3.Сучасний стан професійної злочинності.

Наприкінці XX століття за офіційними даними налічувалося понад 100 кримінальних спеціальностей. До професійних злочинців відносять: злочинців з політичної еліти; професійних злодіїв, шахраїв, фальшивомонетників, грабіжників, вимагателів, найманих убивць.Найбільшу занепокоєність сьогодні викликають наймані вбивці. Ix можна класифікувати на шість груп: Безробітні 2). Бійці 3). Колишні спортсмени (охоронці) —4). "Профі" 5). "Суперпрофі" 6). Злочинна комісія

Окремо варто зупинитися на кишенькових крадіях, які належать до висококваліфікованих спеціалістів злочинного світу. Кишенькові крадії поділяються за місцем вчинення злочинів на 7 основних спеціальностей: "риночники" "кроти" "майданщики "маршрутники" "магазинники"; "театральники"; "вуличники". За способом вчинення крадіжок виділяють теж 7 спеціалізацій:

1) "технарі" 2) "ширмачі3) "риболови" 4) "хірурги" 5) "щипачі" 6) "трясуни" 7) "сумочники"

Крім вказаних кишенькових крадіїв, існують ще спеціаліст, які полегшують роботу основного виконавця. Це, зокрема, "пропольщи-ки" — особи, які приймають крадене одразу ж після вчинення злочину, і "тнрщики" — ті, що відволікають увагу жертви. Чим вища кваліфікація злодія, тим більша його кримінальна активність. У середньому кишеньковий крадій скоює 25—ЗО крадіжок за місяць. В наш час кишенькові крадіжки мають тенденцію до зростання. Ця зумовлено наступними факторами: 1) значне безробіття, що штов-I хає людей на шлях протиправного здобування засобів до існування; 2) велика латентність цього виду злочинів; 3) проблеми з документуванням злочину таким чином, щоб справа мала перспективу закінчитися обвинувальним вироком суду.

Сьогодні великих масштабів набула також професійна проституція, що стала досить прибутковим бізнесом. Тут, крім безпосередніх учасників (клієнта і повії), діють інші зацікавлені особи: утриманці притонів, постачальники "живого товару", водії, охоронці тощо. До того ж, "секс-індустрія" тісно пов'язана з незаконним обігом наркотиків, поширенням венеричних хвороб і СНІДу, шахрайством, корупцією та іншими злочинами.

Новий вид кримінального професіоналізму в Україні уособлюють комп'ютерні злочинці.

4.Історія виникнення економічної злочинності. Поняття економічної злочинності.

Незважаючи на свою досить коротку історію ця злочинність становить одну з найбільших загроз національній безпеці, завдаючи величезної матеріальної та моральної шкоди суспільству. Вона є, по суті, управлінською злочинністю, що "паразитує" на недоліках усіх ланок управлінської вертикалі. Крім того, на поширення цієї злочинності суттєво впливає наявність прогалин у правовому регулюванні економічних відносин.

У колишньому CPCP відносно масового характеру економічна злочинність набула в період "застою" (70-80 роки), хоч офіційна влада це категорично відкидала. Він передусім був пов'язаний з кри-j %овим станом економіки, безгосподарністю, відсутністю контролю за ,у Мірою праці та споживання. Грубі порушення розподільчих відносин І призвели до того, що в CPCP почався стихійний, переростаючий у ' ІІримінально організований процес перерозподілу національного ба-їатства. Різного роду "цеховики" вкладали гроші в підпільне вироб-,,"ництво, боролися між собою за ринки збуту. У період "застою" фор-|, !«увалися не просто злочинні клани, а підґрунтя "п'ятої влади". Піс-'Йя розпаду CPCP у 1991 році адміністративний контроль відпав, а ?1різні форми економічного контролю (фінансовий, валютний, податковий, митний) почали з'являтися в Україні лише у 1995 році.У вітчизняній кримінологічній літературі питання про економічну злочинність було поставлене на початку 70-х років.

Економічна злочинність — це явище, що:

— властиве будь-якій державі та виникає в результаті високоін-телектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

— виникає у сфері управління державним чи приватним майном і пов'язана з використанням службового становища з корисливими намірами;

— стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а у кінцевому підсумку — підриває основи економічної безпеки держави;

— стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану злочинність;

— викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних громадян у спроможність держави захистити їх інтереси.