9.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю

1. Що Ви розумієте під вартістю майна?

2. На яких принципах ґрунтується оцінка фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання?

3. Розкрийте необхідність проведення оцінки бізнесу в умовах ринку.

4. У чому полягають особливості оцінки цілісних майнових комплексів?

5. Які методи оцінки використовують при оцінці рухомого і нерухомого майна?

6. На яких принципах ґрунтуються міжнародні стандарти оцінки майна?

7. Порівняйте міжнародні стандарти оцінки з діючими стандартами оцінки нашої держави.

9.4. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою

(5 балів)

9.5. Термінологічний словник

Вартість бізнесу – це вартість діючого підприємства або вартість 100% корпоративних прав у діловому підприємстві.

Дохідний підхід – це оцінка вартості підприємства, яка ґрунтується на визначенні теперішньої вартості очікуваних вигід (доходів, грошових потоків) від володіння корпоративними правами підприємства.

Метод дисконтування грошових потоків – коли вартість об’єкта оцінки прирівнюється до сумарної теперішньої вартості майбутніх чистих грошових потоків (Cash-flow) або дивідендів, які можна отримати в результаті володіння підприємством, зменшеної на величину зобов’язань підприємства та збільшеної на вартість надлишкових активів.

Ставка дисконту – це норма прибутку, за якою майбутні грошові надходження приводяться до теперішньої вартості на момент оцінки. Вона враховує премію за ризик інвестування коштів в оцінюване підприємство: чим більшим є ризик, тим ставка дисконту дисконтування буде вищою.

Метод капіталізації доходів – для визначення вартості підприємства цим методом характерний для підприємства рівень доходів переводиться у вартість шляхом його ділення на ставку капіталізації.

Ставка капіталізації – дільник (як правило, у формі процента), який використовується для переведення доходу у вартість.

Майновий (витратний) підхід – коли вартість підприємства розраховується як сума вартостей усіх активів (основних засобів, запасів, вимог, нематеріальних активів тощо), що складають цілісний майновий комплекс, за мінусом зобов’язань. Основним джерелом інформації за даного підходу є баланс підприємства.

Гудвіл – вартість фірми, її ділової репутації, нематеріальних активів, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо.

Швейцарський метод середньої оцінки – це комбінація методу оцінки активів і методу капіталізації доходів з метою врахування вартості гудвілу в процесі оцінки вартості підприємства.

Метод зіставлення мультиплікаторів – дає змогу оцінити вартість підприємства на основі зіставлення значень окремих показників аналогічних підприємств.

Література: 1,2,3,11, 15, 19,27

Тема 10. Фінансова діяльність підприємств в сфері зовнішньоекономічних відносин

10.1. Методичні поради до вивчення теми.

Зовнішньоекономічні зв’язки є невід’ємною частиною світового господарства.

Регулювання цих відносин здійснюється під впливом ринкового механізму та держави.

Сфера зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання є найбільш прогресивною в українській економіці, що пов’язана зі здійсненням валютних операцій.

При опрацюванні даної теми, слід вивчити класифікацію валютних операцій:

• “спот”, “своп”;

• термінові валютні операції;

• поточні валютні операції;

• валютні операції, пов’язані з рухом капіталу.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності суб’єкт господарювання має можливість отримати грошові кошти з декількох джерел:

1. внутрішньофірмове фінансування;

2. іноземне банківське і небанківське фінансування в іноземній валюті;

3. банківське і небанківське фінансування з використанням євровалютних і офшорних інструментів;

4. внутрішні валютні позички.

Особливу увагу слід приділити вивченню форм внутрішньо-фірмового фінансування, а саме:

• пряме міжнародне внутрішньофірмове кредитування;

• компенсаційне кредитування;

• паралельне кредитування;

• торговий кредит.

При здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, суб’єкт господарювання може укладати контракти і діяти через посередників.

Посередницькі операції здійснюють: брокери, ділери, комісіонери, консигнатори, дистриб’ютори, маклери, агентські фірми.

Слід відмітити, що зовнішньоекономічна діяльність суб’єктів господарювання є досить ризиковою, тому значну увагу приділяють укладанню контракту.

На практиці виділяють декілька напрямків ризиків у зовнішньоекономічній діяльності:

• валютно-курсовий ризик, який пов’язаний зі зміною курсів валют (аккаунтинговий, валютно-економічний ризик);

• операційний (контрактний ризик), виникає у зв’язку з небезпекою понести збитки в майбутньому, згідно укладеного контракту;

• валютно-економічний ризик, пов’язаний з контрактним і конкурентним ризиками. В залежності від того, в якій мірі зміни валютного курсу призводять до змін відносних цін, будуть змінюватись конкурентні позиції компанії.

Для отримання конкурентних міжнародних переваг, компанія має використовувати більшою мірою проактивні (превентивні) стратегічні альтернативи, ніж реактивні.