- •Предмет і задачі курсу «Маркшейдерська справа»
- •Короткий історичний опис розвитку маркшейдерської справи.
- •Задачі маркшейдерської справи на різних етапах освоєння родовищ корисних копалин
- •На етапі розвідки родовищ корисних копалин
- •При проектуванні гірничого підприємства
- •При будівництві гірничого підприємства
- •Структура маркшейдерської служби в гірничій промисловості
- •Загальні відомості про маркшейдерські креслення
- •6. Класифікація та призначення маркшейдерських креслень.
- •Основні та спеціальні маркшейдерські креслення
- •8. Складання, поповнення, множення та зберігання маркшейдерських креслень
- •Сутність геометризації родовищ корисних копалин, її використанні при вирішенні різних гірничотехнічних задач.
- •Гірничо-геометричні графіки
- •Принципи та засоби побудови гірничо-геометричних графіків
- •12. Використання гірничо-геометричних графіків при поточному та перспективному плануванні гірничих робіт
- •Закономірності розташування корисних копалин у надрах та використання цих закономірностей у методах прогнозування корисних копалин на недостатньо вивчених ділянках родовищ
- •Принцип вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів.
- •Класифікація теодолітів
- •Принципова схема побудови теодоліта. Зорова труба
- •Вимірювання горизонтальних та вертикальних кутів.
- •Мірні стрічки і рулетки. Компарування вимірювальних стрічок.
- •Вимірювання довжин ліній. Введення поправок за нахил лінії. Визначення неприступних ліній.
- •Визначення відстаней нитковим віддалеміром
- •Поняття запасів.
- •Класифікація запасів
- •Способи підрахунку запасів
- •Визначення, нормування та облік втрат, засмічення та розубожування корисних копалин
- •Маркшейдерський контроль обліку видобутку
- •Маркшейдерські зйомки при розробці родовищ підземним способом
- •Об’єкти зйомок. Способи маркшейдерських зйомок.
- •Основні принципи виконання маркшейдерських зйомок
- •Підземні маркшейдерські опорні та знімальні мережі.
- •Вимоги до точності кутових і лінійних вимірювань в підземних мережах
- •Закріплення і нумерація пунктів
- •Центрування інструментів.
- •Техніка безпеки при виконанні вимірювань в підземних маркшейдерських мережах
- •Теодолітні зйомки в підземних гірничих виробках.
- •Види теодолітних ходів
- •Зйомка подробиць
- •37. Камеральна обробка теодолітного ходу
- •38. Зрівнювання теодолітних ходів. Обчислення координат пунктів. (дивись попереднє питання -№37)
- •39. Поняття про горизонтальні ориєнтирно-з’єднувальні зйомки
- •40. Геометричне орієнтування через один вертикальний ствол (стовбур)
- •41. Заходи безпеки при проектуванні за допомогою висків
- •42. Орієнтування способом з’єднувального трикутника.
- •43. Орієнтування через два вертикальних ствола
- •44. Гіроскопічне орієнтування
- •45. Висотна зйомка гірничих виробок
- •Тригонометричне нівелювання в шахті
- •46. Передача висотних позначок з поверхні на горизонт гірничих робіт через штольню, похилий та вертикальний шахтний ствол
- •47. Геометричне та тригонометричне нівелювання
- •Тригонометричне нівелювання в шахті
- •48. Маркшейдерські роботи при спостереженні за зсувами
- •49. Процес деформації поверхні та будівель під впливом гірничих робіт
- •Зони зсування гірських порід при розробці пологих пластів:
- •51. Маркшейдерське забезпечення рекультивації порушених земель
- •52. Охорона споруд і навколишнього середовища від шкідливого впливу гірничих розробок покладів корисних копалин відкритим і підземним способами
43. Орієнтування через два вертикальних ствола
Цей вид геометричного орієнтування використовується в тому випадку, коли шахтні стволи збиті між собою на горизонті орієнтування. Орієнтування через два вертикальні стволи є найбільш точним, так як значні відстані між висками підвищують точність проектування.
При виконанні орієнтирно-з'єднувальної зйомки через два вертикальних стволи в кожний з них опускають по одному виску А і В (рис. 9.6). Примикання до них на поверхні здійснюють шляхом прокладання до кожного із висків полігонометричного ходу 2 розряду від пунктів опорної геодезичної мережі з кількістю сторін не більше трьох (ходи С-I-А та С-II-В). При незначній відстані між стволами до висків прокладають один полігонометричний хід.
Примикання до висків у шахті здійснюють шляхом прокладання між ними полігонометричного ходу А-1-2-3-4-5-В по гірничих виробках горизонту орієнтування. Хід повинен бути, по можливості, витягнутим. Кутові і лінійні виміри при цьому виконуються відповідно до вимог, які пред'являються до підземних опорних маркшейдерських мереж.
При проведенні прилягання основна частина полігонометричних ходів на поверхні та в шахті прокладається заздалегідь, а після опускання висків виконується лише прив'язка до них (вимірюють кути на останніх точках ходів – І ,II, 1 та 5, а також відстані від цих точок до висків А і В ). Така організація робіт дозволяє значно скоротити простої шахтного підйому при виконанні орієнтування.
Схема орієнтування підземного горизонту через два вертикальні шахтні стволи.
Обчислення орієнтирно-з'єднувальної зйомки через два вертикальні стволи здійснюється у такій послідовності.
1. Із полігонометричних ходів на поверхні знаходять координати висків XA, YA, XB, YB.
2. Обчислюють дирекційний кут створу висків та відстань між ними lAB .
3. Вводять умовну систему координат, за початок якої беруть висок А, а за вісь абцис – напрямок першої сторони підземного ходу (А-1). У цій системі маємо Х'А-Y'А=0; .
4. Знаходять координати точок підземного ходу, включаючи висок В, в умовній системі координат.
5. За умовними координатами висків А і В обчислюють дирекційний кут створу та відстань між висками l'AB в шахті.
6. Порівнюючи відстані між висками, знайдені в умовній та дійсній системах координат, здійснюють контроль правильності вимірювань та обчислень.
7. Визначають кут розвороту умовної системи координат відносно істинної, який дорівнює дирекційному куту першої сторони підземного ходу в системі координат, прийнятій на земній поверхні:
.
8. За вихідними координатами виска А і дирекційного кута першої сторони підземного ходу А-1 обчислюють координати його точок, включаючи висок В в істинній системі координат.
9. Порівнюючи координати виска В, одержані із полігонометричних ходів на поверхні та в шахті, знаходять лінійну нев'язку ходу, що не повинна перевищувати 1:3000 його довжини. Розподіляють нев'язку по осях координат звичайним способом і знаходять урівноважені значення координат точок підземного полігонометричного ходу.