- •1. Поняятя світогляду, його функції та історичні типи.
- •10. Філософія Геракліта
- •18. Філософія Арістотеля.
- •4. Міфологічний світогляд
- •5.Особливості релігійного світогляду
- •7.Особливості наукового світогляду...
- •6. Поняття науки
- •9. Мілетська школа.
- •8. Функції філософії
- •11. Піфагор та піфагорійці
- •12. Елейська школа філософії
- •13. Філософські погляди Емпедокла
- •49. Філософське вчення б.Спінози.
- •18. Філософське вчення Платона.
- •45.Філософське вчення р.Декарта
- •52. Французського Просвітництва
- •53. Філософське вчення Канта.
- •57. Філософське вчення Фоєрбаха
- •15. Атомістика Демокріта
- •56. Філософське вчення Гегеля
- •14. Погляди Анаксагора
- •70. Філософська думка Київської Русі.
- •72. Києво-Могилянська академія у розвитку української філософії.
- •73. Філософські погляди г.Сковороди.
- •76. Філосовські погляди Юркевича.
- •75.Кирило-Мефодіївського Братства.
- •13.Філософські погляди Емпедокла
- •16. Філософія софістів
- •20. Стоїцизм
- •21. Епікуреїзм
- •22. Скептицизм
- •17. Філософія Сократа
- •23. Неоплатонізм
- •34. Філософське вчення Фоми Аквінського.
- •24. Філософія патристики
- •30. Філософія схоластики
- •31. Іоанн Скот Еріугена
- •33. П’єр Абеляр
- •29.. Северин боецій.
- •32. Ансельм Кентерберійський
- •49. Джон Локк
- •35. Уїльям Оккам
- •37. Нікола Кузанський
- •28. Августин Аврелій
- •47. Томас Гоббс
- •68. Психоаналіз з. Фрейда
- •67. Марксизм
- •38. Джордано Бруно
- •39. Монтень
- •41.Нікколо Макіавеллі
- •58.Огюст Конт
- •40. Еразм Роттердамський
- •65. Е. Гуссерль
- •59. Артур Шопенгауер
- •62. Серена к'єркегора
- •64. Ганс Георг Гадамер
- •66. М. Гайдеггера
- •69. М. Фуко
- •36. Лоренцо Валла
- •46. Паскаль
- •42. Т. Мор і т. Кампанеллі
- •50. Джордж Берклі
- •80. Тенденції розвитку філософії
- •2. Основні Світоглядні проблеми
- •3. Структура світогляду.
- •71.. Філософія 14-16 ст.
- •43. Філософія Нового часу
- •79. Культурно-філософський підйом
13. Філософські погляди Емпедокла
Філософія Емпедокла (бл 490-бл 430 pp. до н. е.) синтетична, вона містить у собі елементи монізму і плюралізму.
Першопричинами світу в Емпедокла виступають усі чотири традиційні стихії, які він називає «корінням речей». Все, що є в світі, - це те чи інше з'єднання різних доз «коренів». Усі «корені речей», навіть вогонь, — пасивні. Тому всі процеси у світі Емпедокл пояснює боротьбою двох антагоністичних начал Вони не фізичні, а психічні. По-перше, це любов як космічна сила, і по-друге, — ненависть, гнів. Любов — космічна причина єдності та добра. Ненависть - причина різнорідності та зла. Любов з'єднує різнорідне і розділяє однорідне. Ненависть розділяє різнорідне і з'єднує однорідне. У своїй боротьбі любов і ненависть по черзі отримують перемогу. Виходячи з цього, Емпедокл уявляє собі світ, що вічно повторюється Світ незмінний у своїх «коренях» і в межах «кругів часу», але мінливий на рівні речей, всередині «кругів часу».
Емпедокл обґрунтовує вічність «коренів»: вони не гинуть, тому що було б незрозуміло, чому вони існують. Крім того, для їх загибелі у світі немає вільного місця, тобто порожнечі, наявність якої філософ заперечує. У разі загибелі «коренів» світ не міг би виникнути. Поглядам Емпедокла притаманний стихійно натурфілософський характер, хоч він і розділяє орфіко-піфагорійське вчення про переселення душ.
44. Філософське вчення Ф.БЕКОНА.
Ф.Бекон(1561-1626)-родоначальник нової форми ангійського матеріалізму і всієї тогочасної експе-риментальної науки.Саме він сформулював поняття матерії як вираз природи і нескінченої сукупності речей.Матерія,за Беконом перебуває у русі,під яким він розумів активну внутрішню силу”напру-гу”матерії і назвав 19 видів руху.Рух і спокій Бекон вважав рівноправними властивостями матерії.Ос-новні свої ідеї висловив у працях “Новий органом” (1620)і “Про гідність та примноження наук”(1623). Головне завдання філософії Бекон визначає як пізнання природи і оволодіння її силами,а для цього треба розробити відповідний метод,який би вів до істини,правильно орієнтував пізнавальну і практичну діяльність людини.Новий метод може зустріти на своєму шляху примари,забобони,ідоли, які віволікають пізнання від істини.Він визначив систему примар.”Примари Роду”,вони пов’язані з недосконалістю людського розуму і органів чуття. “Примари Печери”зумовлені індивідуальними особ ливостями людини,вони є суб’єктивне ставлення людини до природи.”Примари Площі”проникають у пізння разом зі словами та іменами.”Примари Театру”пророджуються сліпою вірою людей в авто ритети.Щоб очистити пізнання від примар треба бути вільним і самостійним у своїх твердженнях та висновках,бо істина є дочкою часу.Об’єктом пізна-ння у Бекона є природа,а методами-наукова індук-ція та експеримент.
Бекон,будучи засновником методологічного рівня наукового пізнання,виступає проти схоластичної методології,вузького емпіризму.Свою позицію він пояснює за допомогою алегоричного зображення 3 можливих шляхів пізнання: *шлях павука,тобто спроба людського розуму виводити істини з самого себе;*шлях мурахи-однобічний емпіризм-пізнання і нагромадження голих фактів;*шлях бджоли-справ-жній шлях науки,як бджола переробляє нектар у мед,так і справжній науковець перетворює емпі-ричні факти за допомогою раціональних методів у наукову істину.
Метод наукової індукції(сходження від одиничного до теоритичних узагальнень)Бекон вважає справж-нім методом наукового пізнання природи.Бекон обгрунтував у теорії пізнання принцип емпіризму. З цього принципу він виводить пріоритетність індуктивного методу і фактично стає його фундато-ром.Бекон не заперечував існування Бога.Він виз-нав існування двох істин:божественної і земної. У поясненні природи сусп-ва Б.був ідеалістом,висту-пав прибічником абсолютної монархії.У його тво-рах можна побачити новий підхід до питання про мету пізнання.Його афоризм”Знання-сила”-виражає ідею високої ролі експериментальної науки,яка дає людині практичну користь.