43. Орієнтування через два вертикальних ствола

Цей вид геометричного орієнтування використовується в то­му випадку, коли шахтні стволи збиті між собою на горизонті орієнтування. Орієнтування через два вертикальні стволи є най­більш точним, так як значні відстані між висками підвищують точність проектування.

При виконанні орієнтирно-з'єднувальної зйомки через два вертикальних стволи в кожний з них опускають по одному виску А і В (рис. 9.6). Примикання до них на поверхні здійснюють шляхом прокладання до кожного із висків полігонометричного ходу 2 роз­ряду від пунктів опорної геодезичної мережі з кількістю сторін не більше трьох (ходи С-I-А та С-II-В). При незначній відстані між стволами до висків прокладають один полігонометричний хід.

Примикання до висків у шахті здійснюють шляхом прокладання між ними полігонометричного ходу А-1-2-3-4-5-В по гірничих ви­робках горизонту орієнтування. Хід повинен бути, по можливості, витягнутим. Кутові і лінійні виміри при цьому виконуються від­повідно до вимог, які пред'являються до підземних опорних маркшейдерських мереж.

При проведенні прилягання основна частина полігонометричних ходів на поверхні та в шахті прокладається заздалегідь, а після опускання висків виконується лише прив'язка до них (вимірюють кути на останніх точках ходів – І ,II, 1 та 5, а також відстані від цих точок до висків А і В ). Така організація робіт дозволяє значно скоротити простої шахтного підйому при виконанні орієнтування.

Схема орієнтування підземного горизонту через два верти­кальні шахтні стволи.

Обчислення орієнтирно-з'єднувальної зйомки через два вер­тикальні стволи здійснюється у такій послідовності.

1. Із полігонометричних ходів на поверхні знаходять коор­динати висків X_A, Y_A, X_B, Y_B.

2. Обчислюють дирекційний кут створу висків та відстань між ними l_AB .

3. Вводять умовну систему координат, за початок якої беруть ви­сок А, а за вісь абцис – напрямок першої сторони підземного ходу (А-1). У цій системі маємо Х'_А-Y'_А=0; .

4. Знаходять координати точок підземного ходу, включаючи висок В, в умовній системі координат.

5. За умовними координатами висків А і В обчислюють ди­рекційний кут створу та відстань між висками l'_AB в шахті.

6. Порівнюючи відстані між висками, знайдені в умовній та дійсній системах координат, здійснюють контроль правильно­сті вимірювань та обчислень.

7. Визначають кут розвороту умовної системи координат відносно істинної, який дорівнює дирекційному куту першої сторони підземного ходу в системі координат, прийнятій на зем­ній поверхні:

.

8. За вихідними координатами виска А і дирекційного кута першої сторони підземного ходу А-1 обчислюють координати його точок, включаючи висок В в істинній системі коор­динат.

9. Порівнюючи координати виска В, одержані із полігонометричних ходів на поверхні та в шахті, знаходять лінійну не­в'язку ходу, що не повинна перевищувати 1:3000 його довжини. Розподіляють нев'язку по осях координат звичайним способом і знаходять урівноважені значення координат точок підземного полігонометричного ходу.