6. Прислівник

Прислівником називається невідмінювана частина мови, що виражає якісну або кількісну ознаку дії чи стану, ознаку ознаки (тобто ступінь або міру вияву іншої ознаки).

Найважливішою типовою морфологічною ознакою прислівників є їх незмінність (виняток становлять якісні прислівники, які в словотворчому плані можуть змінюватися за ступенями порівняння: широко – ширше, найширше; сумлінно – більш сумлінно, найбільш сумлінно, але в плані словозміни залишаються незмінними).

За семантико-синтаксичними ознаками прислівники поділяються на два основні розряди: означальні і обставинні.

Означальні прислівники охоплюють три групи: 1) якісно-означальні; 2) способу дії; 3) кількісно-означальні.

Якісно-означальні прислівники характеризують дію або стан з якісного боку. Вони відповідають на питання як? Це прислівники на -о, -е; за своєю формою вони співвідносні з прикметниками, наприклад: красиво, яскраво, тихо, схвильовано, добре, гаряче, рішуче. До цієї підгрупи належить також так званий первинний прислівник так.

Якісно-означальні прислівники на -о, -е подібно до якісних прикметників, від яких вони утворюються, можуть мати вищий і найвищий ступені порівняння: Перший літак піднявся високо, другий — вище, третій — найвище.

Вищий ступінь твориться від прислівників на -о, -е так, як і вищий ступінь прикметників середнього роду, а саме:

а) за допомогою суфіксів -ш(е), -іш(е), причому суфікси -к, -ок, -ек випадають: швидко— швидше, далеко — дальше, широко — ширше;

б) від різних основ, наприклад: погано — гірше, найгірше; гарно — краще, найкраще.

При творенні вищого ступеня прислівників додаванням суфікса -ш- відбуваються ті самі зміни приголосних, що й у прикметниках: дорого — дорожче, низько — нижче, важко — важче, високо —вище.

Значення прислівника вищого ступеня підсилюється додаванням слів значно, багато, куди, ще, трохи: значно краще, багато більше, куди глибше, ще частіше, трохи легше.

Найвищий ступінь твориться від прислівників вищого ступеня додаванням до них префіксів най-, а для підсилення—ще префікса як- або префікса що-: повніше — найповніше, якнайповніше, щонайповніше.

Означальні прислівники способу дії. До цієї групи належать:

а). Прислівники, що означають спосіб дії і відповідають на питання яким способом? Це передусім прислівники, утворені переважно під колишніх іменників у непрямих відмінках з прийменником (безвісти, вголос, внакладку, впереміж, впереміш, вплав, нанівець, напоказ, підряд, поволі, спросоння та ін.) або без прийменника (раптом, вистрибом, слідом, даром, похапцем); зокрема прислівники сумісної або роздільної дії (вкупі, вдвох, оптом, гуртом, вскладчину; поодинці, вроздріб, поурочно).

б). Прислівники, що означають спосіб дії і відповідають на питання як? подібно чому? або подібно кому? (так звані порівняльно-уподібнювальні прислівники). Це прислівники з префіксом по- (по-дитячому, по-вовчи, по-нашому, по-твоєму, по-козацьки, по-ударному) та без префікса, утворені від орудного відмінка іменників (Дим валить стовпом).

Кількісно-означальні прислівники. До цієї групи належать прислівники, що означають кількісні відтінки дії, ступінь інтенсивності дії або межу дії, а коли відносяться до прикметників і прислівників — міру чи ступінь якості. Відповідають вони на питання скільки? як багато? в якій мірі? і за семантичними ознаками поділяються на такі підгрупи:

а). Прислівники з відтінком посилення дії чи ознаки, наприклад: дуже хвилювався; дуже добре; виключно велике значення; надто поспішав; надто гарячий; надзвичайно швидко.

б). Прислівники з відтінком послаблення дії або ознаки: трохи відпочив; ледве-ледве помітний; недостатньо активний.

в). Прислівники із значенням межі дії: допізна, догола, дотла, вволю, впень, вщерть (близькі до якісних прислівників).

Обставинні прислівники.

Прислівники, що належать до розряду обставинних, поділяються на чотири групи: 1) прислівники часу; 2) прислівники місця; 3) прислівники причини; 4) прислівники мети.

1). Прислівники часу означають час, протягом якого відбувається дія, і відповідають на питання коли? відколи? доки? з якого часу? по який час?, наприклад: тепер, учора, завтра, вдень, вночі, ранком, уранці, смерком, взимку, давно, нині, напередодні, завжди, іноді, щохвилини, щодня, здавна, з давніх давен, замолоду та ін.

2). Прислівники місця означають місце дії або напрямок руху предмета і відповідають на питання де? куди? звідки? в якому напрямку?

На питання де? відповідають прислівники, які відносяться до дієслів, що означають місце перебування або знаходження предмета, наприклад: спереду, внизу, навколо, тут, там, скрізь, всюди.

На питання куди? звідки? в якому напрямку? відповідають прислівники, які відносяться до дієслів руху: уліво, вниз, туди, сюди, звідти, лугом, лісом, дорогою.

3). Прислівники причини означають причину дії і відповідають па питання чому? чого? через що? з якої причини?, наприклад: спересердя, згарячу, здуру, зосліпу, зопалу.

4). Прислівники мети означають мету дії, відповідають на питання для чого? навіщо? з якою метою?, наприклад: наперекір, навмисно, на радість, на зло (останні два — прислівникові словосполучення). У сучасній українській (як і в російській) мові прислівників мети відносно небагато.