- •Перелік питань
- •1. Кам’яний вік на території України.
- •2. Бронзова доба на території України.
- •3. Кіммерійці, скіфи та сармати на теренах України.
- •4. Давньогрецька колонізація Північного Причорномор’я.
- •5. Норманська гіпотеза створення Київської Русі.
- •6. Київська Русь під правлінням Ігоря, Ольги та Святослава.
- •7. Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого.
- •8. Внутрішня і зовнішня політика Ярослава Мудрого.
- •9. Київська Русь у добу феодального роздроблення.
- •10. Боротьба за галицьку спадщину у першій половині 13 століття.
- •11. Татарське нашестя 30-40 років 13 століття на Русь та наслідки.
- •12. Галицько-волинське князівство кінця 13 – початку 14 століття.
- •13. Внутрішня і зовнішня політика Ольгерда.
- •14. Внутрішня і зовнішня політика Вітовта
- •15. Створення Кримського ханства
- •16. Зародження і розвиток українського козацтва.
- •17. Люблінська унія та її історичне значення.
- •18. Берестейська церковна унія та її значення.
- •19. Козацьке питання в Речі Посполитій наприкінці 16 століття.
- •20. Діяльність п. Конашевича-Сагайдачного.
- •21. Культурна і релігійна діяльність Петра Могили.
- •22. Козацькі повстання 1620х-1630х років.
- •23. Причини, рушійні сили та характер Укр.. Нац. Рев. 17 ст.
- •24. Зовнішня політика Богдана Хмельницького
- •25. Політика уряду і. Виговського
- •26. Україна під правлінням Тетері, ю.Хмельницького, і.Брюховецького
- •27. Політика уряду Петра Дорошенка.
- •28. Україна у добу і. Самойловича.
- •29. Діяльність уряду Івана Мазепи
- •30. Національно-визвольна боротьба в Правобережній Україні в останню чверть 17-18 століття.
- •31. Запорізька січ у XVIII ст.
- •32. Діяльність урядів і. Скоропадського, Полуботка та Апостола.
- •33. Ліквідація української державності у другій половині 18 століття
- •34. Знищення Кримського ханства.
- •35. Діяльність «Руської Трійці» у контексті укр.. Нац. Відр. У Галичині
- •36. Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства.
- •37. Громадівський рух в Наддніпрянській Україні у 19 столітті.
- •38. Соціально-економічні реформи 60-70х років 19ст. В Наддніпрянщині.
- •39. Українські політичні партії наприкінці 19-початку 20 ст.
- •40. Наддніпрянська Україна у 1905-1907 рр.
- •41. Україна в роки Першої Світової Війни
- •42. Діяльність української центральної ради у 1917-1918рр.
- •43. Українська держава п. Скоропадського
- •44. Селянський повстанський рух на чолі з Нестором Махном.
- •45. Діяльність Директорії унр
- •46. Західноукраїнська народна республіка.
- •47. Білогвардійські режими в Україні
- •48. Становлення рад. Влади в Україні (1917-1920рр.) «Воєнний комунізм»
- •49. Нова економічна політика 1920-х років
- •50. Колективізація кінця 1920-х- початку 1930-х в Україні та її наслідки.
- •51. Культурне і суспільне життя в Радянській Україні 1920-1930. Репресії
- •52. Громадсько-політичне життя Західної України у 20-30-х роках 20 ст.
- •53. Західна Україна у 1939-1941рр.
- •54. Військові дії на теренах України у 1941- 1942 рр.
- •55. Україна в умовах німецької окупації часів Другої світової війни
- •56. Військові дії на теренах України у 1943-1944рр.
- •57. Національно-визвольна боротьба в Зах. Укр. У др.. Пол.. 1940- у 1950х
- •58. Україна в 50-х – першій половині 60-х років 20 хх ст. Відлига.
- •59. Культурне і суспільне життя в Україні у 1970-х–першій половині 80-х
- •60. Національно-державне відродження України наприкінці 80-х-п. 90-х
3. Кіммерійці, скіфи та сармати на теренах України.
Кіммерійці (кінець 2 - початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися у давньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах. Кіммерійці були першими на території України, хто перейшов від осілого до кочового скотарства, а також першими, хто почав на цих землях виплавляти з болотяної руди залізо. Перспективна за нових кліматичних умов кочова форма господарювання та досконаліша за бронзову залізна зброя дали змогу кіммерійцям залишити свій слід в історії.
Скіфи - войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у 7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. до н. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, що намагався їх завоювати. Найбільшого розквіту Скіфія досягла в IV ст. до н. е., під час правління царя Атея. Держава стала централізованою, було започатковано карбування скіфської монети. Вдало розпочалося скіфське завоювання Балкан. Спираючись на союз з батьком Олександра Македонського, Філіппом II, Атей розгромив Фракію й поширив свій вплив на задунайські землі. Та союз Скіфії з Македонією виявився недовгочасним, і в 339 р. до н. е. між цими державами спалахнула війна, у якій загинув Атей, а скіфи зазнали поразки. Пік воєнної могутності Скіфії залишився в минулому.
Сармати - племена східних кочовиків, що в другому сторіччі до н. э. завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунай та Дністер. Панування сарматів тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли на землі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановилася майнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобів виробництва (худоби, землі, знарядь праці та т. і.) у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополонені перетворювалися у рабів, що свідчить про розкладання первобитного суспільства та формування класового. Сарматське суспільство перебувало на перехідному етапі від родоплемінних відносин до ранньокласових, Але завершити цей перехід створенням власної держави сарматам так і не вдалося. Особливістю сарматського суспільного ладу було існування пережитків матріархату. Античні автори досить часто називають сарматів ≪гюнайкократуменами≫ — керовані жінками. У стародавніх джерелах є згадки про сарматських цариць — Томи- рис, Амагу та ін. Загалом жінки цього народу відрізнялися войовничим характером, їздили верхи, володіли зброєю, нарівні з чоловіками ходили в походи, не вступали в шлюб доки не вб'ють першого ворога, тобто своєю поведінкою нагадували міфічних амазонок. За легендою, переказаною Геродотом, сармати походять сааме від амазонок і скіфів.
4. Давньогрецька колонізація Північного Причорномор’я.
Майже тисячолітню історію осередків античної цивілізації в Північному Причорномор'ї поділяють на два періоди.
I. Грецький період (друга половина VII — середина І ст. до н. е. Характерними рисами цієї доби були виникнення й становлення міст-держав та Боспорського царства; тісні зв'язки з материковою Грецією; переважання в житті колоністів елліністичних традицій та звичаїв; стабільність розвитку колоній; активна урбанізація (регулярне планування міських кварталів, побудова монументальних споруд, оборонних мурів, підвищення ролі міст); започаткування карбування монет; перетворення колоній у центри посередницької торгівлі, що пов'язували Елладу з варварським світом; відносно мирне співіснування (особливо на початковій стадії цього періоду) з населенням приморської зони.
II. Римський період (середина І ст. до н. е. — IV ст. н. е.). Війни понтійського царя Мітрідата VI Євпатора проти Риму (89—63 pp. до н. е.) стали поворотним моментом у житті міст-держав Північного Причорномор'я. Розпочинається прогресуюча втрата полісами політичної незалежності. Основними тенденціями та характерними ознаками цієї доби були нестабільність воєнно- політичної ситуації; поступова переорієнтація держав Північного Причорномор'я на Римську імперію, входження Тіри, Ольвії та Херсонесу до складу римської провінції Нижньої Мезії; варваризація населення полісів; натуралізація господарства; безперервні агресивні вторгнення кочових племен; занепад міст-держав. Варварська експансія, що двома хвилями пройшлася чорноморським узбережжям (готів у III ст. і гунів у IV ст.), завдала смертельного удару грецьким полісам. Більшість міст-держав зійшли з історичної арени, вціліли лише Пантікапей та Херсонес, які з часом потрапили під владу Візантійської імперії. Тисячолітня історія античної цивілізації в Північному Причорномор'ї мала надзвичайно серйозні наслідки. По-перше, у ході колонізації на місцевий ґрунт було перенесено демократичний полісний устрій, що сприяло становленню державотворчої традиції на території сучасної України. По-друге, грецькі переселенці не тільки передали місцевому населенню прогресивні технології землеробства та ремесла, а й активно залучили його до товарно-грошових відносин. По-третє, виникнення античних міст-держав зумовило розгортання процесу урбанізації Причорномор'я. По-четверте, різнобічні контакти місцевих племен з колоністами сприяли поширенню досвіду та здобутків найпередовішої на той час античної культури. У своїй сукупності всі ці процеси не тільки помітно прискорили темпи історичного розвитку населення Криму, Подністров'я, Побужжя та Подніпров'я, а й на тривалий час визначили південний вектор цивілізаційної орієнтації, що надалі сприяло тісним контактам Київської Русі та спадкоємиці грецької культури, колишньої еллінської колонії — Візантії.