135. Правове регулювання банківської таємниці.

Правове регулювання банківської таємниці здійснюється у відповідності до ст. 60 ЗУ "Про банки і банківську діяльність".

Банківською таємницею є інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту.

Банківською таємницею, зокрема, є:

1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у НБУ;

2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

3) фінансово-економічний стан клієнтів;

4) системи охорони банку та клієнтів;

5) інформація про організаційно-правову структуру ЮО - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;

8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.

Банківську таємницю також становить інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду.

Положення цієї статті не поширюються на узагальнену по банках інформацію, яка підлягає опублікуванню. Перелік інформації, що підлягає обов'язковому опублікуванню, встановлюється НБУ та додатково самим банком на його розсуд.

НБУ видає НПА з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надає роз'яснення щодо застосування таких актів.

Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, розроблені НБУ (2006), розроблені відповідно до ЦКУ (ст. 1076), гл. 10, ст. 64, 71 ЗУ "Про банки і банківську діяльність", ст. 7, 56, 57 ЗУ "Про НБУ", ст. 12 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", положень ЗУ "Про інформацію", "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", КПКУ, ЦПКУ і визначають вимоги до захисту, зберігання, використання та розкриття інформації, яка містить банківську таємницю.

Банки зобов'язані забезпечувати зберігання та захист інформації, яка містить банківську таємницю, з метою недопущення її незаконного розкриття і завдання внаслідок цього матеріальної чи моральної шкоди своїм вкладникам, кредиторам та іншим клієнтам.

Працівники банку в разі прийняття їх на роботу підписують зобов'язання щодо збереження банківської таємниці.

Банки зобов'язані за погодженням з клієнтом відображати в договорах, що укладаються між банком і клієнтом, застереження щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її незаконне розголошення або використання.

З метою запобігання несанкціонованому доступу до інформації, що містить банківську таємницю, суб'єкти, які мають доступ до такої інформації, у власних інструкціях з діловодства з урахуванням особливостей своєї діяльності повинні встановити особливий порядок реєстрації, використання, зберігання та доступу до документів, що містять банківську таємницю.

ЮО та ФО, а також службові особи, які під час виконання своїх функцій та/або надання послуг банку безпосередньо або опосередковано отримали інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб, крім випадків, передбачених законодавством України.

Інформація щодо ЮО чи ФО, яка містить банківську таємницю, розкривається банками:

1) на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації;

2) на письмову вимогу суду або за рішенням суду;

3) органам прокуратури України, СБУ, МВСУ, Антимонопольного комітету України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної ЮО або ФО - СПД за конкретний проміжок часу;

4) органам ДПСУ на їх письмову вимогу з питань оподаткування або валютного контролю стосовно операцій за рахунками конкретної ЮО або ФО-СПД за конкретний проміжок часу;

5) спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу на його письмову вимогу стосовно додаткової інформації про фінансову операцію, що стала об'єктом фінансового моніторингу;

6) органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної ЮО або ФО-СПД.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна:

1) бути викладена на бланку державного органу встановленої форми;

2) бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою;

3) містити передбачені ст. 62 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" підстави для отримання цієї інформації;

4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Довідки по рахунках (вкладах) у разі смерті їх власників надаються банком особам, зазначеним власником рахунку (вкладу) в заповідальному розпорядженні банку, державним нотаріальним конторам або приватним нотаріусам, іноземним консульським установам по справах спадщини за рахунками (вкладами) померлих власників рахунків (вкладів).

Обмеження стосовно отримання інформації, що містить банківську таємницю, не поширюються на службовців НБУ або уповноважених ними осіб, які в межах повноважень, наданих ЗУ "Про НБУ", здійснюють функції банківського нагляду або валютного контролю.

Крім того, НБУ відповідно до міжнародного договору України або за принципом взаємності має право надати інформацію, отриману при здійсненні нагляду за діяльністю банків, органу банківського нагляду іншої держави, якщо є гарантії того, що надана інформація буде використана виключно з метою банківського нагляду або запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванню тероризму.

Банки та їх керівники, які винні в порушенні встановлених Правил, несуть відповідальність, передбачену статтею 73 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" – широкий масив заходів впливу (до відкликання ліцензії, примусової реорганізації, штрафи тощо).

Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять банківську таємницю, та/або розголошення банківської таємниці тягне за собою відповідальність, передбачену законом.