- •7.Грошовий ринок
- •8. Фондовий ринок.
- •1. Сутність та особливості функціонування грошового ринку(гр).
- •3 Групи екон-х суб’єктів:
- •2. Структура гр та його інструменти
- •3. Обліковий ринок(ор) і його особливості
- •4. Міжбанківський ринок(мр) та операції, що здійснюються на мр
- •Тема 8.
- •5. Загальна характеристика фондового ринку. Історія розвитку фон.Ринку.
- •1. Загальноринкові - це:
- •2. Специфічні - це:
- •6. Ознаки класифікації фондового ринку
- •7. Учасники фондового ринку та їх професійна діяльність
- •8. Основні операції фондового ринку
- •9.Цінні папери як головний інструмент фінансового ринку
- •9. Сутність цп і їх місце на фін. Ринку
- •11. Облігації, їх види та роль в ек-ці
- •12. Роль інвестиційних сертифікатів і приватизаційних паперів у функціонуванні фін. Ринку
- •13. Держ. Цп
- •10.Фондові біржі.
- •14.Діяльність Укр. Біржі та інших фондових бірж в країні.
- •15.Харак-ка біржових індексів їх функції і призначення.
- •16.Хара-ка основних світових індексів та їх місце на фін ринку
- •18. Функції валютного ринку.
- •19.Валютний курс і фактори впливу на нього.
- •20.Поняття і види котировок іноземних валют.
- •21.Розвиток і учасники валютного ринку в Україні.
- •22.Валютне регулювання та курсова політика Центрального банку.
- •23.Поточні валютні операції та операції, що пов’язані з рухом капіталу.
20.Поняття і види котировок іноземних валют.
На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюються шляхом котирування валют. Котирування - це офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціни) національної валюти до відповідних іноземних валют на день проведення операцій. Інакше кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.
При продажу і купівлі національної валюти банки диференціюють рівні курсів: “курс продавця” встановлюється вищим від курсу “покупця”. Повна котировка включає курс покупця і продавця, у відповідності з якими банк купить або продасть іноземну валюту на національну. Курс купівлі при цьому розраховується, виходячи з рівня офіційного курсу проданої валюти та курсу, згідно з яким здійснена угода купівлі-продажу, за формулою:
КК = ОК : (ОК : КП) , де КК - курс купівлі; ОК - офіційний курс; КП - курс продажу за домовленістю.
Різниця між курсами покупця і продавця - “маржа” - джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується банком прибуток від валютних операцій. Крім цього, оскільки валютні операції пов’язані з певним ризиком, маржа в деякій мірі служить для страхування валютного ризику.
Існують два методи котировки іноземної валюти до національної - пряма і непряма. Більшість країн використовує пряму котировку. При прямій котировці вартість одиниці чи 100 одиниць іноземної валюти виражена в національній грошовій одиниці. При непрямій котировці за одиницю прийнята національна валюта, курс якої виражений у певній кількості іноземної валюти. Непряма котировка - це величина зворотна прямій котировці. Непряма котировка використовується переважно у Великобританії. Що стосується США, то для внутрішніх цілей використовується принцип прямої котировки, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямої котировки для багатьох валют, крім фунта стерлінга.
21.Розвиток і учасники валютного ринку в Україні.
Розвиток валютного ринку в України впродовж першого десятиріччя незалежності пройшов декілька етапів :
Перший етап–1991-1994 роки. Характеризувався впровадження національної грошової одиниці, появою українського валютного ринку, становленням регулюючих органів та формуванням законодавчої бази функціонування ринку. Початок цього періоду відмічався значними темпами девальвації національної валюти та наступною фіксацією її курсу зі створенням подвійного ринку.
Другий етап - 1995-1998роки. Характеризувався лібералізацією проведення валютних операцій, стабілізацією інфляційних процесів національної грошової одиниці і як наслідок стабілізацією валютного курсу. Значною ревальвацією реального курсу гривні впродовж 1996-1997 років, яка створила підстави для девальвації гривні в 1998р. Використанням НБУ ринкових інструментів регулювання валютного ринку. Кінець періоду характеризувався фінансовою кризою та значною девальвацією національної валюти, що висвітлило приховані проблеми та недосконалість механізму функціонування валютного ринку.
Третій етап –1999 – сьогодні. Початок цього етапу розвитку валютного ринку характеризувався впровадженням нових правил функціонування ринку, які обмежили спекулятивні можливості банків та сприяли стабілізації ситуації на валютному ринку України та лібералізували діяльність ринку – Україна офіційно має плаваючий валютний курс. Також цей етап відмічається позитивними тенденціями розвитку ринку – зростанням обсягів ринку з 8063,78 млн. доларів США в 1999 році до 13052,62 млн. доларів США 2001 та поступовою ревальвацією національною валюти.
Учасники валютного ринку є суб’єктами національної валютної системи. У навчальній та науковій літературі можна зустріти кілька класифікацій учасників валютного ринку, які в своїй сукупності складають фундаментальну основу цього інституту національної валютної системи. Цікавою є позиція З.В. Михайліва, З.П.Гаталяка, Н.І. Горбаля, які до учасників валютного ринку відносять: Національний банк України; уповноважені банки та валютно-кредитні установи; резиденти та нерезиденти, які здійснюють у встановленому НБУ порядку операції через уповноважені банки; фінансові установи (фонди хеджування, пенсійні фонди) – установи, які виступають на ринку через посередництво банків. Більш детально структуру учасників валютного ринку наводить С.Я. Боринець, який до неї відносить такі групи суб’єктів: валютні біржі; комерційні банки; центральні банки; підприємства, фінансові установи, які здійснюють зовнішньоекономічні операції; підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів; фізичні особи та валютні брокерські. Таку думку я повністю поділяю!