3 Групи екон-х суб’єктів:

• кредитори – володіють заощадженими тимчасово – вільними коштами і здійснюють операції з продажу грошей. Ними стають: населення, фірми, урядові структури, ОМС, іноземні фізичні і юридичні особи.

• позичальники – ті, що тимчасово потребують додаткових грошових коштів. Ними стають: урядові структури, сімейні госп-ва, іноземні громадяни,

• фінансові посередники - банки, інвестиційні фінансові і страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні товариства та інші установи, які здійснюють посередницькі операції.

Внутрішнім механізмом регулювання грошового ринку є попит, пропозиція і ціна.

На грош. ринку розрізняють кілька видів відсотків:

• облігаційні;

• банківські;

• депозитний;

• обліковий;

• міжбанківський;

• позиковий.

Облігаційний відсоток – норма доходу, яка встановлена за ЦП, забезпечує зацікавленість інвесторів у вкладанні грошей у ЦП.

Банківський – норма доходу за банківськими операціями, забезпечує банку прибуток.

Депозитний – норма доходу, яку виплачують банки своїм клієнтам за їхніми вкладами (депозитами), значення відсотка визначає первинну ціну, яку мають гроші на початковому етапі надходження на грош. ринок.

Міжбанківський – норми відсотків, які встановлюють між собою банки при наданні кредитів, визначає облікову політику конкретного банку.

Позиковий відсоток – норма доходу, яку стягує банк із позичальників за користування позичальниками коштами,формує прибуток банку.

Обліковий відсоток – норма доходу, яку нац. банк стягує із комерційних банків за позики видані під заставу комерційних векселів, він є орієнтиром для визначення відсоткових ставок з усіх інших видів операцій на грош. ринку.

ГР поєднує 3 головні складові: обліковий, міжбанківський і валютний ринки. Усі вони виконують де­кілька осн. ф-цій, в чому і полягає їх схожість:

1) створення потужних грош. фондів за рахунок об'єд­нання дрібних заощаджень населення, держави, приватного бізнесу, закордонних інвесторів;

2) трансформація цих коштів у позиковий капітал, що забезпечує зовнішні джерела фінансування під-в;

3) надання позик державним органам для вирішення не­відкладних завдань, покриття дефіциту бюджету;

4) спрямування частини коштів на міжбанківський ринок, що забезпечує стійкість кред. с-ми, а також про­цес розширеного відтворення через видачу позик за участю фін. посередників.

Таким чином ГР дає змогу здійснити нагромадження, оборот, розподіл і перерозподілу грошового капіталу між сферами нац. економіки.

2. Структура гр та його інструменти

Поділ гро­шового ринку на його сегменти можна представити за такими ознаками:

1) за видами фін. інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців. Виділяють 3 елементи ГР:

— ринок позичкових зобов'язань

— ринок цінних паперів

— ринок валюти

2) за інституційною ознакою важливим сегментом є:

— ринок банківських кредитів;

— ринок послуг небанківських фін.-кредитних установ

3) характер зв'язку між креди­торами та позичальниками:

— сегмент прямого фінансування;

• сегмент опосередкованого фінансу­вання

4) за функціональною ознакою:

— обліковий ринок

— міжбанківський ринок

• відкритий ринок

Сектор прямого фінан-ня відображає безпосередні зв’язки між покупцями і продавцями ринку, функціонує на основі 2-х грошових потоків: капітальне фінан-ня та грошові запозиченя. При капітальному фінан-ні покупці викор-ть акції з метою забезпечення коштів у свій оборот.

Сектор опосередкованого фінан-ня відображає зв’язки між продавцями і покупцями, що реаліз. через фінансових посередників.

Відкритий ринок забезпечує купівлю продаж ЦП, тобто короткострокових зобов’язань держави центральними банками. Операції центральних банків на відкритому ринку впливають на грошово-кредитну політику держави.

Інструменти ГР є: векселі, казначейські зобов'язання, ощадні (де­позитні) сертифікати, банківські акцепти та інші грошові су­рогати.

Грошові сурогати — це будь-які документи у вигляді гро­шових знаків, що відрізняються від грошової одиниці Украї­ни, і виготовлені з метою здійснення платежів у господарсь­кому обороті. Найбільш поширеними фін. інструментами вітчизняного ГР є:

• Казначейські зобов’язання і векселі;

• Ощадні, депозитні та сертифікати;

На грошовому ринку обертаються в основному боргові документи. Інструменти грошового ринку використо­вуються на основі ставки дисконтування.

Найбільш поширеними фінансовими інструментами вітчи­зняного грошового ринку є казначейські зобов'язання, ощад­ні (депозитні) сертифікати, векселі.