35. Маркетингові дослідження підприємства: види, напрями, методи.

Маркетингові дослідження підприємства провадять, як правило, для визначення рівня власної конкурентоспроможності.

Конкурентоспроможність підприємства — це його здатність посісти відповідну позицію на конкретному ринку. Най- об’єктивнішим, з погляду маркетингу, є встановлення конкурентоспроможності підприємства на підставі його реальних конкурентних переваг. Згідно з таким підходом оцінка конкурентоспроможності підприємства — це порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, що ним продукуються, із аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (тобто з найліпшими позиціями на даному ринку) для визначення того, що забезпечує підприємству переваги над конкурентами в конкретній сфері чи навіть у кількох сферах діяльності.

Існують зовнішні і внутрішні конкурентні переваги:

а) зовнішні базуються на відмінних якостях товару, що стають цінністю для покупців через те, що зменшують їхні витрати або підвищують ефективність їхньої діяльності.

б) внутрішні полягають у скороченні витрат чи налагодженні ефективнішої системи управління, ніж у конкурентів, що дає змогу виробнику знизити собівартість товарів, а отже, і ціни, здобуваючи в такий спосіб пріоритет на ринку.

Оцінити конкурентоспроможність підприємства можна також, аналізуючи його сильні і слабкі сторони та порівнюючи отримані дані з даними підприємства-конкурента. Під час аналізу необхідно отримати відповіді на такі запитання:

- плани конкурентів стосовно зміни частки ринку, підвищення рентабельності виробництва, збільшення обсягів продажу;

- якої ринкової стратегії дотримуються конкуренти зараз;

- за допомогою яких засобів конкуренти забезпечують реалізацію своїх стратегій;

- сильні і слабкі сторони конкурентів;

- яких дій варто чекати в майбутньому від нинішніх та можливих конкурентів.

Головним результатом такого аналізу є віднайдення способів і резервів підвищення ефективності діяльності підприємства, його конкурентоспроможності в цілому.

36. Чинники зовнішнього середовища маркетингу та їх характеристика.

Кожна фірма існує на ринку не ізольовано. На її діяльність впливають законодавчі акти, митні тарифи, лояльність місцевих та державних органів влади, взаємини із засобами масової інформації, політична ситуація в країні та за її межами — ці та багато інших зовнішніх факторів так званого маркетингового середовища, які або сприяють розвиткові фірми, або гальмують його.

Маркетингове середовище — це сукупність об'єктів, що діють за межами фірми, і взаємин між ними і фірмою. їх звичайно поділяють на дві групи: мікросередовище і макросередовище.

Мікросередовище становлять: конкуренти; клієнти; постачальники; посередники; контактні аудиторії.

Вже неодноразово зазначалось, наскільки важливо орієнтиром у сучасному бізнесі обрати інтереси споживачів, їхні потреби. А правильно обраний характер взаємин з конкурентами, постачальниками, посередниками — це додатковий шанс досягти своїх цілей.

Щодо контактних аудиторій (які іноді називають медіасе-редовигцем) слід зробити деякі зауваження. Насамперед, контактні аудиторії — це групи, що виявляють інтерес до діяльності фірми і можуть вплинути на досягнення поставлених цілей.

Макросередовище — це фактори, які впливають на фірму та її мікросередовище і які вона НЕ може контролювати. Поняття макросередовища визначають п'ять груп факторів: ♦ економічні (макроекономічні фактори: тенденції зміни ВНП, рівень безробіття, банківський відсоток на вклади населення, регулювання грошової маси, система оподаткування, митні тарифи, вартість енергоресурсів; доходи споживачів: система доходів та витрат на сім’ю, тривалість робочого дня, структура вільного часу); ♦ соціально-культурні(демографічна ситуація: вікова структура населення, розподіл за статтю та національністю, народжуваність і смертність, доходи, рівень освіти, регіональні міграції населення; соціально-культурні умови: соціальні цінності, прийняті норми поведінки і моралі, модель сексуальної поведінки); ♦ природно-географічні (кліматичні умови, інфраструктура регіону, забезпеченість енергією та корисними копалинами, якість ґрунту та повітря, забруднення навколишнього середовища); ♦ технологічні (рівень розвитку науки і техніки, темпи НТП, держ. Регулювання наукових досліджень, кваліфікація робочої сили); ♦ політико-правові (законодавче регулювання економічної діяльності, антимонопольне регулювання, трудове законодавство, рівень корумпованості влади, вплив суспільних організацій).