44. Гіроскопічне орієнтування

При виконанні гіроскопічного орієнтування обидві задачі орієнтирно-з'єднувальної зйомки (центрування й орієнтування підземної опорної мережі) розв’язуються окремо у такій послі­довності.

Задача проектування розв’язується за допомогою одного виска А, опущеного у вертикальний ствол. При цьому способі орієнтуван­ня методика виконання проектування точки в шахту та обладнання, яке при цьому використовується, аналогічна орієнтуванню через один вертикальний ствол. Слід мати на увазі, що у зв'язку з визна­ченням дирекційного кута вихідної сторони гіроскопічним способом, проектування можна здійснювати спрощено, не витрачаючи час на заспокоєння висків, визначення середніх значень за шкалами і т.п.

Рис. 9.7. Схема гіроскопічного орієнтування горизонту.

На поверхні від вихідної сторони А-В прокладають полігонометричний хід за точністю, як і раніше, не нижче 2 розряду до виска 0 (рис. 9.7). У шахті вимірюють кут на точці С та відстань l_ос. Дирекційний кут сторони СД () визначається гіроскопічним способом за такою методикою. Дирекційний кут вихідної сторони (АВ) та сторони, що визначається (СД), зна­ходять, як мінімум, двічі: перше вимірювання гіроскопічного ази­мута вихідної сторони на поверхні здійснюється до початку визна­чення гіроскопічного азимута сторони, яка орієнтується, а друге – після. Спочатку гірокомпас встановлюють на поверхні в одній із точок сторони АВ і, виконавши необхідні спостереження, визна­чають поправку гірокомпаса. Потім він двічі центрується під точкою С і після пуску і спостережень визначають дирек­ційний кут сторони СД. Різниця між двома значеннями дирекційного кута не повинна перевищувати допуску.

45. Висотна зйомка гірничих виробок

Висотною зйомкою в підземних гірничих виробках називається сукупність вимірів та ообчислень, в результаті яких визначають висоти точок.

Нівелювання в шахті виконується з метою ви­значення висотних позначок, розташованих у гірничих виробках, перевищень між ними, похилів та профілів рейкових шляхів, а також з метою вирішення інших гірничотехнічних задач (задання напрям­ку та збійка гірничих виробок у вертикальній площині, розбивні роботи та інше).

Геометричне нівелювання виконується у вироб­ках, кут нахилу яких не перевищує 5-8°, го­ризонтальним променем візування методом із середини або вперед.

На відміну від поверхні точки в шахті можуть розташову­ватися як у підошві виробки, так і в покрівлі. Незалеж­но від місця їх розташування, нівелірна рейка завжди встановлюється нулем на точку. У зв'язку з цим відліки за рейкою, яка встановлена на пунктах, за­кладених у покрівлі виробки, вважають від'ємними.

Висотні відмітки реперів і пунктів опорної маркшейдерської мережі визначають шляхом прокладання замкнутих, розімкнутих або висячих нівелірних ходів, пройдених двічі (у прямому і зворот­ному напрямках). При цьому нівелювання здійснюють із середини.

Камеральна обробка нівелірних ходів у шахті виконується аналогічно, як і на поверхні.

У гірничих виробках з кутом нахилу більше 5-8° для визна­чення висотних відміток точок використовують тригонометричне нівелювання, для виконання якого необхідно мати теодоліт і ру­летку.

Для визначення перевищень між двома точками, закладеними в гірничій виробці в її покрівлі або підошві, в одній із точок встановлюють теодоліт, а в другій підвішують висок або встанов­люють нівелірну рейку. На виску або рейці роблять помітку, на яку наводять візирний промінь теодоліта. Після цього виконують вимірювання кута нахилу  візирного променя, відстані між точками L , висоти іструмента i (відстань від горизонтальної осі теодоліта до точки) та висоти візування (відстань від позначки на виску або рейці до точки).

Кут нахилу  вимірюють при двох положеннях вертикального круга. Відстань L вимірюють за методикою виконання лінійних вимірів у цих мережах. Висоту інструмен­та i та візування  вимірюють двічі стальною рулеткою до міліметрів.