10. Частки

Частками називаються службові слова, які надають цілим реченням, словосполученням або окремим словам семантичних, емоціонально-експресивних та модальних відтінків.

У порівнянні зі сполучниками і прийменниками, які мають певну службову функцію — виявляти відношення, що реально існують між явищами і предметами, — головною рисою часток в українській мові є їх семантико-синтаксична функція: виражати загальні логіко-смислові, емоційні і модально-вольові відтінки окремого слова, словосполучення або речення в цілому.

За своїм значенням і функцією частки поділяються на такі основні чотири групи:

1. Частки, що виражають різні смислові відтінки слів і речень.

2. Модальні частки.

3. Емоційно-експресивні частки.

4. Словотворчі і формотворчі частки.

Частки, що виражають різні смислові відтінки слів і речень.

До них належать:

а). Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, то, ото, це, оце, воно, наприклад: Каже батько: Ще у мене льотчик. От модель майструє літака (І.Нехода).

б). Означальні: кількісно-означальні частки - виражають додаткові семантичні відтінки кількісної неповноти чи приблизності: майже, мало не, трохи не, ледве не, наприклад: Яке тобі від цього може бути задоволення, якщо я сам знаю, що став ледве не гірше за тебе (М.Горький); визначувальні: власне, саме, якраз, якраз саме, рівно, точно, справді, дійсно, які вживаються для того, щоб підкреслити вказівку на якийсь предмет, його ознаку, дію, тобто для уточнення в реченні смислу того слова, до якого відноситься частка, наприклад: Мотря якраз того дня полізла в піч, щоб її вимазати (І.Нечуй-Левицький); обмежувально-вивідні: тільки, лише, лиш (лишень), хоч, хоча, хоч і, хоч би, виключно, які обмежують щось єдино можливе при даних обставинах, наприклад: А у небі, як у лісі, – темнота, тільки онде біла зірочка літа (І.Нехода); підсилювально-видільні: і, й, та, таки, аж, навіть, вже, ж, же, бо, наприклад: Щодня з ранку до ночі по шляху їдуть та й їдуть люди, – то-таки свої селяни, а то й дальні – по одежі знати (А.Головко).

Модальні частки.

До модальних належать такі частки: модально-вольові: хай, нехай, би, б, ну, давай, годі, бодай. Частка хай (нехай) надає реченню відтінку побажання або повинності, наприклад: Хай дзвенить залізо й криця! Хай дзвенить, нехай дзвенить — веселіше буде жить! (П.Тичина). Частка би (б)— формотворча. Модальною вона буває тоді, коли надає реченню відтінку бажаної або гіпотетичної можливості, наприклад: Гарно як у полі! Так би йшов завжди! (В.Сосюра). Частка ну вживається при інфінітиві-присудку, коли треба підкреслити енергійність, інтенсивність початку дії в минулому, наприклад: Запрігши гулих, він ну поле орати (П.Гулак-Артемовський), або підсилити питання чи спонукання до дії: Ну, чого ж тебе понесло в поле? (С.Васильченко); стверджувальні: атож, еге, так, що вживаються при відповіді, яка стверджує правильність думки, наявність факту чи явища, згоду на якусь дію чи ствердження раніше висловленого, наприклад: —Еге! — мовив Морозенко та й розсівся (П.Мирний). — Так, так,—одказує чоловік, запихаючи півпирога в рот (П.Мирний); заперечні: не, ні, ані; частка не може заперечувати будь-що: предмет, явище, ознаку, дію, стан і т. д. Подвійне вживання частки не перед допоміжним дієсловом і перед інфінітивом у складеному присудку робить присудок не заперечним, а стверджувальним, наприклад: Я не міг не помітити вашої помилки. Він не міг не виразити подяки. Ти не міг не знати (З мовлення). При особливій інтонації заперечна частка не в питальному реченні, що починається питальним займенником або прислівником, також виражає не заперечення, а ствердження, наприклад: Хто не був у тому колективі? Хто тільки не вивчав тут досвіду? (З газети).

Частка ні вживається для підсилення того заперечення, яке виражається заперечним дієсловом-присудком або словом нема: Ні сили на землі нема, і сили на землі не буде, щоб потягти нас до ярма (М.Рильський). Ні краплі нема води (порівн.: І краплі немає води). При повторному вживанні частки ні може і не бути слова нема, наприклад: Ні кущика, ні деревця в безмежній пустелі (З журналу). Коли ні в заперечних реченнях повторюється для перерахування, тоді воно виступає не часткою, а підсилювальним єднальним сполучником при однорідних членах, наприклад: Ні Чіпка, ні Галя не згоджувались (П.Мирний).

У такій самій ролі може виступати і частка ані, наприклад: Ані горбика, ані корчика, ані сліду живої душі, тільки... праліс від одного кінця обрію до другого (І.Франко).

Питальні: чи, хіба, невже, що за. Частка чи в українській мові стоїть тільки на початку речення, наприклад: - Чи це ви, свахо, запилились?—запитала в Кайдашихи хазяйка (І.Нечуй-Левицький). Частки хіба і невже не тільки виражають питання, а й надають відтінку сумніву або недовір'я, наприклад: Хіба самому написать таки посланіє до себе та все дочиста розказать? (Т.Шевченко), чи упевненість того, хто питає, в протилежному: Хіба не нам краса багряна п'ятипромінної зорі? (М.Рильський).

Емоційно-експресивні частки.

До цієї групи належать: а) частки, що відтіняють емоцію висловлення, наприклад, частка що за: Що за золота у вас дитина! (А.Тесленко). Ой, що ж то за шум учинився? (Нар.творчість); б) експресивно-підсилювальні частки (просто, адже, адже ж) та сполучення часток (от уже, куди тут, де там), які не надають нового відтінку тому чи іншому слову, а тільки підсилюють виразність мовлення: Насамперед мерщій просто з кузні послав Артема по Цигулю, щоб негайно йшов на нараду (А.Головко).

Словотворчі і формотворчі частки.

Деякі частки служать для творення нових слів або граматичних форм слова, тобто виконують функцію морфеми. Ті з них, що творять нові слова, називаються словотворчими, а ті, що творять граматичні форми, —формотворчими.

До словотворчих належать такі частки: аби-, будь-, -небудь, де-, казна-, хтозна-, -завгодно, які служать для творення неозначених займенників і прислівників, наприклад: абихто, абиякий, абикуди, будь-хто, де-небудь, дехто, казна-хто, казна-коли, хтозна-який та ін.; частки би (б), же (ж), за допомогою яких утворюються сполучники якби, щоб, якже, ніж та ін. До словотворчих належать і заперечні, частки не, ні, за допомогою яких утворюються заперечні займенники й прислівники ніхто, ніщо, ніколи, ніде. Але, утворюючи заперечні займенники (ніхто, ніщо, неабиякий), ці частки в непрямих відмінках зберігають деяку самостійність і вживаються окремо: наприклад: ні в кого, ні на чому, ні перед ким і т. п. До словотворчих належать і вказівні частки ось, он, які надають прислівникові відтінку вказівності — вказують, де саме знаходиться предмет чи особа або де саме відбувається дія: осьде, онде.

До формотворчих належать частки: би, б, за допомогою яких утворюються форми умовного способу: знав би, ходила б; хай, нехай, за допомогою яких утворюється описова форма наказового способу: Хай живе незалежна Україна (З мовлення); -ся (-сь), за допомогою якої утворюються зворотні форми діє­слова: збиратися, хотілось; був, була, було, за допомогою яких утворюються форми давноминулого часу: ходив був, ходила була, ходило було.