- •1. Поняятя світогляду, його функції та історичні типи.
- •10. Філософія Геракліта
- •18. Філософія Арістотеля.
- •4. Міфологічний світогляд
- •5.Особливості релігійного світогляду
- •7.Особливості наукового світогляду...
- •6. Поняття науки
- •9. Мілетська школа.
- •8. Функції філософії
- •11. Піфагор та піфагорійці
- •12. Елейська школа філософії
- •13. Філософські погляди Емпедокла
- •49. Філософське вчення б.Спінози.
- •18. Філософське вчення Платона.
- •45.Філософське вчення р.Декарта
- •52. Французського Просвітництва
- •53. Філософське вчення Канта.
- •57. Філософське вчення Фоєрбаха
- •15. Атомістика Демокріта
- •56. Філософське вчення Гегеля
- •14. Погляди Анаксагора
- •70. Філософська думка Київської Русі.
- •72. Києво-Могилянська академія у розвитку української філософії.
- •73. Філософські погляди г.Сковороди.
- •76. Філосовські погляди Юркевича.
- •75.Кирило-Мефодіївського Братства.
- •13.Філософські погляди Емпедокла
- •16. Філософія софістів
- •20. Стоїцизм
- •21. Епікуреїзм
- •22. Скептицизм
- •17. Філософія Сократа
- •23. Неоплатонізм
- •34. Філософське вчення Фоми Аквінського.
- •24. Філософія патристики
- •30. Філософія схоластики
- •31. Іоанн Скот Еріугена
- •33. П’єр Абеляр
- •29.. Северин боецій.
- •32. Ансельм Кентерберійський
- •49. Джон Локк
- •35. Уїльям Оккам
- •37. Нікола Кузанський
- •28. Августин Аврелій
- •47. Томас Гоббс
- •68. Психоаналіз з. Фрейда
- •67. Марксизм
- •38. Джордано Бруно
- •39. Монтень
- •41.Нікколо Макіавеллі
- •58.Огюст Конт
- •40. Еразм Роттердамський
- •65. Е. Гуссерль
- •59. Артур Шопенгауер
- •62. Серена к'єркегора
- •64. Ганс Георг Гадамер
- •66. М. Гайдеггера
- •69. М. Фуко
- •36. Лоренцо Валла
- •46. Паскаль
- •42. Т. Мор і т. Кампанеллі
- •50. Джордж Берклі
- •80. Тенденції розвитку філософії
- •2. Основні Світоглядні проблеми
- •3. Структура світогляду.
- •71.. Філософія 14-16 ст.
- •43. Філософія Нового часу
- •79. Культурно-філософський підйом
14. Погляди Анаксагора
У центрі уваги Анаксагора як філософа - проблема якісного перетворення тіл. «Яким чином, - запитує він, - з неволосини могла виникнути волосина і як з нем'яса — м'ясо?» При вирішенні цієї проблеми Анаксагор виходить з прийнятого ним як закону положення елеатів про те, що ніщо не виникає з небуття. Суть вчення Анаксагора полягає в його розумінні першопричини, якою є не стихії, а всі без винятку стани речовини. Земля не більше першопричина, ніж золото, вода - ніж кров або молоко. Начала є «невизначеною множинністю», вони - найдрібніші, невидимі надчуттєві частини вогню, води, золота, крові, дерева тощо, які є сім'ям усіх речей або «гомеомеріями». Вони — якісні, кожний вид гомеомерій зберігає всі якості відповідного виду тіл: сім'я крові - якості крові, сім'я заліза - якості заліза та ін. Якості вічні й незмінні. Гомеомерії нескінченно подільні, бо скільки не подрібнювати буття - в небуття його перетворити неможливо. Тому «в малому немає найменшого, але завжди є менше». Основна теза Анаксагора -«все у всьому». Це означає, що в будь-якому місці космосу знаходяться гомеомерії всіх видів, усі види якостей.
70. Філософська думка Київської Русі.
Основного розвитку філософська думка України набуває у Київській Русі. Виникнення філософії Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. Київська Русь – перша східнослов’ян ська держава , яка розвитком своєї культури продемонструвала приклад закономірного переходу від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського рівня світогляду.
Філософська думка України розвивається як етикоморальне вирішення цілої низки світоглядних проблем, як філософський дух морального спрямування. Це спрямування було співзвучне християнській культурі, тому справедливим є твердження про те, що філософія доби Київської Русі мала християнський характер.
Розвиток філософської думки у Київській Русі в межах християнського віровчення яскраво демонструють літописи та твори церковно-богословського характеру:проповіді, повчання та ін. На початку ХІІ ст. з’явилася “Повість временних літ” Нестора – одна із пам’яток філософської думки. Філософське звучання мають “Слово про закон і благодать” (митрополит Іларіон), “Посланіє” (Климент Смолятич), “Златоуст” (Кирило Туровський) та ін. “Слово о полку Ігоревім” є не тільки видатною пам’яткою літератури Київської Русі, а й джерелом своєрідної філософської культури. Отже, філософська думка Київської Русі мала християнський характер, у ній переважала етична проблематика: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалось крізь призму вічного конфлікту добра і зла. А в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для відсічі іноземним загарбникам, необхідність розвитку культури та освіти.
Із становленням феодального ладу християнський характер української філософії змістився у бік утвердження патристичних і агіографічних ідей. Проповідувалась зверхність віри над знанням, вищою метою пізнання проголошувався Бог.