9. Економіка як соціальний інститут, його структура та функції

Дослідження економічної соціології грунтується на інтеграції соціологічного й економічного підходів. Необхідність такої інтег­рації зумовлюється тим, що економісти, вивчаючи економічну сферу, не беруть до уваги соціальних відносин, зокрема сімейних відносин і бюджету, а навколишнє середовище, галузі культури, освіти, охорони здоров’я розглядають лише з точки зору фінан­сування й розвитку. Соціологи досліджують суспільні відносини без глибокого проникнення в економічні процеси. Інтеграція економічного й соціального підходів забезпечує визначення соціальної спрямованості розвитку економіки.

Економіка як соціальний інститут виконує цілий ряд функцій, спрямованих на забезпечення, функціонування та розвиток виробництва, розподіл, обмін і споживання. Першою вихідною функцією є підтримка й розвиток форм сус­пільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кад­рів.

Друга функція — стимулююча — забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість до праці. Третя функція — інтеграційна — виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих. Четверта функція — інноваційна — забезпечує оновлення форм та організації виробництва, систем стимулювання. Ці функції здійснюються через велику кількість соціальних механізмів — добору та розстановки кадрів, розподільчих відносин, планування постачання, споживання і т.ін. Ефективність реалізації функцій значною мірою залежить від рівня економічної культури суспільства, кожного індивіда.

10. Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки

Початок теоретичної соціології як окремої науки (перша половина ХIХ ст.).

Огюст Конт (1798 — 1857) увійшов в історію науки як основоположник філософського позитивізму та соціології. Конт вводить так звану лінійну систему класифікації форм наукового знання. Він розміщує науки згідно з історією їх виникнення і розвитку і у зв’язку із залежністю одна від одної.Еволюціоністська соціологія Г. Спенсера. Спенсер вважав, що навіть такі феномени, як психологія і культура, — природні за своїм походженням і тому розвиваються за законами природи, а отже, й еволюції.

Матеріалістична соціологія К. Маркса. У творах К. Маркса категорії економічної науки виступають чимось на зразок універсального ключа практично до всіх філо­софських, політичних та культурологічних проблем.

Соціологічна думка на зламі ХIХ—ХХ століть. Соціологічна концепція Е. Дюркгейма.

Важливої методологічної ваги Е. Дюркгейм надає поняттям соціальної норми і соціальної патології.

М. Вебер і його соціологічна доктрина. Значну увагу М. Вебер приділяє також питанню про суб’єктивну позицію дослідника-гуманітарія. Наукове дослідження, на його дум­ку, мусить бути максимально об’єктивним, тобто таким, що грунтується на фактах і тільки на них. А це значить, що власне ставлення дослідника до об’єкта дослідження має залишатися “поза дужками” дослідницького процесу.

Сучасні соціологічні концепції.

Емпірична соціологія. Самостійна у США. Сприйнявши деякі ідеї Г. Спенсера американські соціологи намагалися провести аналогію не між біологічними й соціальними, а між психічними й соціальними явищами і процесами.

Функціоналістська соціологія. Виступаючи багато в чому послі­довниками Г. Спенсера, сучасні соціологи-функціоналісти поділяють точку зору, згідно з якою суспільство в цілому і його окремі частини мають найтісніший взаємозв’язок, котрий підкріп­люється їх функціями. Інакше кажучи, у суспільстві все зв’язано одне з одним.

Конфліктологічні теорії.  котрий виділяє в суспільстві не консенсус, не збалансованість мотивів та взаємних інтересів, а боротьбу різних груп і напрямків, яка й формує існуючі соціальні структури й відносини.

Символічний інтеракціонізм (взаємодія).

Засновник символічного інтеракціонізму відомий Джордж Герберт Мід виходив з того, що суспільство можна пояснити тільки шляхом розгляду принципів поведінки людей. Усі ці прояви поведінки, на його думку, мають своїми витоками загальні соціальні символи. Так, відмова брати участь у військових діях для однієї людини означає (символізує) особисте боягузство, для іншої той самий акт може означати свідомий пацифізм, тобто вже інший символ.