Контрольні питання

1. Чому поняття свідомості в психіатрії не збігається з його філософським і психологічним утриманням?

2. Які критерії характеризують потьмарену свідомість?

3. При яких захворюваннях частіше усього зустрічається синдром приголомшеної свідомості?

4. Чим деліріозне потьмарення свідомості відрізняється від приголомшеного?

5. Охарактеризуйте онейроїдний стан свідомості.

6. Чим делірій відрізняється від онейроїда?

7. Охарактеризуйте сутінковий стан свідомості.

8. Коли може виникнути псевдодеменція?

9. Чим характеризується деперсоналізація?

Література до теми

1. Белозерцева В. И. Значение школы В. М. Бехтерева в становлении патопсихологии // “Невропатология и психиатрия им. С. С. Корсакова”. – 1973. - № 12.

2. Зейгарник Б. В. Патопсихология. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 576 с.

3. Леонтьев А. Н. Деятельность, сознание, личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.

4. Меграбян А. А. Личность и сознание. – М.: Медицина, 1978. – 175 с.

5. Рубинштейн С. Я. Принципы и пути развития психологии. – М., 1959.

6. Снежневский А. В. Общая психопатология: Курс лекций. Валдай: Б. и., 1970. – 190 с.

7. Сидоров П. И. Введение в клиническую психологию. – М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. – 416 с.

8. Ясперс К. Общая психопатология. – М.: Практика, 1997. – 1056 с.

Тема 4 Порушення сприйняття

 

 

Ціль заняття: роздивитися клінічну і психологічну феноменологію і психологічні механізми порушення сприйняття. Розкрити основні форми порушення сприйняття при різноманітних захворюваннях: агнозії і псевдоагнозії при деменціях; галюцинації і псевдогалюцинації; а також розглянути порушення особистісного компонента сприйняття.

 

План

1. Клінічна і психологічна феноменологія і психологічні механізми порушення сприйняття.

2. Агнозії і псевдоагнозії при деменціях.

3. Галюцинації і псевдогалюцинації.

4. Порушення особистісного компонента сприйняття.

 

У вітчизняній психологічній науці сприйняття розглядається як перцептивна діяльність, що характеризується узагальненістю і вмотивованістю, що забезпечують орієнтовану діяльність людини в оточуючому його світі.

При психічних захворюваннях порушення сприйняття приймають різноманітні форми. До них ставляться:

-агнозії;

-псевдоагнозії при деменціях;

-облудні почуттів;

-порушення мотиваційного компонента.

Агнозія - це розлад узнавання характеристик предметів і звуків. Виділяють зорові, тактильні і слухові агнозії.

Зорові агнозії виявляються в тому, що людина при зберіганні достатньої гостроти зору не може довідуватися предмети і їхні зображення.

Тактильні агнозії полягають у розладі упізнання предметів на ощупь (астереогноз) або в порушенні узнавання частин власного тіла, у порушенні уявлень про схему тіла (соматоагнозія).

Слухові агнозії виявляються в порушеннях фонематичної чутки, що визначає спроможність людини до розрізнення звуків промови.

При органічній деменції виявлені порушення узнавання силуетних картинок і пунктирних малюнків. При експозиції ситуаційних малюнків хворі не уловлюють зміст сюжету, хоча і можуть описати окремі картинки. Опис конкретних предметів залежить від того, на якій частині малюнка хворий фіксує свій погляд. Несуттєві елементи малюнка робляться центром уваги і ведуть до неправильного узнавання предмета, при цьому випадають значеннєві компоненти сюжету. Процес розпаду сприйняття в дементних хворих підтверджує головну роль чинника осмисленості й узагальненості в будь-якому акті перцептивної діяльності людини.

Галюцинаціями називають помилкові сприйняття. Хворі бачать уяви, котрих немає, чують промову, слова, почувають запахи, що не існує.

Серед порушень сприйняття виділяють також псевдогалюцинації. Псевдогалюцинації проектуються не в зовнішньому просторі, а у внутрішньому - голоси звучать “усередині голови”, хворі чують їх як би внутрішнім вухом. Хворі говорять про гострі бачення, про особливі голоси, але вони не идентифікують їх із реальними предметами і звуками.

Головною особливістю обманів почуттів при психічних захворюваннях є відсутність їхньої безпосередньої ідентифікації з реальними предметами.

Процес сприйняття залежить від того, які мотиви спонукають і спрямовують діяльність випробуваних. Одночасно виявляються розходження в перцептивної діяльності здорових і хворих людей. Так, у хворих із лобовим синдромом виражені порушення підконтрольності, довільності, поводження відрізняється аспонтаністю. Такі особи з працею дізнаються предметним, силуетним, намальовані пунктиром або затушовані малюнки. Вони не можуть передавати зміст картин, що зображують послідовні події.

Отже, зміна мотиваційного компонента змінює структуру сприйняття.