4.Числівник

Числівником називається частина мови, що означає певну чи абстрактно-математичну кількість або порядок предметів при лічбі.

Граматичні (морфологічні і синтаксичні) ознаки числівників різних розрядів і груп неоднакові.

За значенням, структурно-граматичними властивостями та характером вживання числівники поділяються на два розряди: кількісні й порядкові.

Кількісні числівники відповідають на питання скільки?, наприклад: один, п'ять, півтора; два зошити, сім дерев, троє учнів, півтора карбованця.

Порядкові числівники відповідають на питання котрий по порядку?, наприклад: четвертий будинок, шостий місяць.

За значенням кількісні числівники поділяються на такі чотири групи:

1) власне кількісні; 2) неозначено-кількісні; 3) кількісно-збірні; 4) кількісно-дробові.

1). Власне кількісні означають кількість, оформлену у вигляді певного числа предметів у цілих одиницях (дванадцять стільців), або абстраговане від конкретних предметів кількісне поняття у вигляді цілих одиниць, наприклад: десять менше за дванадцять.

Кількісних числівників небагато, але сполученням їх можна позначати дуже велику кількість чисел і виражати найрізноманітніші кількісні поняття.

Примітка. З кількісними числівниками не слід змішувати лічильні іменники, в яких кількісні значення включені в предметні, наприклад: одиниця, двійка, десяток, дюжина, сотня, половина, третина і т. п. До кількісних числівників належать тільки такі слова, в яких абстрактно-кількісні поняття виражені за допомогою загальновизнаних одиниць рахунку, що не мають категорії роду (крім один, два) і не сполучаються з прикметниками.

2). Неозначено-кількісні означають загальну, точно не визначену кількість: багато, небагато, кілька, декілька, кільканадцять, кількадесят. Ці числівники співвідносності з прислівниками й займенниками, наприклад: багато працює (прислівник), багато студентів (числівник).

Неозначено-кількісні числівники вживаються в усіх стилях літературної мови, за винятком числівників кільканадцять і кількадесят, які мають більш розмовний характер і книжним стилям не властиві.

Граматико-стилістичною особливістю неозначено-кількісних числівників є їх здатність сполучатися з іменниками, які, позначаючи речовину, масу, збірні та абстрактні поняття, не можуть бути об'єктом лічби, отже, й сполучатися з власне кількісними числівниками, наприклад: багато хліба, небагато каміння.

3). Кількісно-збірні числівники означають певну кількість одиниць, предметів як неподільну сукупність. Вони вживаються з множинними іменниками (двоє дітей, шестеро саней), іменниками середнього роду — назвами неістот (семеро відер), назвами малих віком істот (троє поросят, семеро каченят), з іменниками чоловічого та спільного роду — назвами істот (четверо студентів, шестеро сиріт).

Функціонально-стилістичною ознакою кількісно-збірних числівників є те, що вони не властиві науковому і офіціально-діловому стилям мови, а широко вживаються в розмовному. Крім того, у розмовно-просторічному мовленні збірні числівники сполучаються з більш широким колом іменників, ніж це допускається нормами літературної мови (троє жінок, двоє полотен і под.).

4). Кількісно-дробові числівники означають дробові величини в поєднанні з цілими числами або без них і виражаються сполученням кількісних та субстантивованих порядкових числівників: п'ять шостих (); п’ять десятих (); нуль цілих і п’ять десятих (0,5); сім цілих і п’ятдесят дві сотих гектара (7,52 га) та ін.

Граматичні особливості кількісних числівників такі:

Кількісні числівники не мають граматичної категорії числа: позначаючи числові відмінності, лічбу в межах множинності, числівники своїм лексичним значенням виражають поняття числа. Тому числівники не мають граматичних форм числа. Співвідносність форм однини і множини в них відсутня.

Кількісні числівники (крім числівників один і два) не мають категорії роду, характерної для іменників.

Числівник один — це займенниковий прикметник, що входить і до розряду числівників. Тому числівники один, одна, одно (одне), подібно до прикметників, мають ознаки трьох родів і узгоджуються з пояснюваним іменником у роді, відмінку й числі: один місяць, одна тонна, одно (одне) кіло; отже, в однині вони відмінюються за відмінками і родами. У множині вони відмінюються тільки тоді, коли вживаються при іменниках, що мають лише форму множини: одні ворота, вила, двері; одних воріт, вил, дверей .

Числівник два (дві) має ознаки роду тільки при іменниках в називному і знахідному відмінках: два кілометри, дві тонни. У непрямих відмінках числівник два не має родових ознак: двох кілометрів і двох тонн; двом кілометрам і двом тоннам.

Кількісно-збірні числівники (крім обидва, обидві) не мають роду і числа. Так само, як і кількісні числівники, вони можуть вживатися тільки з іменниками, які піддаються лічбі, але не з усіма, а тільки з іменниками чоловічого роду, що означають назви істот (двоє студентів, п’ятеро юнаків), з іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей (двоє хлоп’ят, троє малят, четверо качат, п’ятеро відер, шестеро вікон), та з тими іменниками, що вживаються у множині і можуть мати одиничне значення (двоє воріт, п’ятеро вил, восьмеро саней).

Кількісно-добовий числівник півтора вживається з іменниками чоловічого і середнього роду в родовому однини (півтора аркуша, півтора відра), а числівник півтори – з іменниками жіночого роду в родовому однини (півтори години).

Інші кількісно-дробові числівники являють собою: а) сполучення кількісного числівника в називному відмінку (чисельник) з субстантивованим порядковим числівником в родовому множини (знаменник): дві п'ятих, дванадцять тринадцятих; б) сполучення кількісного числівника жіночого роду одна (чисельник) з субстантивованим порядковим числівником у називному відмінку однини: одна третя, одна п'ята, одна двадцята.

Позначаючи абстраговану кількість, тобто вживаючись без іменників, числівники можуть виступати в реченні в ролі підмета, додатка, наприклад: Вісімнадцять ділиться на три, шість, дев’ять і само на себе.

Синтаксично пов’язуючись з іменниками, числівники виступають як позначення кількості предметів, причому в формі називного відмінка (і у формі знахідного відмінка при назвах неживих предметів) вони керують іменником, наприклад: У грудні ми повинні скласти п’ять заліків (З усн.мовлення). У першому прикладі числівник з іменником являє собою словосполучення, яке виступає в ролі складеного підмета; а в другому – в ролі додатка, причому в кожному з них числівник має синтаксичну злитість, типову в цих формах для іменника з кількісним значенням (порівн.: сила людей, десять яблук).

В інших відмінках кількісний числівник виступає в ролі узгодженого кількісного означення, наприклад: У сімох няньок дитина без носа (Нар.творчість). Не так страшно п’яти вовків, як улесливого лиходія (Нар.творчість).

У ролі обставин числівник у сполученні з іменником також являє собою нерозкладне словосполучення, наприклад: Понад тридцять років вона працювала на заводі (З газети).

У називному, а також у непрямих відмінках кількісний числівник може виконувати і роль присудкового слова: Сорок, поділене на десять, – чотири. Дівчинка була років дванадцяти.

Кількісні числівники один, одна, одно (одне), одні узгоджуються з іменниками в числі й відмінку, а в однині – і в роді, як прикметники (один зошит, одна книга, одно перо, одні двері, одного зошита і т.д.); утворене таким чином словосполучення синтаксично завжди виступає як двоскладне.

При числівниках два, дві, три, чотири іменники вживаються у формі називного відмінка множини (два інженéри, дві вчительки, три яблука, чотири топóлі), але наголос іменників при цих числівниках дуже часто збігається з наголосом їх в однині, а не в множині, наприклад:

Називний Родовий З числівниками

відмінок відмінок у називному

множини однини

брати  брáта два брáта

сéстри сестри дві сестри

Якщо числівник складається з кількох слів, то іменник при ньому вживається в тій формі, якої вимагає останнє слово, наприклад: сто сорок один день, двісті п’ятдесят чотири карбованці, сімсот двадцять п’ять учнів і т.п.

З числівниками двоє, троє, четверо і т.д. іменники вживаються в формі родового відмінка множини: двоє відер, троє телят, четверо хлопців.

З числівниками обидва, обидві іменники вживаються в формі називного відмінка множини: обидва учні, обидві учениці.

При дробових числівниках іменники вживаються у формі родового відмінка однини (одна п’ята кілограма, три десятих метра).

У мішаних числах і т.д. словосполучення одна друга може замінюватися словом половина, що в таких випадках має форму орудного відмінка з прийменником з: два з половиною гектари, на трьох з половиною гектарах, трьом з половиною гектарам.

Дробові числівники з іменниками не узгоджуються зовсім (двом десятим гектара, двома десятими гектара, одній п’ятій метра і т.д.).

Наголос у числівниках при відмінюванні та правопис деяких числівників:

1. Числівники один, однá, однó (однé) у називному відмінку мають форми коротких прикметників. У середньому роді паралельно вживаються дві форми: однó – старіша форма і однé — новіша, яка виникла від впливом прикметників (нове, добре, тихе і т. д.).

У непрямих відмінках ці числівники мають закінчення звичайних прикметників твердої групи, крім родового й орудного жіночого роду, що мають паралельні форми — однóї, однóю (прикметникові) і однієї, однією, які виникли під впливом займенників тієї, тією.

2. Числівники два, три і чотири в усіх відмінках, крім називного, мають однакові відмінкові закінчення (незначна відмінність є також в орудному відмінку: двомá, трьомá мають закінчення –ома, а чотирмá – закінчення –ма).

У числівнику чотири наголос на другому складі основи, але в непрямих відмінках чотирьóх.

3. Числівники від п’яти до десяти, від одинадцяти до двадцяти, тридцять, п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються за таким зразком:

Н. п’ять шістнáдцять п’ятдесят

Р. п’яти (п’ятьóх) шістнáдцяти (шіст- п’ятдесяти (п’ятде –

надцятьóх) сятьóх)

Д. п’яти (п’ятьóм) шістнáдцяти (шіст - п’ятдесяти (п’ятде –

надцятьом) сятьóм)

З. п’ять (п’ятьох) шістнадцять (шіст- п’ятдесят (пятдеся-

надцятьóх) тьох)

О. п’ятьмá (п’ятьо- шістнадцятьмá п’ятдесятьмá (пят-

мá) (шістнадцятьома) десятьома)

М. (на) п’яти (п’я- (на) шістнадцяти (на) п’ятдесяти

тьóх) (шістнадцятьóх) (пятдесятьóх)

Числівники від шести до двадцяти, тридцять, п’ятдесят, шістдесят, сімдесят, вісімдесят відмінюються так, як числівник п’ять. У всіх складних числівниках на –дцять і –десят відмінюється тільки друга частина.

У родовому, давальному і місцевому відмінках поширені форми на –и (п’яти, шести, десяти, одинáдцяти, двадцяти). Паралельні форми із закінченням у родовому відмінку –ох, давальному –ом і місцевому –ох виникли під впливом числівників двох, трьох, чотирьóх і двом, трьом, чотирьóм (п’яти зошитів – п’ятьох зошитів, десяти хлопців – десятьох хлопців, десяти хлопцям – десятьом хлопцям і т.д.).

Наголос у непрямих відмінках числівників від п'яти до дев'яти, двадцять і тридцять та від п'ятдесяти до вісімдесяти — на закінченні. Числівники п'ятдесят, шістдесят і вісімдесят (у називному відмінку) і паралельному з ним знахідному мають наголос на останньому складі.

Числівники від одинáдцяти до дев’ятнáдцяти в першій паралельній формі мають наголошений склад нá, а в другій паралельній формі – наголос на закінченні.

4. Числівники сорок, дев’яносто, сто в усіх відмінках, крім називного й знахідного, мають закінчення –а (сорока, дев’яноста, ста).

5. Складні числівники на визначення сотень відмінюються за таким зразком:

Н. двісті триста п'ятсóт

Р. двохсóт трьохсóт п'ятисóт

Д. двомстáм трьомстáм п'ятистáм

З. двісті (двохсóт) триста (трьохсóт) п'ятсóт (п'ятисóт)

О. двомастáми трьомастáми п'ятьмастáми

М. (на) двохстáх (на) трьохстáх (на) п'ятистáх

Числівник чотириста відмінюється так, як триста; числівники шістсóт, сімсóт, вісімсóт і дев'ятсóт відмінюються так, як п'ятсот.

У цих числівниках відмінюються обидві складові частини, причому пишуться вони разом: двохсóт, двомстáм, двомастáми; трьомстáм, чотирмастáми, на п'ятистáх.

У непрямих відмінках числівників від двохсот до дев'ятисот наголос на другій складовій частині (на сот), в орудному відмінку - стáми.

У числівниках п'ять, шість, дев'ять, десять та в усіх числівниках на –дцять зберігається м’якість кінцевого т. У середині складних числівників м’якості такого т немає: п'ятнадцять, п’ятдесят, п’ятсот; шістнадцять, шістдесят, шістсот; дев’ятнадцять, дев’ятсот.

У непрямих відмінках числівників три, чотири пишемо ьо: трьох, чотирьох, трьом, чотирьом, трьома, на трьох, на чотирьох, але чотирма. У числівнику вісім у непрямих відмінках після с пишемо м’який знак: восьми (вісьмох), вісьмом, вісьмома (вісьма). Також в орудному відмінку числівників шість, дев'ять, десять і всіх числівників на –дцять зберігається м’який т (-тьма або -тьома): дев'ятьма і дев'ятьома, дванадцятьма і дванадцятьома, сімдесятьма і сімдесятьома.

6. Числівники тисяча, мільйон і мільярд відмінюються так, як іменники: (тисяча — як іменник мішаної групи першої відміни; мільйон і мільярд — як іменники твердої групи другої відміни).

7. Складені кількісні числівники відмінюються за таким зразком:

Н. триста вісімдесят сім

Р. трьохсóт вісімдесяти (вісімдесятьóх) семи (сімóх)

Д. трьомстáм вісімдесяти (вісімдесятьóм) семи (сімóм)

З. триста (трьохсóт) вісімдесят (вісімдесятьóх) сім (сімóх)

О. трьомастáми вісімдесятьмá (вісімдесятьомá) сьомá (сімомá)

М. (на) трьохстáх вісімдесяти (вісімдесятьóх) семи (сімóх)

8. Неозначено-кількісні числівники кільканадцять, кількадесят відмінюються так, як числівники п’ять, шість і т.п., наприклад:

Н. кільканáдцять, кількадéсят

Р. кільканáдцяти (кільканадцятьóх), кількадесяти (кількадесятьóх) т.д.

Неозначені числівники багато, набагато, кілька, декілька відмінюються так, як числівники п’ять, шість і т.д. (без паралельних форм у непрямих відмінках):

Н. кілька, дéкілька, багáто

Р. кількóх, дéкількох, багатьóх

Д. кількóм, дéкільком, багатьóм і т.д. (порівн.: Н. сім, Р. семи і сімóх, Д. семи і сімóм і т.д.).

Ознаки числівників наведені слова виявляють і в сполученні з іменниками, які означають одиничні предмети (порівн.: п’ять учнів – кілька (багато) учнів; п’яти учнів – кількох (багатьох учнів).

9. Збірні числівники двоє, троє, п’ятеро та ін. у непрямих відмінках мають форми звичайних кількісних числівників два, три, п’ять.

Збірні числівники оба (стара форма), обидва, обидві відмінюються у непрямих відмінках так: обóх, обóм, обомá, на обóх.

10. У дробових числівниках чисельник відмінюється так, як кількісний числівник, знаменник – як порядковий (дві п’ятих, двом п’ятим, двомá п’ятими; три десятих, трьом десятим, трьомá десятими).

Усі порядкові числівники, крім числівників перший, другий, утворюються від коренів відповідних кількісних числівників: п’ять – п’ятий, дев’ятнадцять – дев’ятнадцятий, п’ятдесят – п’ятдесятий, дев’ятсот – дев’ятисотий і т.д.

Порядкові числівники відмінюються за числами, родами, відмінками і пов’язуються з іменниками так, як прикметники, тобто стоять в одному роді, числі й відмінку з іменниками, до яких вони відносяться: перший учень – перші учні; перший учень – перша учениця – перше доручення; першого учня – першому учневі і т.д.

Відмінюються порядкові числівники так, як прикметники твердої групи (числівник третій відмінюється так, як прикметник м’якої групи).