5.Займенник

Займенником називається частина мови, яка вказує на предмети, їх ознаки і кількість, але не називає їх. Наприклад: Призначено було зійтись на майдані до зборні. Гуща прийшов раніше. Він тривожно блукав під ґанком і все поглядав (М.Коцюбинський). У другому реченні іменник Гуща називає предмет (особу). У третьому реченні слово він вказує на предмет (особу), в даному разі на Гущу, про якого йшла перед цим мова.

Я люблю теплі дні ранньої осені. В такі дні приємно полювати. У першому реченні прикметник теплі називає ознаку предметів (днів); у другому – займенник такі тільки вказує на ознаку предмета, про яку перед цим ішла мова.

Минулої неділі ми вбили на полюванні двадцять вальдшнепів. У цю неділю – стільки ж. У першому реченні числівник двадцять називає кількість предметів (вальдшнепів); у другому – займенник стільки лише вказує на кількість.

За своїм значенням усі займенники поділяються на такі розряди: Особові. Особово-вказівні.

До особових належать займенники я, ти, ми, ви. До особово- вказівних – він, вона, воно, вони.

Особові займенники не замінюють іменників, а називають осіб: займенник першої особи однини я означає того, хто говорить: Я вже казав про пам'ять, як про вічну книгу, де все записано і про них (О.Коломієць). Займенник ти означає адресата, до якого звертається мовець: Дорогий Борисе! Я саме до тебе адресував цей лист (О.Коломієць). Займенники я, ти і займенники ми, ви протиставляються як форми однини і множини. Проте мають такі значення: ми — це я і ще хтось; займенник ви вказує на багатьох осіб, до кого звернена мова, шанобливе ставлення, наприклад Сьогодні ми помудріли (Б.Олійник); Ми опрацювали великий матеріал … (З газети); Вам лиш пам’ять одна і суддя й засторога: все, що вам дороге, зберігає вона. Перед нею одною – ви муж і жона (М.Карпенко).

Особово-вказівні займенники означають осіб, які виходять за межі розмовної ситуації, або предмети чи поняття, згадувані в розмові, наприклад: До сторічного ювілею висадили біля школи алею зі ста каштанів. А веде вона не куди-небудь – до меморіального музею Остапа Вишні (З газети).

Зворотний займенник себе, вказуючи на особу чи предмет, не має форми називного відмінка, а також категорії роду та числа. Може стосуватися всіх трьох осіб: Я знаю себе; Ти знаєш себе: Вони знають себе.

У формі давального відмінка займенника собі його вживання характерне дня розмовного мовлення: Був собі дід та баба (З фольклору).

Присвійні займенники: мій, твій, ваш, наш, свій, його, її, їх, їхній за значенням і граматичними ознаками близькі до прикметників: Здоров'я, щастя усім вашим працівникам, щоб вони глибоко орали свою журналістську ниву і в пухкий ґрунт клали тільки добірні зерна, пам'ятаючи – з нами Бог, з нами Україна (З газети). І тому для мене так трагічно Те, що ти чиясь, а не моя (В.Симоненко).

Вказівні займенники той, отой, цей, оцей, такий, отакий, сей (ся, сі, се) та нестягнені форми тая, тую, тії, цяя, ції вказують на предмети та їх ознаки. Вказівний займенник стільки співвідносний з кількісним числівником: Не розумію, чому оте все добро заслуговує іноді зневажливого слова ”черепки” (З газети); Овва, чого заманулося вам, люди-небораки! Забудьте про се, руки маєте короткі (С.Колесник); Сама колись дівувала, теє лихо знаю (Т.Шевченко).

Означальні займенники увесь (ввесь, весь), усякий (всякий), кожний (кожен), жодний (жоден), інший, сам, самий вживаються в реченні в ролі узагальнено-якісних означень, а при субстантивації – в ролі підметів і додатків. Займенники кожний і всякий синонімічні між собою, означають окреме в даному кількісному ряді: Кожна птиця знайде свого Гриця; Всяка кузочка свою дружину має (Нар.творчість).

Займенник кожний має значення „всі по-одному”, „будь-який із подібних собі ” : У кожного чоло життя і жаль порили, і в оці кожного горить любові жар (І.Франко).

Займенник усякий меншою мірою, ніж займенник кожний, виражає значення розділовості: У всякого своя доля і свій шлях широкий (Т. Шевченко).

Займенник жодний (жоден) уживається в двох значеннях:

1) „ні один”, наприклад: Ви все це знаєте: і про десятки великих міст, де немає жодної або є одна-дві українські школи, і про півтори (півтори!) книжки на душу населення, видавані українською мовою... (Ю. Мушкетик).

2) „ніякий”, наприклад: Скажіть мені, чи хто тут не зрозумів слів, сказаних по-українськи чи по-російськи? Всі ми тут розуміли і всі ми відповідно реагували, і не було у нас жодних проблем (Ю.Щербак).

Слід розрізняти означальні займенники сам, самий, сама, самого, самі, самих, самим від сам, самий, самого, самої і т. д.

Перший уживається на означення того, що особа чи предмет виконує дію сама, без сторонньої допомоги: Самі й розшифровують зібраний матеріал, покладають його на ноти (З газети); Тільки пам'ятайте, що самá собóю газета не з'явиться (З газети).

Другий займенник з наголосом на першому складі має значення крайньої просторової чи часової межі іменника, при якому він ужитий: Сумна арфістко,— рученьки вербові— по сáмі плечі вкутана в туман. Зіграй мені мелодію любові, ту, без якої холодно словам (Л.Костенко).

У ролі підсилювальної частки при словах на означення часу, причини теж уживається займенник сáмий: Що це?! Жодного такого камінця на Волині не зустрічається. Це могло бути лише одне. А сáме — ідол! (З газети).

Питальні займенники: хто, що, який, чий, котрий, скільки. Вони містять у собі питання про особу, предмет, ознаку, належність і кількість предметів: А жінці хто потрібен, якщо вона— поет?(Л. Костенко); Або погибель, або перемога, сі дві дороги перед нами стане... Котра з цих двох нам судиться дорога? (Л.Українка).

Якщо розглядані вище питальні займенники приєднують підрядну частину складного речення до головної, тобто виступають як сполучні слова і є співвідносними словами до іменника чи займенника головної частини, тоді вони стають відносними займенниками.

Займенник який уживається в усіх стилях мови, коли треба вказати на якісний характер ознаки, наприклад: Природно, яка позиція — такі й результати (З журналу).

Займенник котри́́й уживається тоді, коли треба підкреслити вибір осіб, предметів, ознак з ряду однорідних: Полювання з крякухою дуже добутливе, спокійне полювання, особливо для мисливців, котрі вже в літах, котрим уже бродити по болотах та лазити по очеретах, сказать би, важкувато (О.Вишня).

Використання відносного займенника котри́́й у значенні який зустрічається значно рідше, наприклад: Чується... Шум океану, Луною котрого ця річка Воркоче (М.Рильський).

Відносний займенник чий вказує на належність предмета, вживається переважно в художньому стилі: Наблизившись до високо-правдивого таланту В.М. Шукшина, поруч побачив Григора Тютюнника, чиє „ немає загадки таланту. Є вічна загадка Любові” вже непроминальне (З журналу).

Займенники хто і що співвідносні з іменниками — хто з особою, а що — з предметом або особою, скільки співвідносний з числівником.

До заперечних займенників відносяться : ніхто, ніщо, ніякий, нічий. Вони утворені від відповідних питальних займенників додаванням частки ні і вказують на повну відсутність предмета або ознаки: А довкола гули КАМази і турбіни ревли із-за тучі, щоб ніхто ні внизу, ні на кручі Ані крику не чув, ані слів (В.Бровченко).

Неозначені займенники: дехто, дещо, хтось, щось, хто-небудь, що-небудь, який-небудь, будь-хто, будь-що, казна-що, казна-хто, абихто, абиякий та ін. Утворюються вони від відповідних питальних займенників додаванням часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь. Вони вживаються для вказівки на невідомі, неозначені предмети, їх ознаки, якості: Хтось задихається над ними — хто це, хто це?(З журналу).

Відмінювання займенників

Відмінювання особових займенників та зворотного займенника себе:

Однина Множина

Н. я ти – ми ви

Р. мене тебе себе нас вас

Д. мені тобі собі нам вам

З. мене тебе себе нас вас

О. мною тобою собою нами вами

М. (на) мені (на) тобі (на) собі (на)нас (на) вас

Відмінювання особово-вказівних займенників:

Однина Множина

Чоловічий Середній Жіночий Для всіх родів

рід рід рід

Н. він воно вона вони

Р. його (нього) її (неї) їх (них)

Д. йому їй їм

З. його (нього) її (неї) їх (них)

О. ним нею ними

М. (на) ньому і (на) ній (на) них

(на) нім

Відмінювання присвійних займенників:

Однина Множина

Чоловічий Середній Жіночий Для всіх родів

рід рід рід

Н. мій моє моя мої

Р. мого моєї моїх

Д. моєму моїй моїм

З. як Н. або Р. моє мою як Н. або Р.

О. моїм моєю моїми

М. (на) моєму (на) моїм (на) моїй (на) моїх

За таким же зразком відмінюються займенники твій, свій. Займенники наш, ваш відмінюються так, як прикметники твердої групи; займенник їхній – як прикметник м’якої групи.

Відмінювання вказівних займенників:

Однина Множина

Чоловічий Середній Жіночий Для всіх родів

рід рід рід

Н. той, цей те, це та, ця ті, ці

Р. того, цього цього тієї, цієї тих, цих

Д. тому, цьому цьому тій, цій тим, цим

З. як Н. або Р. те, це ту, цю тих, цих

О. тим, цим цим тією, цією тими, цими

М. (на) тому, (на) цьому, (на) тій, (на)тих,

цьому цім цій цих

(на) тім,

цім

Відмінювання означального займенника:

Однина Множина

Чоловічий Середній Жіночий Для всіх родів

рід рід рід

Н. увесь, ввесь, усе, все уся, вся усі, всі

весь

Р. усього усієї усіх

Д. усьому усій усім

З. як Н. або Р. усе, все усю як Н. або Р.

О. усім, всім усією усіма

М. (на) всьому (на) всіїм (на) всій (на) всіх

Відмінювання питально-відносного займенника:

Однина Множина

Чоловічий Середній Жіночий Для всіх родів

рід рід рід

Н. чий чиє чия чиї

Р. чийого чиєї чиїх

Д. чийому чиєму чиїй чиїм

(чиєму) чиє

З. як Н. або Р. чию як Н. або Р.

О. чиїм чиєю чиїми

М. (на) чийому (на) чиєму, (на) чиїй (на) чиїх

чиїм