- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Специфіка мови професійного спілкування
- •Комунікативні якості професійної мови
- •Складники системи національної мови
- •Мовне законодавство в Україні
- •Статус української мови як державної
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •15.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •13.Давня література й початки формування літературної мови.
- •14.Усна й писемна форми української літературної мови.
- •15. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •16.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •19.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •21.Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •24.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця
- •25.Принципи українського правопису
- •26.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •27 Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези)
- •29.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •30.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Складові частини документа Інформаційна складова
- •Матеріальна складова
- •31.Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •33 Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •34. Види антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •Антонімія
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •40. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •42. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченняхнаукового та ділового стилю.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового та ділового стилів.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела,оформлення бібліографічного опису.
- •46.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
Українська літературна мова і мова професійного спрямування
Літературна мова – відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує державну діяльність, культуру, пресу, художню літературу, науку, театр, державні установи, побут людей.
Сучасна укр. літ. мова оброблена і впорядкована вченими, письменниками та ін. культурними діячами. Вона за своїм походженням зв’язана з місцевими діалектами, бо виникла на їх основі. Літ. мова і місцеві діалекти завжди перебувають у взаємозв’язку, вона безперервно збагачується за рахунок народних говорів. Літ. мова впливає на місцеві говори і сприяє їхньому зближенню із загальнонародною національною мовою.
Укр. літ. мова, єдина для всієї укр. нації, є найважливішою формою національної культури. Вона й нині є важливим засобом її відродження.
Багато відомих людей відзначали велич і красу укр.мови. В.Сухомлинський так характеризує укр. мову: “Надзвичайна мова наша є таємницею. В ній всі тони і відтінки, всі переходи звуків від твердих до найніжніших.. Дивуєшся дорогоцінності мови нашої: в ній що не звук, то подарунок, все крупне, зернисто, як самі перла”.
Укр. літ. мова постійно розвивається і збагачується. Людське суспільство ніколи не буває байдужим до мови. Воно виробляє мовний еталон- досконалу літ. мову. Щоб досягти цього еталону, треба дбати про високу культуру мови у повсякденній мовній практиці.
Професійна мова – це різновид літературної мови, якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій чфері.
Основу професійної мови становить виробничо-професійна і термінологічнв лексика, яка й визначає її специфіку. До складу виробничо-професійних входять слова, відібрані із загальнонародної мови колективом людей однієї спеціальності чи запозичені з інших мов, які означають назви знарядь праці, процеси виробництва, продукти виробництва тощо.
Особливе місце в професійній мові займає термінологічна лексика як її основа. Різна за своїм походженням, власне українська й запозичена з інших мов, вона значною мірою визначає професійну компетентність фахівця з будь-якої виробничо-професійної сфери чи певної галузі знань.
Специфіка мови професійного спілкування
Професійна мова – це різновид літературної мови, якою користуються люди певної професії у виробничо-професійній чи науковій сфері.
Основу професійної мови становить виробничо-професійна і термінологічна лексика, яка й визначає її специфіку. До складу виробничо-професійних входять слова, відібрані із загальнонародної мови колективом людей однієї спеціальності чи запозичені з інших мов, які означають назви знарядь праці, процеси виробництва, продукти виробництва тощо.
Особливе місце в професійній мові займає термінологічна лексика як її основа. Різна за своїм походженням, власне українська й запозичена з інших мов, вона значною мірою визначає професійну компетентність фахівця з будь-якої виробничо-професійної сфери чи певної галузі знань.
У мові людей будь-якої професії є слова, що характеризують специфіку її виробничих процесів, виробничих відносин тощо, які тісно пов’язані з тією чи іншою галуззю науки. Так, наприклад, у професійній мові економістів поширеними є слова банк, біржа, бізнес, бюджет тощо, у професійній мові фізиків – атом, ядро, нейтрон, електрон, реактор, у професійній мові залізничників – депо, вагон, машиніст, у проф.мові військових – куля, ракета, полк тощо.
Професійна лексика вживається як в усній мові людей певної спеціальності, так і в мові писемній, зокрема в наукових працях, підручниках, журналах і газетах, які видаються для працівників різних галузей науки і господарства країни. Ґрунтова обізнаність із професійною лексикою забезпечує належний професійний рівень кожного фахівця.