13. Поняття орга-ції. Основні ха-стики орг-цій та їх види

Організація – це функціонально-цільова сукупність людей, з притаманною їй соціальною структурою, каналами комунікацій, орієнтації, координації, управління і контролю, яка формується на основі розподілу праці, спеціалізацій функцій та ієрархиризованої системи взаємодії між індивідами, групами й структурними підрозділами для задоволення соціальних потреб індивідів та суспільства. Якщо говорити простіше, то організація – це свідомо координоване соціальне утворення з визначеними границями, що функціонує на відносно постійній основі для досягнення спільної для всіх її членів мети.

В вузькому розумінні організація – це процес означення найсуттєвіших зв’язків серед людей, задач і видів діяльності з метою інтеграції та координації організаційних ресурсів для ефективного виконання поставлених цілей. Організаційні процеси відрізняються соціальною сутністю, а взаємодія членів організації через організаційні процеси для досягнення єдиної спільної мети має бути чітко збалансованою.

Організації створюються й існують внаслідок того, що задана ціль не може бути досягнута однією людиною або навіть групою людьми, які працюватимуть незалежно та некоординовано.

Група стає організацією при таких умовах:

1). Наявності як мінімум 2 осіб, які свідомо вважають себе членами цієї організації.

2). Наявність як мінімум однієї цілі, яка сприймається як спільна всіма членами організації.

3). Наявність свідомої співпраці учасників організації задля поставлених цілей.

4). Наявність комунікацій між членами цієї групи, а також б наявність певної структури відносин (по горизонталі і по вертикалі).

ОТЖЕ,Організація – група осіб, діяльність яких свідомо координується задля досягнення спільних цілей.

Існують такі види ор-цій:

Формальна організація - має офіційний статус, створюється навмисно, документально оформлена. Має ієрархію, лідера, мету і задачі, і т.п.

Основні ознаки формальних ор-цій:

• Сталий склад учасників;

• Такі ор-ції створюються свідомо на основі попереднього планування;

• Вони діють на основі юридичних норм;

• В таких ор-ціях чіткий юридично зафіксований розподіл влади.

Неформальна організація - група людей, вступаючих в регулярні взаємовідносини для досягнення певної мети, що спонтанно утворюється, як правило, не пов'язаних з метою формальної організації. У неї також може бути ієрархія, свої задачі і лідери, свої неписані правила.

Складні організації мають набір взаємозв'язаних цілей. Для них характерні комплексність, формалізація і певне співвідношення централізації і децентралізації.

Основні ознаки неформальних ор-цій:

• Чисельність і склад учасників постійно змінюється; існують протягом нетривалого періоду часу;

• Вони виникають стихійно, спонтанно, нніким цей процес не планується;

• Немає жодних юридичних норм, які регулюють дія-сть цих ор-цій;

• Немає юридично закріпленого розподілу влади, але можливе існування неформального лідера.

Класифікація організацій за різними ознаками

№ пор. Класифікаційні ознаки Види організацій

1 Мета й характер діяльності Комерційні Некомерційні

2 Форма власності майна Приватні Колективні Державні

3 Правовий статус і форма господарювання Одноосібні Кооперативні Господарські товариства

4 Галузево-функціональний вид діяльності Промислові Сільськогосподарські Будівельні Торговельні Банківські та ін.

5 Розмір за чисельністю працівників Малі Середні Великі

14.Орг-ція та її середовище.

Середовище організації – це сукупність певних обставин і факторів як у середині організації, так і навколо неї, що впливають на прийняття рішень.

Організація постійно перебуває під постійним тиском окремих ланок зовнішнього та внутрішнього середовища.

Організація становить взаємодію таких основних елементів, як цілі, структури, завдання, технології, люди, а також оточення – політичне, економічне, культурне, ринкове, до якого вона повинна пристосуватися.

В.С.О.– це те, з чого складається сама організація, тобто сукупність взаємопов’язаних елементів, які разом становлять сутність організації. Ключова особливість ВСО полягає в тому що, менеджери можуть і повинні свідомо впливати на елементи цього середовища. Для чого? Для того, щоб забезпечити як найкращу адаптацію організації до загроз і можливостей в зовнішньому середовищі.

До основних змінних внутрішнього середовища організації належать: цілі, завдання, структури, технології, люди.

Зовнішнє середовище організації – це сукупність елементів, які не входять до складу організації, але здійснюють певний вплив на неї.

Зовнішнє середовище організації прямого впливу – це середовище, яке включає в себе елементи, що безпосередньо впливають на операції організації та відчувають на собі прямий вплив операцій організації.

Зовнішнє середовище організації опосередкованого впливу – це сукупність факторів, які можуть не здійснювати прямий, тобто негайний вплив на операції організації, але з часом будуть відображатись на них.

До елементів зовнішнього середовища організації прямого впливу належать: споживачі, конкуренти, постачальники, закони і державні установи тощо.