28. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції. Інфляційна ситуація в україні

Інфляція - процес зростання загального рівня цін, що супроводжується знеціненням грошей. Інфляцію можна виміряти за допомогою двох показників: індексу цін та темпу інфляції.

Індекс цін = (Ціна ринкового кошика в даному році / Ціна ринкового кошика в базовому році) * 100%.

Темп Інфляції = ((Індекс цін поточного року - Індекс цін попереднього року) / Індекс цін попереднього року) * 100 %

Залежно від рівня розрізняють: 1) помірну інфляцію (ціни зростають до 10% за рік); 2) галопуючу (від 10 до 100%); 3) гіперінфляцію (ціни зростають на тисячі відсотків за рік).

Залежно від причин і механізму зростання загального рівня цін розрізняють: 1) інфляцію попиту - сукупний попит зростає швидше за виробничий потенціал економіки, а тому ціни підвищуються, щоб зрівноважити попит і пропозицію; 2) інфляцію пропозиції або інфляцію витрат - виникає внаслідок зростання витрат у періоди високого рівня безробіття і неповного використання виробничих ресурсів. Основними джерелами такої інфляції є збільшення номінальної зарплати та зростання цін на сировину та енергоресурси.

Причини інфляції: грошова емісія, дефіцит держбюджету, монополізм підприємств, зростання чистого експорту, структурні зрушення, надмірні державні видатки, зростання процентних ставок, інфляційні очікування.

Наслідки інфляції: знецінення заощаджень, поглиблення майнової нерівності, втрата цінами своєї регулюючої ролі, гальмування технічного прогресу, зниження стимулів до продуктивної діяльності, зменшення рівня поточного споживання. У людей розвивається інфляційна психологія, що негативно впливає на економіку, руйнується механізм нагромадження грошей.

60. Ринок природних ресурсів та його особливості. Визначення ренти та ціни землі

Ринок природних ресурсів формується на основі їх попиту і пропозиції та пов'язаний із купівлею-продажем цих ресурсів. При цьому окремі природні ресурси (вода або повітря) безпосередньо об'єктами купівлі-продажу не стають. Але у зв'язку з платою за їх використання та штрафними санкціями за забруднення довкілля їх залучення в економіку відбувається на ринкових (платних) засадах. На ринку землі спостерігаємо перехід прав власності від її власників до користувачів - приватних чи державних фірм (видобувних, сільськогосподарських, будівельних). Ціна землі встановлюється на основі попиту на землю та пропозиції землі.

Попит на землю складається із сільськогосподарського та несільськогосподарського попиту. Сільськогосподарський попит визначається родючістю грунту та цінами на с/г продукти, а несільськогосподарський -місцерозташуванням земельних ділянок та цінами на товари чи послуги, які виробляють фірми, розташовані на цих земельних ділянках.

Пропозиція землі визначається кількісною обмеженістю землі і є абсолютно нееластичною. Земля є найменш рухливим виробничим ресурсом щодо місцезнаходження і найбільш рухливим - щодо економічного вибору.

Земельна рента - це плата за використання землі чи інших природних ресурсів, пропозиція яких обмежена. Розрізняють: диференціальну ренту І (забезпечується більш родючими земельними ділянками і з вигіднішим місцерозташуванням) і диференціальну ренту II (забезпечується додатковими вкладеннями капіталу).

Ринкова ціна землі - це сумарна величина орендних платежів, які міг би отримати її власник у майбутньому. Ринкова ціна землі, що продається, визначається за формулою:

P3 = R / r , де

Р3- ціна землі; К - рента; r - процентна ставка.

Коли ми продаємо земельну ділянку, то виторг із продажу, покладений у банк, має приносити нам дохід у формі позикового процента, не меншого за дохід у формі ренти.