5.2 Стимулювання енергозбереження
Для швидкого впровадження енергозберігаючих заходів у сільське господарство необхідно розробити низку стимулів і знайти джерела фінансування.
Загальні методи стимулювання, в принципі, відомі давно, вони перевірені практикою і взагалі відповідають суті популярного словосполучення “методи батога і пряника”. Метод кийка, правда, в останній час піддався деякому удосконаленню, суть якого добре вкладається в армійську формулу “не можеш – навчимо, не хочеш – примусимо” і, хоча це суті справи не змінює, все ж дає підставу представити систему стимулів у вигляді трьох ланок: примушування – заохочення – сприяння (рис. 13.1). Жодна з цих ланок системи не буде працювати сама по собі, і тільки в комплексі можлива ефективна робота всієї системи [1].
Примусові міри стимулювання повинні починатися із введення жорстких нормативів, наприклад, теплоспоживання будинками, підкріплених позиціями нормативних вимог по всій номенклатурі норм і правил, які стосуються нового будівництва будинків, їх реконструкція і експлуатація. Цей процес повинен бути безперервним.
Політика щодо сертифікації виробів промисловості і сільського господарства повинна бути зорієнтована на зменшення енергоємності продукції, яка використовується при будівництві і реконструкції будинків, ферм, комплексів, на поступове витіснення обладнання, що потребує багато енергії, кращими зразками, які характеризуються високою ефективністю. Найкращі норми і строга сертифікація не зможуть достатньою мірою сприяти реальному енергозбереженню, якщо не буде створена система контролю за дотриманням нормативів і якості продукції з повноваженнями накладати строгі економічні санкції на порушників. Із заходів заохочувального характеру найважливішою за значенням і місткою за виконанням мірою є здійснення оплати за енергію відповідно до фактичного її споживання. Тут доведеться виконати великий обсяг робіт із впровадження системи обліку витрат електроенергії і теплоти зверху донизу і платежів за енергії, що відповідають цим витратам. В умовах повсюдного застосування розгалужених систем централізованого теплопостачання виконати цю роботу складно, але не виконати її не можна.
Введення податкових пільг для тих, хто економить енергію – це нормальна практика багатьох країн Заходу. Саме на основі податкових пільг розвиваються технології виробництва засобів використання поновлювальних джерел енергії у США і в інших країнах.
Не всі енергозберігаючі заходи мають низький термін окупності. Деякі з них для повернення коштів потребують 10-15 років. Фінансування цих заходів з використанням пільгових кредитів у багатьох випадках сприяли б залученню банківських коштів.
Заходи сприяння – це допоміжні заходи, які необхідні тоді, коли вже почали працювати заходи примушення і заохочення. Можна, звичайно, займатися просвітницькою діяльністю і вмовляти громадян економити енергію, сподіваючись на їхню свідомість, але навряд чи варто розраховувати на успіх такого роду кампанії, якщо їй не буде передувати робота зі створення нормативної бази, системи контролю і санкцій, системи обліку і платежів за ними – усього того, що називається господарських механізмом енергозбереження.