13. Теодолітні зйомки в підземних гірничих виробках.

Теодолітна зйомка нарізних та очисних виробок необхідна для правиль­ного зображення їх на гірничій графічній документації. Це доз­воляє здійснювати планування розвитку гірничих робіт, забезпе­чуючи при цьому раціональне та найбільш повне використання надр. Об'єктами зйомки є: всі гірничі виробки; свердловини різного призначення; камери та порожнини, утворені при вийманні корисних копалин; технологічні об'єкти (водовідлив, вентиляційне устатку­вання та інше); транспортні шляхи, елементи геологічної будови родовища (геологічні контури, тектонічні порушення і т.д.); місце взяття проб корисних копалин; елементи прояву гірського тиску (тріщини, вивали, місце гірських ударів) і т.д.

На основі зйомок гірничих виробок вирішуються питання визначення об'єму виробленого простору, обліку видобут­ку корисних копалин та їх втрат у надрах.

Довжина нарізних та очисних виробок, як правило, неве­лика і коливається від 50 до 200 м. Це дозволяє виконувати їх зйом­ки з меншою точністю, ніж основних відкотних та підготовчих виробок. Тому для зйомки нарізних та очисних виро­бок використовують спрощені методи вимірів, менш точні, але ком­пактні прилади.

Знімальні роботи виконуються від пунктів і сторін знімальних мереж способом перпендикулярів або полярним способом. Для поповнення маркшейдерської графічної документації зйомки виконують не рідше одного разу на місяць. Пункти знімальної мережі не повинні розміщувати­ся далі 50 м від забою. При наближенні гірничих робіт до небезпеч­них зон віддаленість цих пунктів не по­винна перевищувати 20 м.

Для зйомки нарізних та очисних гірничих робіт використовують теодоліти технічної точності (типу Т30, Т60), кутоміри-тахеометри та підвісні інструменти (підвісна бусоль та підвісний півкруг).

13. Види теодолітних ходів

В залежності від форми полігонів та способів прив’язки їх до пунктів попередньої зйомки розрізняють наступні види теодолітних ходів:

1. Вільний (висячий) розімкнутий хід, що спирається на один пункт з твердими координатами і на одит твердий дирекційний кут.

2. Вільний замкнутий теодолітний хід, що опирається на один твердий пункт з відомими координатами ті один твердий дирекційний кут.

3. Невільний розімкнутий хід, що спирається в кінці і на початку на пункти з твердими координатами і твердий дирекційний кут.

4. Невільний розімкнутий хід, що спирається на початку і в кінці на пункти з твердими координатами.

5. Хід зі сторонами, дирекційний кут окремих з яких визначено за допомогою гірокомпаса, може бути розімкненим або спиратися на одну або дві тверді точки з відомими координатами.

Рис. Види підземних полігонометричних ходів. 1 – твердий пункт; 2 – сторона з твердим дирекційним кутом; 3 –сторона, дирекційний кут якої визначений гірокомпасом

13. Зйомка подробиць

В підземних виробках зйомку подробиць здійснюють як правило ординато-лінійним, або тахеометричним способами. При цьому в першому випадку за основу беруть сторону теодолітного чи кутомірного ходу, відносно якої вимірюють дві відстані: від маркшейдерської точки до перпендикуляра, який опущено з характерної точки виробки, та довжину перпендикуляра. Результати вимірів заносять на ескізну замальовку (абрис). Абрис складають для кожної сторони ходу окремо.

При детальній зйомці контурфів складної конфігурації використовують полярний спосіб (аналог тахеометричної зйомки).