3.Прикметник

Прикметником називається частина мови, що виражає ознаку предмета безпосередньо або через його відношення до інших предметів.

Кожний предмет може мати різні ознаки, через те в поняття ознака, що виражається прикметником, включаються найрізноманітніші значення: колір (червоний, білий, зелений, синій); матеріал (дерев’яний, камінний, цегляний); розмір (великий, малий, грандіозний, мініатюрний); смак (солоний, кислий, солодкий, гіркий); відношення до простору і часу (наддніпрянський, заозерний, вчорашній, завтрашній, ранній, пізній); зовнішні і внутрішні властивості (тонкий, худорлявий, довгоногий, товстошиїй, розумний, кмітливий); належність (батьківський, братів, сестрин) і т.ін.

Властивість прикметників означати різні ознаки предмета широко використовується в літературній мові як засіб образного вираження думки. Наприклад: Маланка була солодка. Вона мала таку усмішку, мов розмовляє з панами у дворі (М.Коцюбинський). Андрій застав Маланку покірливу і ласкаву, як завжди по службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, як у будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами (М.Коцюбинський).

У першому реченні прикметник солодка (Маланка) означає запобіжну ввічливість, а в другому реченні солодка (усмішка) на тлі висловлюваної думки означає ніби уїдливість. Це різні значення, і вони далеко стоять від прямого значення прикметника солодкий, що вживається на означення смакових якостей предмета (порів.: солодкий чай).

З наведених прикладів видно, що значення прикметника розкривається лише у зв’язках його з іменником, а іноді навіть у цілому реченні. Уживаючися з іменниками, прикметники узгоджуються з ними, тобто мають форми роду (в однині), відмінка і числа тих іменників, з якими узгоджуються, наприклад: високий будинок, висока башта, високе дерево; високий будинок, високого будинку, високому будинку і т.д.; високий будинок, високі будинки.

Ці семантико-граматичні особливості прикметника як частини мови зумовлюють його синтаксичну функцію: прикметник виступає в реченні означенням та іменною частиною присудка. Наприклад: Пшениці шумлять у полі, як весняний тихий май (А.Малишко). Мій світ привольний і безкраїй (А.Швець).

Залежно від того, що саме означають прикметники – якість предмета, його відношення до інших предметів чи належність його комусь, – усі прикметники поділяються на три основні розряди: якісні, відносні, присвійні.

Якісними називаються прикметники, що вказують на змінну ознаку, яка сприймається безпосередньо і яка при порівнянні з ознакою іншого предмета може виявлятися в більшій чи меншій мірі, наприклад: добрий – добріший; важкий – важчий – найважчий.

Відносними називаються прикметники, які виражають ознаки через відношення одного предмета (або поняття) до другого і не містять у собі якісної характеристики предмета, наприклад: шкіряні рукавиці (із шкіри), сибірські ліси (ліси Сибіру).

Якісні і відносні прикметники відповідають на питання який? яка? яке? які?

Присвійними називаються прикметники, які означають належність предмета в її різноманітних відтінках, наприклад: сестрина книга, батькова шапка, білчин хвіст, зозулине гніздо.

Присвійні прикметники відповідають на питання чий? чия? чиє?

Якісні прикметники характеризуються такими специфічними тільки для них граматичними особливостями:

1.Ознаки, якості, властивості, що передаються якісними прикметниками, при порівнянні можуть виявлятися в предметі в різній мірі. Наслідки такого порівняння ознак передаються особливими граматичними формами, типовими саме для якісних прикметників—ступенями порівняння: бадьорий—бадьоріший, найбадьоріший; білий — біліший, найбіліший. Це є одна із характерних граматичних особливостей якісних прикметників.

2. Деякі якісні прикметники можуть мати коротку форму: дрібен, зелен, повен, годен.

3.Від більшої частини якісних прикметників можна утворити співвідносні якісно-означальні прислівники на о, е: близько, сміливо, добре, рішуче, гаряче.

4. Від якісних прикметників, що мають якісно-оцінювальне значення, за допомогою суфіксів суб’єктивної оцінки можна утворити збільшені, згрубілі, зменшені й пестливі форми прикметників, тобто прикметники з різною мірою вияву ознаки безвідносно до наявності цієї ознаки в інших предметах, наприклад: довжелезний, старезний, загребущий, жирнючий; здоровенний, височенний; мокрісінький, тонісінький, гарненький, біленький, малесенький, чистесенький.

5. Чимало якісних прикметників утворюють антонімічні пари: великий – малий, довгий – короткий, старий – молодий, добрий – злий, багатий – бідний, тупий – гострий.

6. З якісними прикметниками можуть сполучатися прислівники міри і ступеня якості, наприклад: цілком доступний, досить обережний, надзвичайно щедрий.

7. Майже від усіх якісних прикметників творяться іменники з абстрактним значенням за допомогою суфіксів –ість, -от(а), -ин(а), -изн(а), -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -яв(а): певність, грубість, глибина, мілина, жовтизна, новизна, геройство, убозтво, молодецтво, синява.

8. Якісні прикметники бувають як з похідною, так і непохідною основою, наприклад: високий, розумний; малий, новий.

Усі ці граматичні ознаки якісних прикметників відрізняють їх від прикметників відносних.

Ступені порівняння — це такі форми якісних прикметників, які означають відносну різницю між предметами щодо ступеня наявності в них властивої їм однорідної якості.

В українській мові розрізняють два ступені порівняння: вищий і найвищий.

Вищий ступінь указує: а) на те, що якість, позначувана прикметником, властива даному предмету (або предметам) у більшій мірі, ніж якомусь іншому предмету (або предметам), наприклад: Післявоєнна промисловість у нашій країні зростає швидшими темпами, ніж довоєнна; б) на те, що якість, позначувана прикметником, властива предмету в більшій мірі, ніж її мав цей предмет раніше або буде мати в майбутньому, наприклад: Вечірній смуток ставав дедалі важчий (З газети).

Крім того, вищий ступінь може виступати засобом порівняння якості, що виявляється в даному предметі, наприклад: Висоти сині ще стають синіші в розливі барв вечірньої краси (В.Бичко).

Вищий ступінь порівняння має просту і складену форми.

Проста форма вищого ступеня утворюється синтетично—за допомогою суфікса -ш- або -іш-: дешевий—дешевший, сильний – сильніший, червоний — червоніший, веселий — веселіший, новий – новіший. Від деяких прикметників можна утворити вищий ступінь порівняння і за допомогою суфікса -ш-, і за допомогою суфікса –іш-: тихій – тихший, тихіший, здоровий – здоровший і здоровіший; тонкий – тонший і тонкіший.

Паралельне творення вищого ступеня від одного й того самого прикметника за допомогою суфікса –ш- і –іш- часто пов’язане з різним значенням, наприклад: гіркий – гірший (досвід) і гіркіший (перець): рідкий – рідший (випадок) і рідкіший (сітка). При такому творенні форми з суфіксом –іш- виражають значення конкретніші і вужчі, ніж форми з суфіксом –ш-.

Складена форма вищого ступеня утворюється аналітично – сполученням слова більш із звичайним прикметником, наприклад: більш відповідальний.

За допомогою слова менш утворюється складена форма вищого ступеня на означення порівняння спадаючого вияву ознаки, наприклад: менш здатний.

Найвищий ступінь вказує, що даному предмету (або предметам в ряді однорідних) властива в найбільшій мірі якість, позначувана прикметником.

Найвищий ступінь порівняння має три форми: просту, складну і складену.

Проста і складна форми найвищого ступеня утворюються синтетично: проста форма — додаванням префікса най- до форми вищого ступеня: найдешевший, найсильніший, найглибший, найвужчий; складна форма — додаванням частки як або що до простої форми найвищого ступеня: якнайкращий, щонайрозумніший.

Складена форма найвищого ступеня утворюється аналітично — додаванням до звичайного прикметника слова найбільш: найбільш передовий, найбільш ідейний, найбільш вдалий.

За допомогою слова найменш утворюється складена форма найвищого ступеня на означення порівняння спадаючого вияву ознаки, наприклад: найменш цікавий.

Не всі якісні прикметники мають ступені порівняння. Так, не мають ступенів порівняння якісні прикметники, що означають масть тварин, та ті прикметники на означення кольору, які утворено за кольоровою схожістю до інших предметів: буланий, вороний, чалий; кофейний, малиновий, вишневий, шоколадний, бордовий, фіолетовий, янтарний, пурпуровий; прикметники з суфіксами -ав- (-яв), -уват- (-юват-), що означають неповний вияв ознаки: жовтавий, синюватий; з суфіксами -ущ-, -ющ-, -енн-, -езн-, що виражають високий ступінь якості: жирнющий, загребущий, широченний, старезний; прикметники з префіксами пре-, архі-, ультра-: предобрий, архіреакційний, ультралівий.

Не мають ступенів порівняння якісні прикметники, які означають абсолютні (сталі) ознаки предмета (мертвий, готовий, жонатий, хворий, голий), зокрема прикметники, що вказують на якусь ваду дефектного порядку (німий, сліпий, кривий, лисий), та складні прикметники, утворені з двох простих (жовтогарячий, темно-синій, світло-зелений і под.).

У сучасній українській мові розрізняють повні прикметники (винний, певний, ясний, потрібний), що відмінюються, і короткі прикметники (винен, певен, ясен, потрібен) — невідмінювані.

В усіх стилях української мови звичайно вживаються повні, або членні, прикметники в усіх відмінках. Наприклад: Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива (Т.Шевченко). Після довгого літнього дня, коли сонце сідає..., Маланка з Гафійкою волочать курною дорогою утому тіла й приємне почуття скінченого дня (М.Коцюбинський).

Прикметники жіночого і середнього роду в називному і знахідному відмінках однини паралельно до формами із закінченнями -а (-я), -е (-є) мають (частіше в народній творчості) ще й форми із закінченнями -ая (-яя), -еє (-єє): добра — добрая, добрую, літня — літняя, літнюю, добре — добреє; літнє — літнєє; у називному і знахідному множини прикметники всіх родів, крім закінчення -і, мають закінчення -її: добрі — добрії, літні — літнії. Прикметники типу добра, літня, добре, літнє, добрі, літні — це так звані стягнені, або скорочені, форми повних прикметників, а типу добрая, літняя, добреє, літнєє, добрії, літнії — нестягнені форми повних прикметників.

Нестягнені форми частіше вживаються в поетичному мовленні, де вживання їх здебільшого зумовлюється вимогами стилю. Наприклад: І широкую долину, і високую могилу, і вечірнюю годину, і що снилось, говорилось — не забуду я (Т.Шевченко). Це ж вона, вона, чий образ тузі втихнуть не дає! Се те тихе, нездобуте щастя вбогеє моє (І.Франко).

Короткі (нечленні) прикметники — це прикметники без закінчення. Вживаються вони лише у формі називного відмінка однини чоловічого роду паралельно з формами повних прикметників, наприклад: винен, повинен, варт, годен, повен, певен, готов, ладен та деякі інші. Усі вони вживаються і у повній формі: винний, вартий, гідний, повний та ін. Зустрічаються короткі форми прикметників переважно в розмовному і художньому стилі: Зелен стан, красен стан, славен краю Дагестан (П.Тичина). Пливе човен, води повен (Т.Шевченко). І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Нар.творчість).

Прикметники за характером приголосного в кінці основи перед закінченням поділяються на дві групи: тверду (веснян-ий, веснян-а, веснян-е) і м'яку (осінн-ій, осінн-я, осінн-є).

Зразки відмінювання:

Тверда група

Від- мінки	Однина			Множина
	Чол. рід	Середн. рід	Жін. рід	Для всіх родів
Н. Р. Д. З. О. М.	міцн-ий міцн-е міцн-а міцн-ого міцн-ої міцн-ому міцн-ій = Н. або Р. міцн-е міцн-у міцн-им міцн-ою (на) міцн-ому (-ім) (на) міцн-ій			міцн-і міцн-их міцн-им = Н. або Р. міцн-ими (на) міцн-их

М’яка група

Від- мінки	Однина			Множина
	Чол. рід	Середн. рід	Жін. рід	Для всіх родів
Н. Р. Д. З. О. М.	могутн-ій могутн-є могутн-і могутнь-ого могутнь-ої могутнь-ому могутн-ій = Н. або Р. могутн-є могутн-ю могутн-ім могутнь-ою (на) могутн-ому (-ім) (на) могутн-ій			могутн-і могутн-их могутн-ім = Н. або Р. могутн-іми (на) могутн-іх

Парадигма складеного прикметника з другою частиною -лиций характеризується деякими особливостями, оскільки вона поєднує відмінкові форми, властиві для прикметників з твердою і м'якою основою.

Зразок відмінювання складних прикметників з другою частиною на

-лиций (білолиций, блідолиций, круглолиций, повнолиций та ін.)

Від- мінки	Однина			Множина
	Чол. рід	Середн. рід	Жін. рід	Для всіх родів
Н. Р. Д. З. О. М.	білолиц-ий білолиц-е білолиц-я білолиць-ого білолиць-ої білолиць-ому білолиц-ій = Н. або Р. білолиц-е білолиц-ю білолиц-им білолиць-ою білолиць-ому білолиц-ій білолиц-ім			білолиц-і білолиц-их білолиц-им = Н. або Р. білолиц-ими