
- •Мова й література в системі культурних цінностей українського суспільства
- •Мова – суспільне явище. Функції мови.
- •Українська літературна мова і мова професійного спрямування
- •Специфіка мови професійного спілкування
- •Комунікативні якості професійної мови
- •Складники системи національної мови
- •Мовне законодавство в Україні
- •Статус української мови як державної
- •Основні характеристики сучасної української літературної мови. Види мовних норм.
- •Основні характеристики мовної норми на сучасному етапі розвитку літературної мови
- •11.Поняття культури мови. Комунікативні якості культури мови.
- •12. Поняття професійної мовнокомунікативної компетенції.
- •15.Функціональні різновиди літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •13.Давня література й початки формування літературної мови.
- •14.Усна й писемна форми української літературної мови.
- •15. Функціональні різновиди української літературної мови. Їхні основні ознаки.
- •16.Стильові різновиди сучасної літературної мови й фахова мова.
- •17. Науковий, офіційно-діловий, розмовний (кодифікований) стилі літературної мови як основа мови фаху.
- •18. Роль художнього стилю у формуванні інтелектуального потенціалу фахівця-економіста
- •19.Класична українська література як етап формування й утвердження норм літературної мови.
- •20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
- •21.Г.Квітка-Основ’яненко – фундатор нової української прози й нової мови прозового твору.
- •23.Новаторство мовно-поетичної творчості т.Шевченка.
- •24.Орфографічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця
- •25.Принципи українського правопису
- •26.Науковий стиль сучасної української літературної мови. Історія становлення мови економічної науки в Україні.
- •27 Писемні форми репрезентації наукової інформації(рецензія,тези)
- •29.Підстилі й жанри офіційно-ділового стилю. Їхня характеристика.
- •30.Документ і правила його складання. Регламентація оформлення документів державними стандартами.
- •Складові частини документа Інформаційна складова
- •Матеріальна складова
- •31.Поняття “термін”, „термінологія”, “терміносистема”. Проблеми кодифікації та стандартизації сучасної економічної терміносистеми.
- •33 Синонімія, види синонімів. Роль синонімів у наукових текстах.
- •34. Види антонімії, паронімії та омонімії в наукових текстах.
- •Антонімія
- •36. Загальновживані слова. Свідоме й критичне використання жаргонізмів і діалектизмів у різних комунікативних сферах.
- •37. Неологізми, архаїзми, історизми в українській літературній мові та в економічній термінології.
- •38. Виразність та образність мови, її чистота. Просторічні слова, жаргонізми, діалектизми, канцеляризми та професіоналізми, лайливі та вульгарні слова в лексиці та лексиконі окремої особистості.
- •39. Поняття про фразеологію. Типи фразеологізмів. Їхня роль в усній і писемній науковій та офіційно-діловій мові.
- •40. Поняття «граматична норма». Стилістичні можливості граматичних форм у різностильових текстах.
- •41. Синтаксичні конструкції в різностильових текстах.
- •42. Синтаксична норма в наукових і ділових текстах. Складні випадки керування.
- •43. Синтаксична норма. Порядок слів у реченняхнаукового та ділового стилю.
- •44. Синтаксична норма. Однорідні члени речення, дієприкметникові та дієприслівникові звороти в реченнях наукового та ділового стилів.
- •45. Правила оформлення наукової роботи: структура, нумерація, ілюстративний матеріал, загальні правила цитування й покликання на використані джерела,оформлення бібліографічного опису.
- •46.Усна форма літературної мови. Орфоепічні норми як компонент формування мовної компетенції фахівця.
- •47. Основні правила наголошування в українській мові. Засоби милозвучності української мови.
- •49. Публічний виступ і функціональні типи мовлення (розповідь, опис, роздум).
- •50. Специфіка публічної монологічної мови.
- •51. Специфіка публічної діалогічної мови.
- •55. Сучасні лінгвістичні словники як основне джерело фахової та мовної інформації.
- •56. Термінологічні словники як основне джерело фахової інформації.
20. І.Котляревський – зачинатель нової української літератури та нової української літературної мови.
В історії нашої культури є діячі, які особливо яскраво й багатогранно відобразили в своїй творчості душу народу, його національну своєрідність, поетичну вдачу. До таких належить Іван Петрович Котляревський, класик нової української літератури, видатний письменник-реаліст, автор славнозвісної “Енеїди” і “Наталки Полтавки”. У важкі часи самодержавства він розкривав духовну велич рідного народу, його мрії, у конкретних художніх образах утілив його віру в краще майбутнє.
І.П.Котляревського вважають зачинателем нової української літературної мови. Він увів до літератури багату, колоритну, мелодійну, співучу українську мову. Котляревський (К) є одним із фундаторів нової укр. літ-ри, а його «Енеїда» - найвидатнішим досягненням укр. поезії того періоду і початком нац відродження українців. Новаторство К виявилося перш за все у нац забарвленні етнографічного матеріалу, можливості двопланового прочитання поеми. К вдалося не просто відтворити життя українців того часу, а й передати дух народу завдяки використанню живої народнорозмовної мови, а саме київсько-полтавського діалекту. У мовній тканині твору вдало поєднуються багата народна фразеологія, лексика з давніми традиціями укр. віршування. «Енеїда» К є новим етапом розвитку укр. силабо-тонічного віршування. Отже «Енеїда» є новим, самобутнім літ. Явищем, що було суголосним новій історичний добі, сприяло пробудженню нац свідомості в освічених верствах укр. громадянства. Це перша друкована книга, написана живою мовою, перша високохудожня поема. К є зачинателем нової укр. літ-ри новою мовою – живою народною, що стала знаменною сторінкою в історії укр. літ-ри.
І.П.Котляревський написав свою поему короткими, динамічними рядками, легким, прозорим ямбом, всіляко дбаючи про те, щоб жартівливий зміст одягти в дзвінку, “бадьору” форму. Віршова структура “Енеїди” - новаторська, вона утверджувала силаботонічну систему віршування. При безсумнівній орієнтації на ритмічні норми російського чотиристопного ямба І.П.Котляревський талановито модифікує його, надав йому виняткової виразності, акцентовності. Ямби його звучать природно і иевимушено, відтіняючи комізм ситуацій і колізій.
Поема “Енеїда” вперше побачила світ у Петербурзі 1798 р. без відома автора, з ініціативи і на кошти багатого конотопського поміщика М.Парпури. Поема вийшла під назвою “Малороссийская Энеида в трех частях”. Друге видання “Енеїди” з'явилося в Петербурзі 1808 р., трете, тепер уже підготовлене автором і доповнене четвертою частиною, появилося 1809 р. Повний текст поеми під назвою “Виргилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским” був опублікований в 1842 р. в Харкові, вже після смерті письменника. Вихід у світ “Енеїди” став епохальним явищем в історії української культури, визначною подією в духовному житті народу. З'явилася книга, що ставила ряд важливих суспільних та естетичних проблем. В основу її І.П.Котляревський поклав сюжет класичної поеми “Енеїда” римського поета Вергілія, написавши цілком самобутній, оригінальний твір