Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
filosofia_2.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
276.48 Кб
Скачать

23. Теоретичний зміст та розвиток поняття буття.

Онтологія окрема філософської науки про Буття

Буття” - це не якась конкретна річ чи явище. Дати йому логічне визначення (через рід і видову ознаку) неможливо, бо у Буття немає родового поняття,- немає такого поняття, в яке входило б Буття поруч з однорідними йому частинами (складовими). Буття не можна також визначити через перерахування його суттєвих частин, - бо воно немає ніяких ознак, у нього відсутні будь-які частини. Буття не доступне відчуттєвому спостереження, воно доступно лише розуму і таким чином являється наслідком процесса абстрактного мислення. Буття - це філософська категорія найвищого рівня.

Буття — філософська категорія, що позначає:

  1. все те, що ми бачимо, що реально існує;

  2. все те, що ми не бачимо, але воно є у дійсності (наприклад, радіохвилі, йонізуюче випромінювання, електричне поле, внутрішня зміна тощо);

  3. все те, що є уявним, нереальним (наприклад, уявлення про ідеальне, міфологічні образи);

  4. реальність, яка існує об'єктивно, незалежно від свідомості людини (природа, об'єктивні закони);

  5. загальний спосіб існування людини, суспільства.

Виходячи з вищевикладеного, основними формами буття є: буття речового, матеріального; буття суб'єктивного ідеального; буття біологічного (живого); буття соціального (суспільного).

Смисл цього поняття зазнав складного розвитку. Його загальною рисою було протиборство матеріалістичного і ідеалістичного підходів до розуміння засад буття. Перший з них тлумачить засади буття як речові, матеріальні (матеріалістичний монізм), а другий – як духовні, ідеальні (ідеалістичний монізм). Ряд мислителів виходили з визнання двох початків буття: і матеріального, і ідеального (дуалізм).

Матеріальне — філософська категорія, яка дає уявлення про фундаментальну ознаку буття, а саме про його об'єктивне існування, незалежне від свідомості людини, її життєдіяльності (наприклад, природа, космос, речовина, закони розвитку тощо).

Ідеальне — це філософська категорія для позначення суб'єктивного, образного нематеріального відображення дійсності у людській свідомості. Ідеальне дає уявлення про суттєву відмінність між образом і об'єктом, який відображається. Ця відмінність полягає в тому, що образ, який відображає реально відчутні властивості об'єкта, сам цих властивостей не має, оскільки позбавлений будь-якої тілесності, матеріальності.

24. Історична еволюція поглядів на матерію, простір та час.

матерія — об'єктивно реальне буття світу в часі, просторі, русі, детерміно­ване і пізнаванне людиною.

Історичний досвід показує, що світ – це рухома матерія, а пізнання форм руху матерії неможливе без знання про простір і час

Простір і час — це філософські категорії, за допомогою яких познача­ються основні форми існування матерії. Філософію цікавить насамперед питання про відношення простору і часу до матерії, тобто чи є вони реаль­ними, чи це тільки абстракції

Історична еволюція поглядів на простір і час пов'язана з практич­ною, суспільно-історичною діяльністю людини. Змінюється, розвивається суспільство, змінюються і розвиваються просторово-часові уявлення про буття світу.

простір — це така форма існування матерії, її атри­бут, яка характеризується співіснуванням об'єктів, їхньою взаємодією, протяжністю, структурністю та іншими ознаками. Час — це внутрішньо пов'язана з простором і рухом об'єктивна форма існування матерії, яка характеризується послідовністю, тривалістю, ритмами і темпами, від­окремленістю різних стадій розвитку матеріальних процесів.

В історії філософії існувало дві концепції або дві точки зору щодо простору і часу. Суть їх полягала у з'ясуванні питання: в якому відношенні знаходяться простір і час до матерії? Вони отримали назву - субстанційної та реляційної.

Субстанційні концепція. Ісаака Ньютона (1643-1727 р.р.). Простір розглядалося як нескінченна порожня протяжність, що вміщає в себе всі тіла. Абсолютне час розглядалося як рівномірний потік тривалості, що не залежить від будь-яких процесів. Матерія існує сама по собі, вона як би «занурена» в простір і час. Відповідно відношення між простором, часом і матерією представлялося як відношення між двома самостійними субстанціями.

Реляційна концепція Аристотель, Р. Лейбніц, Г. Гегель; була ясно сформульована в діалектичному матеріалізмі і остаточно підтверджена теорією відносності Альберта Ейнштейна (1879-1955 р.р.), який розкрив безпосередній зв'язок простору і часу з рухомої матерією і один з одним. Фундаментальний висновок, який випливає з теорії відносності, говорить: простір і час не існують без матерії, Їх метричні властивості створюються розподілом і взаємодією матеріальних мас, тобто гравітацією.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]