8.3. Питання для самопідготовки і самоконтролю

1. Які види інвестицій Ви знаєте?

2. Дати характеристику видів фінансових вкладень суб’єкта господарювання.

3. Які Ви знаєте види короткострокових фінансових вкладень суб’єкта господарювання?

4. Охарактеризуйте довгострокові фінансові вкладення суб’єкта господарювання.

5. Яким чином впливає фінансовий стан підприємства на диверсифікацію фінансових вкладень?

6. Які існують методи визначення економічної привабливості суб’єкта господарювання?

7. Яким чином здійснюється репатріація прибутків?

8.4. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою

(5 балів)

8.5. Термінологічний словник

Інвестиції — довгострокові вкладення з метою утворення нових і модернізації діючих підприємств, освоєння новітніх тех­нологій і нової техніки, приросту виробництва та одержання прибутку.

Інвестиційна політика — частина загальної фінансової стратегії під­приємства, яка полягає у виборі реалізації найвигідніших шляхів розширення і поповнення його активів з метою забезпечення основ­них напрямків його економічного розвитку.

Інвестиційний проект — діяльність, заходи, що передбачають здійс­нення комплексу будь-яких дій, які забезпечують досягнення певних цілей (отримання певних результатів).

Інвестиційний портфель — цілеспрямовано сформована сукуп­ність об'єктів фінансового інвестування, яка призначена для реа­лізації інвестиційної політики підприємства в майбутньому пе­ріоді.

Фінансові інвестиції — вкладення грошових коштів у придбання корпоративних прав, цінних паперів, інших фінансових інстру­ментів.

Капітальні інвестиції — вкладення грошових коштів в основні засоби та нематеріальні активи.

Альтернативні інвестиційні проекти — проекти, які не можуть бути реалізовані одночасно, і впровадження одного з них автоматично виключає реалізацію іншого.

Інвестиційний ризик — імовірність того, що дохід від інвестицій не досягне запланованої величини.

Тривалість життєвого циклу інвестицій — це найбільш імовірний період, протягом якого інвестиції, що оцінюються, будуть приносити дохід.

Література: 1, 2, 9, 11, 13, 17, 18, 25, 27.

Тема9. Оцінювання вартості підприємства

9.1. Методичні поради до вивчення теми.

У сучасних умовах господарювання будь-який об’єкт власності може бути джерелом доходу і об’єктом ринкової угоди. Суб’єкт господарювання являє собою організаційно-економічну форму існування бізнесу.

При цьому об’єктом оцінки може виступати:

1. підприємство в цілому;

2. нерухоме майно;

3. рухоме майно;

4. нематеріальні активи;

5. земля.

Від вірного визначення оцінки вартості об’єкта залежить стратегія і тактика поведінки суб’єкта господарювання на ринку.

Виходячи з цього, зазначимо, що вивчення цієї теми сприятиме підвищенню рівня професіоналізму майбутніх фахівців вищої кваліфікації.

Слід підкреслити, що оцінка фінансово-господарської діяльності підприємства здійснюється з позицій трьох підходів:

• доходного;

• порівняльного (аналогового);

• витратного.

Кожний з вище перелічених підходів підкреслює ті чи інші характеристики об’єкта оцінки і ґрунтується на відповідних методах:

1. доходний підхід – на методах дисконтування грошових потоків та капіталізації прибутку;

2. порівняльний підхід – на методах ринку капіталу та галузевих коефіцієнтів;

3. витратний підхід – на методах чистих активів та ліквідаійної вартості.

Кожний з методів оцінки має власну сферу використання:

• витратні методи дають змогу визначити мінімальну ціну продаж;

• доходні методи визначають максимально припустиму інвестиційну вартість підприємства;

• порівняльні методи визначають найбільш вірогідну вартість купівлі-продажу об’єкта оцінки.

При вивченні цієї теми необхідно опрацювати низку рекомендованих законодавчих актів, що регулюють оціночну діяльність не тільки в нашій державі, а й за кордоном. Європейський досвід оціночної діяльності являє собою сукупний результат у вигляді Європейського Стандарту Оцінки для держав Європейського Союзу.

Гнучкість ринку нерухомості призводить до динамічного розвитку практики оцінки, але недосконалість законодавчої бази обмежує контроль в цій сфері діяльності.

Зарубіжний досвід і практика склали основу щодо формування правових аспектів оціночної діяльності не тільки в нашій країні, а й у країнах СНД.