80 Аналіз асортименту продукції

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчання його в асортиментному розрізі. Під асортиментом розуміють перелік вироблюваних видів продукції із зазначенням обсягів випуску. Більш вузьким поняттям є номенклатура випуску ,яка характеризує тільки кількість, різноманитність продукції, що виробляється. Структура- це співвідношення окремих виробів у загальному обсязі виробництва, виравженому здебільшого у відсотках. Зміна асортименту в порівняні з планом призводить до асортиментних,а в структурі випуску- структурних зрушень. Взагалі ці явища тісно пов’язані один з одним і тому ми маємо єдині асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.Розрахунок показників виконання плану асортименту здійснюють трьома способами. Перший має назву “спосіб найменьшого числа”,суть якого – у виборі меньшої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума. Але за умови ,якщо вона не перевищує планове завдання.Другий спосіб вимагає брати як загальний показник найменьший процент виконання плану серед усіх виробів. Третій спосіб попонує знаходити співвідношення кількості виробів з повним виконанням плану і кількості позиційПричини недовиконання плану по асортименту можуть бути зовнішні та внутрішні.До зовнішніх відносяться: кон’юктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення і т.д.; до внутрішніх –недоліки технічного стану обладнання, його простої , аварії,недостатність електроенергії,низька культура виробництва, недоліки у системі управління і матеріального стимулювання.

81. Аналіз динаміки показників собівартості продукції.

План із собівартості продукції вважається виконаним, якщо фактичний показник дорівнює плановому або нижчий від нього. В останньому випадку говорять про понадпланове зниження со­бівартості продукції. Для вивчення собівартості продукції у ди­наміці більш придатний показник витрат на 1 грн. товарної про­дукції (3), який обчислюється так: 3=С/Т, де С — виробнича собівартість товарної продукції; Т — вартість товарної продукції в цінах реалізації.

Цей показник одночасно може певною мірою виконувати роль показника рентабельності вир-ва. Наприклад, якщо показ­ник витрат дорівнює 80 коп. на 1 грн. товарної продукції, то це також свідчить, що рентабельність вир-ва дорівнює 20 коп. (100 - 80) відносно 1 грн. товарної продукції. Природно, цей по­казник залежить від зміни суми собівартості продукції. Проте він також залежить від: а)структури та асортименту вироблюваної продукції; б) рівня цін на продукцію даного підпр-ва.

Під час аналізу встановлюють ступінь виконання плану за со­бівартістю окремих видів продукції, вивчають відхилення за статтями калькуляції від плану або базових показників, визнача­ють причини, що зумовили значні відхилення за найбільш ваго­мими статтями калькуляції.

Якщо підпр-во тривалий час випускає певний вид проду­кції, обов'язково треба вивчити динаміку показників її собіварто­сті за цей період. Вважається, що собівартість продукції має тен­денцію до постійного зниження. І це правильно. Проте існують і протилежні напрями її зміни. Так, підвищення якості продукції у деяких вир-вах поєднується із зростанням її собівартості.

Причому її зростання, починаючи з певної межі, може мати нест­римний характер. В інших випадках періоди сталого зниження витрат вир-ва поступово переходять у повільне їх зростання. Періоди плавного зниження витрат чергу­ються із різким стрибком внаслідок освоєння вир-ва нової моделі виробу.

Аналіз собівартості окремих видів продукції слід закінчувати пошуком резервів її зниження. Поточні резерви собівартості включають усі види непродуктивних витрат (як явні, так і прихо­вані), а також виявлені під час аналізу перевитрати ресурсів і надмірні витрати грош. коштів.

Перспективні резерви зниження собівартості продукції, як правило, передбачають проведення значних організ., тех­нол., конструкт. та інш. видів робіт, що, до речі, потребує певних додаткових інвестицій.