- •33. Соціальне партнерство
- •32. Якість трудового життя як критерій оцінки соціально-трудових відносин
- •34. Зміст, принципи і організація соціального партнерства.
- •35. Об”єднання роботодавців на ринку праці
- •37. Роль держави в системі соціального партнерства
- •38. Поняття, зміст і завдання організації праці.
- •39. Поділ і кооперування праці
- •40. Організація робочих місць.
- •41. Охорона і безпека праці
- •41. Трудовий процес і його раціоналізація
- •49. Система нормативів і норм праці.
- •43. Умови праці і фактори їх формування.
- •50. Методи нормування трудових процесів.
- •44. Робочий час. Режими праці і відпочинку.
- •45. Дисципліна праці як елемент її організації.
- •46. Суть і значення нормування праці.
- •47. Об”єкти нормування праці.
- •48. Аналіз трудового процесу і витрат робочого часу.
- •51. Організація нормування праці на підприємствах.
- •52. Заробітна плата, принципи її організації і її функції у ринковій економіці.
- •53. Форми і системи заробітної плати.
- •54. Тарифна система оплати праці.
- •55. Безтарифна модель організації оплати праці.
- •56. Регулювання оплати праці. Мінімальна заробітна плата
- •57. Продуктивність і рентабельність праці як основні показники її ефективності.
- •58. Методика визначення показників продуктивності праці.
- •59. Методи вимірювання продуктивності праці: натуральний, умовно-натуральний, трудовий, вартісний.
- •60. Фактори зростання продуктивності праці, їх класифікація та характеристика.
- •61. Поняття резервів росту продуктивності праці. Зв”язок факторів і резервів росту продуктивності праці. Класифікація резервів підвищення продуктивності праці.
- •62. Програми управління продуктивністю праці на підприємстві
- •5. Розрахувати середній тарифний коефіцієнт, тарифний розряд, середню тарифну ставку.
- •6. Визначити відрядну розцінку і місячний заробіток робітника за прямою відрядною системою оплати праці.
- •7. Визначити місячний заробіток робітника за непрямою відрядною системою.
- •8.Розрахувати заробіток робітника за відрядно-преміальною системою оплати праці.
- •9. Розрахувати доплату до прямого заробітку, визначити питому вагу тарифу в загальному заробітку.
- •10. Розрахувати фонд заробітної плати.
- •11. Визначити необхідну чисельність працівників за різними методами.
9. Соціально-економічна суть зайнятості.
Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту( національного доходу).Саме в цьому полягає її економічна сутність.Зайнятість населення – найбільш узагальнена характеристика населення. Вона відбиває досягнутий рівень економічного розвитку , внески живої праці в досягнення виробництва.
Зайнятість об’єднує виробництво і споживання , а її структура визначає характер їхніх взаємозв’язків. Соціальна сутність зайнятості відображає потребу людини в самовираженні, а також в задоволенні матеріальних і духовних потреб через дохід , які особа отримує за свою працю.
Форми і види зайнятості
Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів за сферами використання праці професіями і спеціальностями.
1.Зайнятість за соціальною належністю :робітник,професіонал , керівник , фермер , підприємець.
2.Зайнятість за галузевою належністю: у сфері матеріального виробництва, в невиробничій сфері, в окремих великих галузях
3.Зайнятість за територіальною належністю: в окремих регіонах, в економічних регіонах
4.Зайнятість за рівнем урбанізації: у міській місцевості, у сільській.
5.Зайнітість за формами власності: державна, приватна, колективна, змішана.
6.Зайнятість за особистим використанням робочого часу: повна, неповна, явна неповна, прихована неповна, часткова тимчасова, сезонна, нерегламентована.
6. Хактеристика трудових ресурсів України.
В Україні спостерігається суттєве поліпшення ситуації на ринку праці, що супроводжується підвищенням економічної активності населення, зростанням зайнятості та скороченням безробіття.
Протягом 2007 року за сприяння державної служби зайнятості комплекс різноманітних послуг та матеріального забезпечення отримали 2419,7 тис. громадян, не зайнятих трудовою діяльністю, серед них 54,0% – жінки, 45,6% – молодь віком до 35 років.
У банку даних державної служби зайнятості у 2007 році налічувалося 2207,6 тис. вакансій, заявлених від 254,3 тис. роботодавців. Водночас, професійно-кваліфікаційний рівень значної частини незайнятих громадян не відповідав сучасним вимогам ринку праці. Внаслідок цього, а також низької мобільності робочої сили, вдалось укомплектувати лише 45,1% вакансій.
Кількість актуальних вакансій станом на 1 січня 2008 року становила 169,7 тис., у тому числі 96,9 тис. – для робітників; 49,6 тис. – для службовців; 23,2 тис. – для осіб, які не мають професії або займали місця, що не потребують спеціальної підготовки. Таким чином, на одне вільне робоче місце для робітників претендувало 3 особи, службовців 4 особи, а для тих, що не мали спеціальної професійної підготовки, – 7 осіб.
Чисельність осіб, працевлаштованих за направленням державної служби зайнятості у 2007 році, становила 1098,6 тис. осіб. Зокрема, шляхом надання дотацій роботодавцям із коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття було працевлаштовано 36,8 тис. безробітних; 25,5 тис. безробітних організували власну справу за рахунок отримання виплати допомоги по безробіттю одноразово. 229,4 тис. безробітних за направленням державної служби зайнятості проходили професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації. В оплачуваних громадських роботах взяло участь 422,1 тис. осіб.
Рівень працевлаштування незайнятих громадян підвищився до 45,4%.
За даними Держкомстату, чисельність зайнятого населення віком 15–70 років у середньому за 9 місяців 2007 року становила 21,1 млн осіб і, порівняно з відповідним періодом минулого року, зросла на 191,9 тис. осіб. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років збільшився з 58,3% до 59,1%. Чисельність безробітних у середньому за 9 місяців 2007 року скоротилася на 33,8 тис. і становила 1,4 млн осіб. Зниження рівня безробіття (з 6,4% до 6,2%) відбулося за рахунок його скорочення серед мешканців міст та сільської місцевості.
Упродовж січня 2008 року послугами державної служби зайнятості скористалося 804,3 тис. незайнятих громадян. Понад 64,1 тис. роботодавців надали державній службі зайнятості інформацію про наявність вільних робочих місць. Загальна кількість зареєстрованих у службі зайнятості вакансій становила 334,6 тисячі.
Найбільша потреба у працівниках була на підприємствах переробної промисловості, у торгівлі, державному управлінні, на будівництві та транспорті.
Чисельність громадян, працевлаштованих за направленням служби зайнятості, становила 64,5 тис. осіб (порівняно з січнем 2006 року, збільшилася на 1,3%). Рівень працевлаштування незайнятих громадян збільшився до 8,0% проти 6,7% у січні 2007 року.
Чисельність громадян, які проходили професійне навчання за направленням державної служби зайнятості, становила 46,7 тис. осіб. У громадських оплачуваних роботах брали участь 16,7 тис. осіб.
Забезпечується постійне збільшення мінімальних соціальних виплат безробітним. Мінімальний розмір допомоги по безробіттю з 1 січня 2008 року становив 210 грн (з 01.01.2007 р. – 132 грн). Для окремих категорій застрахованих осіб з числа безробітних громадян розмір допомоги по безробіттю з 01.01.2008 р. становив 290 грн. . Середній розмір допомоги по безробіттю у грудні 2007 року становив 339,3 грн. проти 251,5 грн. у грудні 2006 року.