49 Аналіз використання устаткування за часом і потужністю. Значення коефіцієнта змінності.

Обсяг випуску продукції безпосередньо пов’язаний з величиною виробничої потужності, яка характеризується максимально можливим річним (добовим) випуском продукції певного асортименту в незмінних умовах. Зрозуміло, виробнича потужність змінюється, якщо вводять у дію нові основні фонди, поліпшують стан діючих або ліквідують старе й непотрібне устаткування. Треба розрізняти проектну (планову) і фактично діючу потужність. В процесі аналізу визначають ступінь використання виробничої потужності. Якщо коефіцієнт завантаження ((Кп) = ПІ / П, де ПІ- вир. програма за планом у варт. виразі; ВП- вир. потужн. під-ва у варт. вир..) менше 0,5 — 0,6, ретельно досліджують причини такого становища і розробляють заходи для його виправлення. Для нових підприємств аналіз завантаження потужностей — особливо важлива справа. При цьому вивчаються не тільки ступінь освоєння відповідних виробничих потужностей, але й темпи і строки згідно з планом або проектом. Основні причини негараздів такі: неякісне і неповне виконання будівельно-монтажних робіт; конструктивні недоліки в устаткуванні і його неякісний монтаж; нестача кваліфікованої робочої сили; недостатня забезпеченість необхідними матеріалами та енергетичними ресурсами; та ін. Всі показники використання основних засобів звичайно ділять на дві групи: *показники екстенсивного використання; *показники інтенсивного використання.

Показники першого типу характеризують роботу устаткування за часом або за кількістю (охопленням). У процесі аналізу досліджуються склад і структура календарного фонду верстатного часу, співвідношення наявного, встановленого і діючого устаткування. Коефіцієнт змінності роботи (Коеф. змінності роботи обладн. за часом= кільк. відпрац. машино-змін одиницею обладнання/ число машино-днів (діб)) устаткування дозволяє порівняти цей показник з планом, вивчати в динаміці та в порівнянні з іншими спорідненими підприємствами. За наявності інформації аналізують також склад і використання виробничих та допоміжних площ.

50. Ланцюгові підстановки в економічному аналізі.

Спосіб ланцюгових підстановок-послідовна заміна базової величини одних і тих же факторів фактичною, з подальшим відніманням від результату кожної наступної підстановки попереднього результату. Кількість підстановок=кількості факторів,+1. Різниця результатів показує величину впливу окремого фактора на узагальнюючий показник. Сутність способу ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні критеріальних значень на фактичні з наступним визначенням добутку показників-факторів та відніманням від отриманого результату, в першому підрахунку, — критеріального значення результативного показника, в усіх наступних — попереднє значення добутку показників факторів.

Розмір відхилення фактичної величини результативного показника (Yф) від базової (Yп) установлюють шляхом послідовного порівняння комбінації факторів, формалізованих у такому вигляді:

Y= F(X1п,х2п,х3п,…хпn)

Y1=F(X1ф,х2п,х3п,…хпn), Ух1=У1-Уп

Y2= F(X1ф,х2ф,х3п,…хпn), Ух2=У2-У1

Y3=F(X1ф,х2ф,х3ф,…хпn) , Ух3=У3-У2

Уф=F(X1ф,х2ф,х3ф,…хфn), Ух4=Уф-У3

Використовуючи спосіб ланцюгових підстановок необхідно в першу чергу враховувати зміни кількісних, а потім вже якісних показників. Якщо є декілька кількісних та декілька якісних показників, то спочатку необхідно змінити величину першого рівня підпорядкування , а потім більш низького. Такмм чином , використання способу ланцюгових підстановок потребує знання взаємозвязку факторів, їх підпорядкованості, вміння правильно їх класифікувати та систематизувати.