Контрольні питання

1. У яких випадках можна говорити про порушення розумової працездатності хворих?

2. Який основний чинник, на думку В. М. Когана, знижує працездатність хворих?

3. Призведіть класифікацію проявів порушеної працездатності.

4. При виконанні яких завдань виявлялися особливо різкі коливання рівня досягнень?

5. Чи пов'язаний симптом “пересичення” із стомленням?

6. Чому проблема порушення працездатності має велике значення при рішенні практичних задач клініки і педагогіки?

Література до теми

1. Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности. – М.: Изд-во МГУ, 1971. – 99 с.

2. Зейгарник Б. В. Патопсихология. – М.: Апрель Пресс, изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 576 с.

3. Коган В. М. Принципы и методы психологического обследования в практике врачебно-трудовой экспертизы. – М., 1967.

4. Коробкова Э. А. Проблемы экспертизы трудоспособности и диагностика пограничных состояний. – М., 1939.

5. Мясищев В. Н. Работоспособность и болезнь личности//Советская невропатология, психиатрия и психогигиена. – 1935. – Т. 4. - № 9-1.

6. Рубинштейн С. Я. Экспериментальные методики патопсихологии. – М.: ЗАО Изд-во ЭКСМО-Пресс, 1999. – 448 с.

7. Изучение состояния работоспособности у детей дошкольного возраста // Экспериментальные исследования в патопсихологии. – М.: Б. и. ,1976. – С. 215-221.

Тема 9 Аномалії особистісної сфери

Ціль заняття: роздивитися аномалії особистісної сфери: порушення опосредкованості й ієрархії мотивів; порушення змістоутворення; порушення підконтрольності, критичності поводження.

План

1. Порушення опосредкованості й ієрархії мотивів.

2. Порушення змістоутворення.

3. Порушення підконтрольності, критичності поводження.

4. Аномалії характеру й акцентуації індивідуально-психологічних властивостей особистості.

Методологічні основи патопсихологічного експерименту, спрямованого на дослідження особистості, полягають у тому, що експеримент дозволяє сформувати особливу форму діяльності, у якій включені найголовніші індикатори діяльнісного підходу до особистості: умотивованість дій, їхнє цілеспрямування, можливість контролю, регуляція і критичність. Результати патопсихологічних досліджень особистості дозволяють виділити такі порушення:

-порушення опосередкування й ієрархії мотивів;

-формування патологічних потреб і мотивів;

-порушення змістоутворення;

-порушення контролю за поводженням.

Клінічний матеріал дозволяє простежити закономірності зміни мотиваційної сфери людини, що призводять до зміни позицій, інтересів, цінностей особистості. Такі закономірності можна виявити в дітей із психічними захворюваннями, при яких процес порушення мотивів, установок і цінностей відбувається достатньо розгорнуто.

У таких хворих можуть змінюватися характерологічні риси: з'являється дратівливість, причепливість, грубість, виражений негативізм. Відбувається “зсув мотиву на ціль” (А. Н. Леонтьев), коли формується новий мотив, що спонукає до нової діяльності.

Перекручений відбиток свідомості власної особистості може призвести до специфічних розладів, прийняти характер зміни фізичної уяви “Я”. Перетворення соціальної потреби в патологічний потяг може бути проілюстровано станом хворих нервової анорексії.

Злиття функцій мозку - що спонукає і змістоутворення - надає діяльності людини характер свідомо регульованої. Ослаблення і перекручування цих функцій призводять до порушень діяльності. Становлячись просто що знається, мотив утрачає свою як що змістоутворення, так і спонукальну функцію. Зсув функції мотивів, що змістоутворення, відщіплення діючої функції від що знається порушує діяльність хворих і є причиною деградації їхній поводження й особистості.

Одним із найбільше яскравих проявів порушень особистості є порушення підконтрольності, критичності мислення. Порушення критичності може придбати різні форми і виступати в структурі різноманітних процесів: мислення, сприйняття. Воно може висловитися в неправильній оцінці своєї особистості, власних дій, проявитися в некритичності до своїм психопатичним переживань. Критичність утворить “вершину особистісних якостей людини”. Які б форми некритичність не приймала, вона означає порушення діяльності в цілому.

У хворих із поразкою лобових долей мозку часто зустрічається ситуаційне поводження. У якості ознак такого поводження виступають сугестивність і підлеглість. У деяких випадках ці характеристики можуть приймати гротескний характер.

Втрата можливості оцінювати себе й інших руйнує самою гротескною уявою діяльність хворих. Вона є індикатором їх глибокого особистісного порушення.