- •Предмет макроекономіки
- •Методи та функції макроекономіки
- •Макроекономічні суб'єкти та їх взаємозв'язок
- •Макроекономічні показники
- •Внп,ввп та способи розрахунку
- •6 Номінальний та реальний ввп. Дефлятор
- •Чистий національний продукт. Національний доход
- •Цінові індекси
- •Економічний цикл та його фази
- •Сутність і типи економічного зростання
- •Цілі і фактори економічного зростання
- •Модель економічного зростання Домара
- •Модель економічного зростання Харрода.
- •Модель економічно зростання Солоу.
- •Безробіття в ринковій економіці
- •Форми безробіття. Методи виміру рівня безробіття
- •17 Економічні та соціальні наслідки безробіття. Закон Оукена
- •18. Ринок праці. Попит і пропозиція робочої сили. Рівновага на ринку праці
- •20 Причини інфляції, її види
- •21 Методи виміру рівня інфляції. Темпи інфляції
- •22. Інфляція і зайнятість. Крива Філіпса. Соціально-економічні наслідки інфляції
- •23Антиінфляційна політика держави
- •24Сукупний попит та його структура
- •25Фактори, що впливають на сукупний попит
- •26Сукупна пропозиція та її структура
- •27Фактори, що впливають на сукупну пропозицію
- •28Макроекономічна рівновага. Три варіанти макроекономічної рівноваги
- •29Класична і кейнсіанська моделі макроекономічної рівноваги. Основні теоретичні положення
- •30Функція споживання. Гранична та середня схильність до споживання
- •31Функція заощадження. Гранична та середня схильність до заощадження
- •32Інвестиції
- •33Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса
- •34Рівноважний чнп в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви
- •35Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважнийЧнп
- •36Парадокс ощадливості
- •37Гроші та їх функції
- •38 Грошова маса. Грошові агрегати
- •39Кейнсіанська теорія попиту на гроші
- •40Класична теорія попиту на гроші
- •41Рівновага на грошовому ринку
- •42Банківська система. Національний банк та комерційні банки
- •43.Цілі та інструменти кредитно-грошової політики
- •44.Податкова система. Види податків. Крива Лаффера
- •45.Дискреційна фіскальна політика та її інструменти
- •46. Недискреційна фіскальна політика та автоматичні стабілізатори економіки
- •47.Держбюджет. Проблеми збалансування
- •48.Вплив бюджетного надлишку на економіку та ефекти витіснення
- •49Інфляційні та не інфляційні способи фінансування бюджетного дефіциту
- •50.Циклічні та структурні дефіцити (надлишки) державного бюджету
- •51.Форми, методи та інструменти регулювання економіки
- •52Держава,яксуб'єкт економічної системи
- •53 Світове господарства та його сучасна структура
- •54 Міжнародна торгівля та її економічні основи
- •55 Теорія порівняльних переваг д.Рікардо
- •56 Протекціонізм та вільна торгівля
- •57 Теорія зовнішньої торгівлі Хекшера-Оліна
- •58 Валютний ринок
22. Інфляція і зайнятість. Крива Філіпса. Соціально-економічні наслідки інфляції
Крива Філіпса (Phillips curve) — графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса з ростом безробіття інфляція зменшується.
Кейнсіанці пояснюють одночасність появи більш високих темпів безробітя та інфляції зміщенням кривої Філіпса вправо або вгору, як наслідок шоку пропозиції (або цінових шоків). Повна зайнятість змушує ціни та заробітну плату до зростання; значне безробіття та незавантаженість потужностей спонукає їх до зниження. Рівень зайнятості — причина, рух цін та заробітної плати — наслідок. Але в залежності від того, як повна зайнятість викликає інфляцію, зовсім не слідує, що інфляція викликає повну зайнятість.
Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету [7].
Економічі наслідки Інфляція є прихованим податком (див. інфляція як податок), зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності (золото тощо). Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва.[8] Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.
23Антиінфляційна політика держави
Антиінфляці́йна полі́тика — комплекс взаємопов'язаних заходів і важелів держави й центрального банку країни з метою запобігання високим темпам інфляції та управління нею на незагрозливому для стабільності економічної системи рівні.
Антиінфляційна політика включає заходи з активізації розвитку національної економіки - обмеження монополізму, розвиток конкуренції, структурна перебудова економіки, інвестиційно-інноваційна діяльність, протекціонізм тощо.
Важливе місце в антиінфляційній політиці займає раціоналізація зовнішньоекономічних зв´язків країни. Пасивне сальдо платіжного балансу провокує інфляцію. Слід забезпечувати рівновагу в зовнішній торгівлі, підтримувати експортні галузі, захищати вітчизняного товаровиробника, проводити конструктивну валютну політику.
Реалізація антиінфляційної політики залежить від багатьох факторів, і успіху можна досягти лише за умови комплексного їх використання.
Історично сформувались два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.
Дефляційна політика базується на методах обмеження грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом зниження державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо. Особливість дії дефляційної політики полягає у тому, що вона, як правило, викликає уповільнення економічного зростання та, навіть, кризові явища. Тому більшість урядів при її проведенні в 60–70-х роках виявляли стриманість в її проведенні або навіть відмовлялись від неї.
Політика доходів передбачає паралельний контроль над цінами та заробітною платою шляхом повного їх заморожування або встановлення меж їх росту. За соціальними мотивами цей вид антиінфляційної політики застосовується рідко. В той же час досвід використання політики доходів у США при президентові Ніксоні, у Великобританії при лейбористських урядах, а також в скандинавських країнах свідчить про обмеженість її результатів. По-перше, уповільнення зростання цін викликало дефіцит на деякі товари, по-друге, зростання цін стримувалось лише на деякий час, а із скасуванням обмежень знову прискорювалося.