112. Правове регулювання фінансового лізингу.

Фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) (ЗУ "Про фінансовий лізинг").

ГКУ також регулює лізингові операції, а ст. 351 встановлює, що банки мають право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг з дотриманням вимог законодавства.

Взагалі, фінансовий лізинг - різновид фінансового кредиту, тому іноді його називають інвестиційним лізингом.  Лізинг надає  лізингоодержувачу можливість користуватись майном на кредитній основі, зберігаючи при цьому можливості використання існуючих кредитних ліній. Лізингодавець здійснює свій бізнес, а інвестування в формі майна на відміну від грошового кредиту зменшує ризик неповернення коштів для лізингодавця, оскільки за ним залишається право власності на передане лізингоодержувачу в користування майно.

Лізинговий договір більш гнучкий, ніж кредитний, оскільки надає можливість обом сторонам вибрати зручну схему виплат. Строк лізингу може бути значно більшим ніж строк кредиту.

Договір лізингу віднесений ЦКУ до різновидів договору майнового найму. У зв'язку з цим на відносини лізингу розповсюджуються всі положення §1 гл. 58 ЦКУ, якщо спеціальні норми не будуть встановлені даним параграфом або спеціальним законодавством. Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є ЗУ "Про фінансовий лізинг". Крім того, Україна приєдналася до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг, яка набула чинності для України у 2007 році.

Особливістю договору лізингу є його особливий суб'єктний склад. ЦКУ не містить обмежень щодо суб'єктів відносин лізингу. Але відповідно до ст. 4 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингодавцем може бути тільки ЮО, а лізингоодержувачем - ФО або ЮО.

Об'єкт договору лізингу має певні особливості - передаватися в користування може тільки майно. Предметом договору лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Два основні різновиди лізингу - прямий лізинг та непрямий лізинг. Критерієм їх розмежування є спосіб придбання об'єкта лізингу лізингодавцем. Якщо лізингодавець придбав майно самостійно без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, мова йдеться про прямий лізинг. Якщо ж майно придбається лізингодавцем в рамках виконання договору лізингу спеціально для лізингоодержувача відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, такий договір отримав назву непрямий лізинг.

Як і будь-який договір майнового найму, договір лізингу може бути як реальним, так і консенсуальним. Зрозуміло, що, коли мова йдеться про непрямий лізинг, такий договір може бути виключно консенсуальним.

Договір лізингу завжди є оплатним. Плата (лізинговий платіж) узгоджується сторонами в договорі лізингу. Згідно з ч. 2 ст. 16 ЗУ "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Договір лізингу є строковим. ЦКУ не передбачає спеціальних правил визначення строку договору лізингу. Разом з тим ст. 1 ЗУ "Про фінансовий лізинг" передбачає, що строк договору фінансового лізингу не може бути меншим ніж один рік.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансовий лізинг належить до фінансових послуг, які за ч. 1 ст. 5 цього Закону надаються фінансовими установами.

ЗУ "Про банки і банківську діяльність" відносить лізингові операції до кредитних операцій банків (ч. 1 ст. 49).