- •Перелік питань
- •1. Кам’яний вік на території України.
- •2. Бронзова доба на території України.
- •3. Кіммерійці, скіфи та сармати на теренах України.
- •4. Давньогрецька колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Норманська гіпотеза створення Київської Русі.
- •6. Київська Русь під правлінням Ігоря, Ольги та Святослава.
- •7. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого.
- •8. Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у добу феодального роздроблення.
- •10. Боротьба за галицьку спадщину у першій половині 13 століття.
- •11. Татарське нашестя 30-40 років 13 століття на Русь та наслідки.
- •12. Галицько-волинське князівство кінця 13 – початку 14 століття.
- •13. Внутрішня і зовнішня політика Ольгерда.
- •14. Внутрішня і зовнішня політика Вітовта
- •15. Створення Кримського ханства
- •16. Зародження і розвиток українського козацтва.
- •17. Люблінська унія та її історичне значення.
- •18. Берестейська церковна унія та її значення.
- •19. Козацьке питання в Речі Посполитій наприкінці 16 століття.
- •20. Діяльність п. Конашевича-Сагайдачного.
- •21. Культурна і релігійна діяльність Петра Могили.
- •22. Козацькі повстання 1620х-1630х років.
- •23. Причини, рушійні сили та характер Укр.. Нац. Рев. 17 ст.
- •24. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •25. Політика уряду і. Виговського
- •26. Україна під правлінням Тетері, ю.Хмельницького, і.Брюховецького
- •27. Політика уряду Петра Дорошенка.
- •28. Україна у добу і. Самойловича.
- •29. Діяльність уряду Івана Мазепи
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні в останню чверть 17-18 століття.
- •31. Запорізька січ у XVIII ст.
- •32. Діяльність урядів і. Скоропадського, Полуботка та Апостола.
- •33. Ліквідація української державності у другій половині 18 століття
- •34. Знищення Кримського ханства.
- •35. Діяльність «Руської Трійці» у контексті укр.. Нац. Відр. У Галичині
- •36. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •37. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у 19 столітті.
- •38. Соціально-економічні реформи 60-70х років 19ст. В Наддніпрянщині.
- •39. Українські політичні партії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •40. Наддніпрянська Україна у 1905-1907 рр.
- •41. Україна в роки Першої Світової Війни
- •42. Діяльність української центральної ради у 1917-1918рр.
- •43. Українська держава п. Скоропадського
- •44. Селянський повстанський рух на чолі з Нестором Махном.
- •45. Діяльність Директорії унр
- •46. Західноукраїнська народна республіка.
- •47. Білогвардійські режими в Україні
- •48. Становлення рад. Влади в Україні (1917-1920рр.) «Воєнний комунізм»
- •49. Нова економічна політика 1920-х років
- •50. Колективізація кінця 1920-х- початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •51. Культурне і суспільне життя в Радянській Україні 1920-1930. Репресії
- •52. Громадсько-політичне життя Західної України у 20-30-х роках 20 ст.
- •53. Західна Україна у 1939-1941рр.
- •54. Військові дії на теренах України у 1941- 1942 рр.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни
- •56. Військові дії на теренах України у 1943-1944рр.
- •57. Національно-визвольна боротьба в Зах. Укр. У др.. Пол.. 1940- у 1950х
- •58. Україна в 50-х – першій половині 60-х років 20 хх ст. Відлига.
- •59. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х–першій половині 80-х
- •60. Національно-державне відродження України наприкінці 80-х-п. 90-х
31. Запорізька січ у XVIII ст.
За наказом царського уряду 14 (25) травня 1709 р. Запорозьку Січ було зруйновано військами під орудою полковника Яковлева.
Після поразки шведської армії та українських козаків під командуванням гетьмана Мазепи під Полтавою деякі запорожці пішли на південь й в 1710 році заснували нову Січ, при впаданні в Дніпро ріки Каменки (на Херсонщині). Однак за наказом Петра вона була зруйнована військами гетьмана Скоропадського й генерала Бутурліна. Запорожці відійшли ще далі й заснували Олешківську Січ у межах Османської імперії.
Проте запорожці потрапили у дуже складне становище. Відрив від рідного краю тяжко позначився на економічному побуті козацтва. Припинився і приплив утікачів з України. Крім того, хан, побоюючись запорожців, заборонив їм споруджувати укріплення й користуватися гарматами. Бажання козаків повернутися на батьківщину здійснилося в 1734 р. Почавши підготовку до війни з Кримом і Туреччиною, царський уряд дозволив запорожцям повернутися на Запоріжжя. В березні 1734 р. запорожці заснували на р. Підпільній (рукаві Дніпра), поблизу колишньої Старої Січі, т.зв. Нову Січ.
Останній період (1734—1775 рр.) в історії Запорозької Січі позначився з одного боку, помітним економічним піднесенням Запорожжя, з другого — поступовим занепадом автономії Запорозької Січі і тих порядків, які були властиві їй у ранній період. Посилення феодально-кріпосницького і національного гніту в центральних районах України і відносний спокій на російсько-кримських кордонах сприяли народній колонізації Запоріжжя. В 70-х роках 18 ст. населення Запоріжжя становило, ймовірно, 100 тис. чоловік. У зв'язку з цим ускладнилося й управління краєм. Саме тоді склався адміністративно-територіальний поділ Запоріжжя на 8 паланок (округів). Відбулися зміни і в економіці Запорозької Січі, що полягали, насамперед, у розширенні землеробства, якого раніше майже не було, в дальшому розвитку скотарства і промислів. За Нової Січі козацтво почало відокремлюватися від посполитих, перетворюватися на верству, головним обов'язком якої було відбування військової служби, а привілеєм (для більшості в основному тільки формальним) — участь у самоврядуванні, передусім у військовій раді.
Для нагляду за діями кошової старшини біля Січі 1735 р. було збудовано Новосіченський ретраншемент і поставлено військову залогу. Після ліквідації гетьманства (1764 р.) Запорозька Січ лишалася єдиним українським краєм, де ще зберігалася автономія.
У квітні 1775 року Г. Потьомкін виступив на засіданні царського уряду з проектом ліквідації Запорозької Січі. На початку червня 1775 р. царські війська на чолі з генералом П. Текелієм, обложили Запорозьку Січ. Не маючи сил боронитися, кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський змушений був здати фортецю без бою. Разом із старшиною його було заарештовано і заслано довічно до Соловецького монастиря, де він помер на 113 році життя у 1803 р. Запорозьке військо було оголошено розпущеним.
32. Діяльність урядів і. Скоропадського, Полуботка та Апостола.
Іван Скоропадський
У важких умовах свого часу Скоропадський робив усе, що міг, щоб боронити права укр. держави та інтереси її населення. Скоропадський коректно ставився до свого попередника і навіть у своїх універсалах уникав офіц. російської. Скоропадський протестував проти рос. утисків, загарбань і здирств, був проти утворення Малорос. Колеґії.
Гетьман Іван Скоропадський, як і його попередник Іван Мазепа, відзначився благодійництвом. Так, зокрема він започаткував спорудження Гамалієвського монастиря, а в Стародубі на кошти Івана Ілліча зведена церква Предтечі. Турбувався гетьман і про розвиток Чернігівського Єлецького монастиря. Був також і великим шанувальником мистецтва. Так, після великої пожежі 1718 року дуже постраждала Києво-Печерська лавра. Іван Скоропадський опікується створення нових розписів Успенського собору.
Павло Полуботок
Одержавши звістку про смерть Івана Скоропадського у 1722 р., Петро I велів виконувати обов'язки гетьмана полковнику Полуботку з генеральною старшиною, радячись у всіх справах з головою колегії Вельяміновим. Полуботок, людина енергійна, пройнята любов'ю до своєї країни. Він прагнув увести порядок та законність в українському управлінні і покласти край старшинським зловживанням, на які посилався цар Петро. Розіслав універсали, які забороняли старшині під страхом суворих покарань використовувати козаків на свої потреби. Зайнявся реформою судових установ, прагнучи попередити хабарництво та зловживання суддів, неправий суд і утиски народу: розпорядився, щоб у судах сільських, сотенних та полкових судив не один суддя або отаман одноосібне, а з ним засідало кілька асесорів для контролю. Нормував апеляції вищому суду на рішення нижчого. Доклав зусиль, щоб ввести порядок у судочинстві вищого військового суду.
Данило Апостол
Зважаючи на реальні обставини, Апостол взявся за проведення ряду управлінських і соціально-економічних реформ, які значно упорядкували державне життя Гетьманщини:
-
провів так зване Генеральне слідство про маєтності, коли виявляли та повертали у держвласність приватні землі, захоплені.
-
реорганізація фінансової системи України, вперше встановивши точний бюджет державних видатків, які складали 144 тисячі карбованців.
-
в 1730 році видав «Інструкцію українським судам», де встановлювався порядок апеляції у судових справах (продовжував судову реформу)
-
відстоював право українців на власну систему торгівлі;
-
відновив право гетьмана призначати Ген. Військ. Канц. та полковників.
-
Зменшив кількість росіян у гетьманській адміністрації.
-
Київ з-під влади генерал-губернатора було переведено під юрисдикцію гетьмана.