1.Поняття, ознаки й генезис професійної злочинності.

Професійна злочинність — це сукупність злочинів, вчинених особами, які обрали кримінальну діяльність своєю професією. Прибічник такого розуміння професійної злочинності O. І. Гуров вказує, що кримінальна діяльність:

1) виступає для суб'єкта основним джерелом засобів до існур ання;

2) потребує особливих знань, знарядь та навичок для дос гнен-ня кінцевого результату;

3) обумовлює наявність тісних контактів із злочинним середовищем;

4) визначає вид стійкої антисуспільної діяльності (вчинення переважно однотипних злочинів)Першою ознакою слід назвати діяльність, спрямовану на отримання джерел існування саме злочинним шляхом. Відповідно, наступною ознакою виступатиме вузька "спеціалізація" злочинця. Ще одною ознакою кримінального професіоналізму є тісна взаємодія таких злочинців між собою.

Історія генезису професійної злочинності в Україні є яскравим підтвердженням залежності характеру злочинності від конкретних соціальних умов. Одними з перших професійних злочинців були так звані "злодії з великої дороги", тобто розбійники, для яких грабунок був не просто злочинним заняттям, а способом життя. Виникнення цієї професії стало наслідком історичного парадоксу. Київська Русь спромоглася проминути рабовласницький лад, але монголо татарська навала відкинула її розвиток далеко назад. На теренах Київської Русі було утворене Московське князівство, а згодом Російська імперія, у якій узаконене кріпацтво існувало аж до 1861 року. Тяжкі умови життя змушували селян тікати від своїх гнобителів, а оскільки легалізація на іншій території була неможлива (крім козацьких земель), розбій ставав єдиним засобом до існування.

Що стосується крадіїв, то до початку індустріалізації ця професія не могла отримати значного поширення. Це пояснюється тим, що не було великих міст, мешканці яких не знали б один одного в обличчя. Цей фактор унеможливлював злодійство як основне джерело доходів, оскільки про нього одразу дізнавалися сусіди.Мабуть, чи не найдревнішою спеціалізацією крадіїв було конокрадство. Великі масиви лісостепу та степу протягом тривалого часу залишалися порубіжжям між поселеннями ще праукраїнського етносу і різними кочовими племенами. Для останніх викрадення табуну не лише у супротивника, а й сусіда не вважалося ганебним за-11 няттям. Більш того, це було ознакою воїнської доблесті.

2.Попередження професійної злочинності.

Діяльність правоохоронних органів по запобіганню професійної злочинності здійснюється на трьох основних рівнях: 1) управлінському; 2) організаційному; 3) організаційно-тактичному. Управлінські заходи насамперед включають економіко-правові, метою яких є нейтралізація протиправного збагачення професійних злочинців. Ідеологічний напрямок у профілактиці професійної злочинності включає роботу з розвінчання кримінальних традицій, підриву авторитету лідерів кримінального середовища, а також формування у громадян певного відношення до антигромадської субкультури з метою ослаблення механізму її впливу на неповнолітніх. Якщо говорити про заходи організаційно-управлінського характеру, то з ними пов'язане безпосереднє удосконалення діяльності правоохоронних органів у боротьбі з професійною злочинністю. Слід переглянути і матеріальне стимулювання праці окремих категорій працівників правоохоронних органів. Для показовості можна привести такий приклад. Співробітники карного розшуку працюють у середньому 13—14 годин на добу, їхня робота пов'язана з оперативним ризиком, психологічними та фізичними навантаженнями, але оцінюється вона так само, як будь-якого співробітника органів внутрішніх справ. Органи внутрішніх справ мають проводити рейди спецоперацій. Власне кажучи це цільові заходи щодо виявлення і вилучення з громадських місць певних категорій осіб, які вчиняють злочини. Як правило, в результаті блокування районів області чи міста затримується значна кількість бродяг, "гастролерів", осіб, що вчиняють крадіжки й шахрайство, збувальників наркотиків тощо. Говорячи про запобігання злочинів з боку професіоналів, варто враховувати неминучість примусових заходів, тому що багато осіб не піддаються вихованню і, власне кажучи, не виправні. Вони навіть самі цього не заперечують. Ось чому так важливо поряд з індивідуальною профілактикою вживати комплексні заходи для припинення злочинної діяльності на стадіях підготовки чи замаху на злочини.