Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори економ праці.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
3.77 Mб
Скачать

1 Метод:

(15)

де - відсоток виконання норм виробітку;

- нормативний час на виконання обсягу робіт;

- фактичний час роботи.

2 Метод:

(16)

де - фактичний обсяг робіт;

- плановий обсяг робіт за встановленими нормами.

Коефіцієнт ущільнення робочого часу внаслідок усунення усіх видів втрат (К4)

(17)

де К1 - коефіцієнт ефективного використання робочого часу

К2 - коефіцієнт неприхованих (явних) втрат робочого часу:

К3 - коефіцієнт прихованих втрат робочого часу.

К1+К2+К3=1 (18)

Коефіцієнт ущільнення робочого дня (КУЩ)

= (19)

де сума тривалості витрат, які можна усунути

(20)

Коефіцієнт використання робочого часу

(21)

Коефіцієнт завантаження робітника

(22)

Коефіцієнт підвищення продуктивності праці

  • Виробіток

, (27)

або:

, (28)

де Q – обсяг виготовленої продукції (наданих послуг);

– середня облікова (спискова) чисельність промислово – виробничого персоналу (робітників);

- трудомісткість обсягу продукції (нормо або 216рн.. Годинах).

Розрізняють показники виробітку залежно від одиниці виміру робочого часу

  • Годинний виробіток – це виробіток на одну відпрацьовану людино – годину, який розраховується за формулою:

, (29)

, (30)

де (ф) – плановий (фактичний) годинний виробіток на одну відпрацьовану людино – годину;

Qпл (ф) – плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт у відповідних одиницях вимірювання;

Теф 217рн (ф) – ефективний фонд одного працівника або робітника в годинах за рік

Ч плп.пл (ф) - планова (фактична) середньо облікова (спискова) чисельність працівників промислово – виробничого персоналу або робітників.

1.2. Денний виробіток – це виробіток на один відпрацьований люд. День, що визначається за формулою:

, (31)

, (32)

де (ф) – виробіток на один відпрацьований люд. День;

(ф) – плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт вироблений за день, у відповідних одиницях вимірювання;

- ефективний фонд 1 –го працівника або робітника в днях за рік;

    1. Річний виробіток – (квартальний, місячний) – це виробіток на одного середньо – облікового працівника, розраховується за формулою:

(33)

(34)

де Вріч (кварт., 218рн.218и).пл (ф) – виробіток на одного середньо – облікового працівника на рік;

Qріч.пл (ф) – плановий (фактичний) обсяг продукції, послуг чи робіт, у відповідних одиницях вимірювання за рік, квартал, місяць;

Ч пвп.пл (ф) - планова (фактична) середньо облікова (спискова) чисельність працівників промислово – виробничого персоналу або робітників за рік, квартал, місяць.

2. Трудомісткість

Трудомісткість – це обернений показник виробітку, характеризує витрати часу на одиницю продукції та розраховується за формулою:

, (35)

де - трудомісткість на одиницю продукції нормо годин, або грн.. Год;

Т – трудомісткість обсягу продукції (нормо або грн.. Годинах);

У залежності від складу трудових витрат існують наступні види трудомісткості: технологічна, трудомісткість обслуговування виробництва, виробнича, трудомісткість керування виробництвом.

Технологічна трудомісткість ()- це витрати праці робітників, що здійснюють технологічний вплив на предмети праці, визначається за формулою:

; (36)

де - витрати праці основних робітників – відрядників;

- витрати праці основних робітників – погодинників.

Виробнича трудомісткість (Трв) – це витрати праці всіх робітників (основних допоміжних цехів), визначається за формулою:

; (37)

Трудомісткість управління виробництвом (Тру) – це витрати праці керівників, фахівців, службовців, охорони.

Повна трудомісткість продукції (Трп) включає трудові витрати всіх категорій промислово – виробничого персоналу підприємства та визначається за формулами:

; (38)

або

; (39)

або

(40)

Залежно від способу визначення обсягів виробленої продукції розрізняють наступні методи вимірювання продуктивності праці:

  • натуральний, різновид: умовно – натуральний метод;

  • трудовий метод;

  • вартісний (грошовий) метод.

Натуральний метод – передбачає вимірювання продуктивності праці у натуральних одиницях (штуки, тонни, метри тощо) та розраховується за формулою:

; (41)

де n – асортимент виготовленої продукції

- продуктивність продукції у натуральному вимірюванні (штуки, тонни, метри / грн..)

- обсяг продукції за асортиментом у натуральному вимірюванні (грн., тонн, метрів тощо за певний період);

- середньооблікова чисельність робітників (основних та допоміжних), грн..

Різновидом натурального методу є умовно – натуральний, сутність якого полягає у тому, що обсяг продукції вимірюється в умовно – натуральних одиницях, що характеризують ту чи іншу спільну ознаку продукції.

Продуктивність праці за цим методом визначається за формулою:

; (42)

де - продуктивність праці в умовних одиницях;

- кількість умовних одиниць, які відповідають певним видам продукції за асортиментом.

Трудовий метод – полягає у тому, що для вимірювання продуктивності праці обсяг продукції оцінюється у нормо (людино) годинах і розраховується за формулою:

; (43)

де tн – нормативна трудомісткість одиниці продукції, нормо год. На одиницю.

Вартісний метод – характеризується тим, що обсяг продукції визначається за формулою:

; (44)

де Цi - ціна відповідного виду продукції;

- продуктивність праці у вартісному вимірюванні, грн../грн..;

  • Продуктивність праці за день

(45)

де Фн - номінальний фонд робочого часу.

    1. Продуктивність праці за годину

; (46)

де Феф - ефективний фонд робочого часу.

      1. Ефективний фонд робочого часу

; (47)

де Тзм – тривалість робочої зміни;

Тнез – нез’явлення.

3. Показники динаміки продуктивності праці

3.1.Темп зростання продуктивності праці (Тпп), %

За виробітком

; (48)

За трудомісткістю

; (49)

де Тпл.ф.б – трудомісткість відповідно планова, фактична, базова.

Вф. 222рн.б – виробіток відповідно фактичний, плановий, базовий.

3.2. Індекс зростання продуктивності праці (Іпт), частка одиниці:

, (50)

3.3. Відсоток зростання продуктивності праці (iпт), %:

(51)

3.4. Абсолютний приріст продуктивності праці(∆ПП), грн../годину (грн../людину), 222рн./годину (222рн/людину):

(52)

3.5. Темп приросту продуктивності праці (∆ІПП), %:

Тарифна сітка – це певна кількість розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.

Тарифна сітка використовується для визначення співвідношення в оплаті праці різної складності.

Тарифний розряд відображає рівень кваліфікації робітника, віщій кваліфікації відповідає вищій розряд тарифної сітки.

Тарифні коефіцієнти показують, у скільки разів оплата праці кожного розряду робітників вища від оплати праці робітника 1 – го розряду.

; (54)

I = 1 …n

де К тар і – тарифний коефіцієнт 1- го розряду;

Т грн і – тарифна ставка і- го розряду;

Т грн. 1- го – тарифна ставка першого розряду.

Тарифні коефіцієнти та їх діапазон можуть встановлюватись галузевими угодами.

За допомогою тарифної сітки можна встановити рівень середньої кваліфікації робітників та складності роботи.

Середня кваліфікація робітників підприємства у цілому, цеху або дільниці характеризується середнім тарифним розрядом.

Середній тарифний коефіцієнт (Кс) розраховується за формулою:

; (55)

де Кі – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Чрі – чисельність робітників того самого розряду;

Чр – загальна чисельність робітників.

Середні тарифний розряд (Рс) визначається за формулами:

; (56)

; (57)

де Рм, Рб – тарифні розряди, які відповідають меншому і більшому із двох суміжних тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий коефіцієнт;

Км, Кб – менший та більший із двох тарифних коефіцієнтів тарифної сітки, між якими знаходиться відомий середній тарифний коефіцієнт.

Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається як середня арифметична величина тарифних коефіцієнтів, зважених за обсягами робіт, визначається за формулою:

; (58)

де К – тарифний коефіцієнт відповідного розряду;

Тр – трудомісткість робіт, віднесених до даного розряду, нормо – год;

ΣТр – сумарна трудомісткість робіт, нормо – год.

Середній тарифний коефіцієнт робіт визначається так само, як і для робітників.

Середній тарифний коефіцієнт можна визначити через середній тарифний розряд за формулою:

; (59)

; (60)

де Рс і Рм – середній і менший із двох суміжних розрядів, між якими знаходиться відомий середній тарифний розряд.