Однак, оскільки h2so4 і hso4- досить сильні кислоти, то при титруванні водних розчинів сульфатної кислоти спостерігається тільки одна точка еквівалентності. Хід аналізу

Перш за все вимірюють густину розчину H₂SO₄. Якщо вихідна кислота дуже концентрована, то її наважку розраховують за формулою:

.

Якщо кислота розведена, то наважку її збільшують у відповідності з концентрацією.

При зважуванні кислот дотримуються певних правил обережності. Спочатку зважують кислоту в бюксі, в який попередньо наливають 10 см³ води, потім точно зважують на аналітичних терезах, стараючись, щоб сульфатна кислота не попала ні на терези, ні на зовнішню сторону бюкса. Якщо вихідна кислота не концентрована, то воду в бюкс не наливають.

Для того, щоб взяти точну наважку, бюкс з водою ставлять на ліву чашку технічних терезів і тарують. Після цього на праву частину терезів ставлять різноважки, а потім у бюкс краплями додають обережно сульфатну кислоту до тих пір, поки чашки терезів не зрівноважаться. Зважену кислоту переносять за допомогою лійки в мірну колбу на 250 см³, в яку попередньо налито 100-150 см³ води. Бюкс і лійку декілька раз ополіскують водою і нею ж доводять об’єм у мірній колбі до мітки. Піпеткою відбирають із колби 25 см³ розчину в конічну колбу, додають 2-3 краплі розчину фенолфталеїну і титрують 0,1М розчином лугу.

Масову частку сульфатної кислоти визначають за формулою:

де – молярна маса еквіваленту H₂SO₄;

– об’єм лугу, що пішов на титрування;

– молярна концентрація еквіваленту NaOH;

g – наважка кислоти, г.

1.2. Визначення вмісту ортофосфатної кислоти

Титрування H₃PO₄ відзначається певними особливостями. Її визначення основане на титруванні стандартними розчинами NaOH.

Перша константа дисоціації H₃PO₄ досить велика (К₁= 1,1•10^-2; рК=1,96), тому ортофосфатну кислоту можна титрувати в присутності метилового оранжевого.

При титруванні в присутності цього індикатору ортофосфатна кислота титрується як одноосновна:

H₃PO₄ + NaOH = NaH₂PO₄ + H₂O.

Молярна маса еквіваленту H₃PO₄ для цього випадку дорівнює її молекулярній масі .

Друга константа дисоціації H₃PO₄ в 100 раз менша константи дисоціації ацетатної кислоти (К₂= 2,0•10^-7; рК= 6,7), тому H₃PO₄ як двоосновну кислоту можна титрувати в присутності фенолфталеїну. Для зменшення процесу гідролізу до титрованого розчину додають натрію хлорид:

H₃PO₄ + 2NaOH = Na₂HPO₄ + 2H₂O.

В цьому випадку молярна маса еквіваленту H₃PO₄ дорівнює половині її молекулярної маси. .

Третя константа дисоціації H₃PO₄ дуже мала (К₃= 3,6•10^-12; рК= 11,44) і тому неможливо відтитрувати у водному розчині H₃PO₄ як триосновну кислоту згідно з рівнянням:

H₃PO₄ + 3NaOH  Na₃PO₄ + 3H₂O.

Протіканню цієї реакції зліва направо перешкоджає гідроліз Na₃PO₄ – солі, утвореної катіоном сильної основи і аніоном дуже слабкої кислоти. Гідроліз обумовлюється взаємодією PO₄^3- з йонами гідрогену. Якщо PO₄^3- осадити у вигляді якої-небудь малорозчинної солі (наприклад, Ca₃(PO₄)₂), то тоді можна відтитрувати H₃PO₄, як триосновну кислоту.

1. H₃PO₄ + ОН^–  H₂PO₄^– + H₂O (метиловий оранжевий)

2. H₂PO₄^– + ОН^–  HPO₄^2– + H₂O (фенолфталеїн)

3. 2HPO₄^2– + 3Са²⁺ + 2ОН^–  Са₃(РO₄)₂ + 2H₂O (в присутності CaСl₂ – фенолфталеїн)

У цьому випадку молярна маса еквіваленту дорівнює: