- •1. Предмет, об’єкт, закони і категорії соціології
- •2. Суспільство: сутність, типи, тенденції розвитку
- •3. Соціологія особистості, її об’єкт, предмет, функції і завдання
- •4. Поняття культури, основні її елементи. Предмет соціології культури
- •5. Суть економічної соціології, її теоретико-методологічні аспекти
- •6. Суспільство як цілісна система
- •7. Сутність понять «людина», «особистість», «індивідуальність», «індивід»
- •8. Субкультура. Функції культури
- •9. Економіка як соціальний інститут, його структура та функції
- •10. Основні етапи і тенденції розвитку соціологічної думки
- •11. Соціальна структура та соціальна стратифікація суспільства
- •12. Соціологічні підходи до вивчення особистості та її місця в суспільстві
- •13. Соціологічна інтерпретація релігії, її місце й роль у суспільстві
- •14. Взаємодія економічної та соціальної сфер, механізм регулювання
- •15. Соціологічна думка та соціологія в Україні
- •16. Соціальний статус та соціальна роль особистості
- •17. Соціологічна структура особистості
- •18. Релігія як соціальний інститут, рівні соціологічного аналізу. Структура релігійної організації
- •19. Релігійні організації.
- •20. Соціально-трудові відносини та процеси. Праця як соціальний базовий процес
- •21.Огюст Конт
- •22. Соціально-трудові відносини та процеси. Праця як соціальний базовий процес
- •23.Еволюціоністська соціологія г. Спенсера.
- •24.Соціальний розвиток: соціальна революція чи соціальна еволюція
- •25. Соціальна активність особистості
- •26.Релігія як компонент культурної системи
- •28.Предмет соціології політики
- •29. Сутність, предмет, об’єкт, функції соціології молоді
- •30. Історія конфліктології та основні фази теорії конфлікту
- •31. Політика як вираз соціальної взаємодії
- •32. Сутність, види та складові соціологічних досліджень
- •33. Структура і функції політики
- •34. Молодіжна проблематика у вітчизняній соціології
- •35. Динаміка соціальних конфліктів
- •36. Організація соціологічного дослідження
- •37. Взаємовідносини політики з іншими сферами суспільства
- •38. Сім’я як соціальний інститут. Функції сім’ї
- •40. Опитування як метод збору соціологічної інформації
- •42. Соціальне напруження в сімейних стосунках, шляхи подолання конфліктних ситуацій
- •43. Особистість і конфлікт
- •44. Аналіз документів і спостереження в соціології
- •48.Типологія і структура сім’ї. Проблеми сучасної сім’ї
- •49. Програма соціологічного дослідження: поняття, функції, призначення
- •50. Електоральні дослідження в соціології політики
50. Електоральні дослідження в соціології політики
Електоральна соціологія — галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб'єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об'єднання в політичні групи, політичної презентації інтересів у владній боротьбі тощо.
Безпосереднім її завданням є дослідження мотивації поведінки виборців під час голосування, різноманітних чинників, які впливають на їх електоральні симпатії та антипатії. Вона відкриває неабиякі можливості щодо прогнозування, формування, управління настроями та уподобаннями виборців, вироблення та використання відповідних технологій.
Предмет електоральної соціології — електоральна поведінка виборців, які делегують свої законодавчі права обмеженій кількості своїх представників. Об'єкт — процес обрання представників законодавчої влади у демократичних суспільствах (ґрунтується на вільному вияві політичної свідомості всіх громадян та на системі прямих виборів у законодавчі органи влади).
Електоральні дослідження можливі лише за певної організації політичної влади (реального існування демократичного суспільства), коли має сенс постановка питання про виборчу активність його громадян та особливості її виявів.
Електоральні опитування, як і вивчення виборчої поведінки різних суспільних груп та верств, з'явилися порівняно недавно. Аматорські спроби прогнозування виборчих результатів на основі опитування пересічних громадян щодо їх політичних уподобань були започатковані у країнах із традиційно демократичним політичним устроєм (США) у перші десятиріччя XX ст. Представницьке прогнозування результатів політичних виборів, використання професійних методик і технологій в електоральних дослідженнях розпочалося у 30-ті роки XX ст.
Одночасно з появою перших професійних центрів дослідження електоральних уподобань громадян постала так звана проблема вибору «останнього моменту», яка засвідчила стійку невизначеність уподобань значної кількості виборців напередодні виборів, а відповідно і складність передбачення остаточного результату електоральної активності громадян.
Наголошує на безпосередній залежності виборчої поведінки електорату не від переваги політичних чи ідеологічних програм, платформ, а від належності виборців до певних великих соціальних груп (класових, етнічних, конфесійних, поселенських тощо). На думку авторів цієї теорії (найвідоміший серед них П. Лазерсфельд), голосування залишається не стільки вільним вибором конкретної особи, скільки демонстрацією зв'язку її з певною соціальною групою. Самі ці групи й забезпечують конкретній партії більш-менш стійку виборчу базу.