Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
7423377.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
16.12.2018
Размер:
397.82 Кб
Скачать

1.Інкорпорація Русі Литвою.Боротьба Литовського і Московського князівств за давньоруську спадщину.

У XIV ст. Україна переживала період політичного, економічного і культурного спаду. Тоді ж почався період підйому в розвитку її сусідів —Литви, Польщі, Московського князівства. Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослаблена золотоординским ярмом; б) багато князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись спілкою з нею убезпечити свої землі від тиску Тевтонського ордена і монголотатарського ярма.

Другий син Гедиміна Ольгерд узяв курс на захоплення

українських земель. Це полегшувалося й тим, що Золота Орда після смерті

хана Джанібека в 1357 р. помітно ослабла: почалися міжусобиці й фактично

утворилося кілька улусів(наділів). Протягом 1355-1356 рр. Ольгерд захопив

Чернігівсько-Сіверську землю, а в 1362 р. — Київ. Того ж року він

розгромив загони татарських військ на р. Сині Води і поширив свою владу

на Поділля. В усіх цих землях Ольгерд залишив княжити своїх синів і

племінників. Місцеві феодали зберегли окремі свої володіння, а руські землі — Чернігівська,Київська та Волинська — залишалися автономними. Руські князі й бояри

були васалами литовського князя. Водночас князь брав на себе обов'язки

захищати їх від татар. Литовські князі проголосили правило: "Старого ми

не змінюємо, а нового не впроваджуємо". Українська аристократія

підтримувала Велике князівство Литовське, оскільки його зовнішня

політика (саме у боротьбі з монголо-татарами) збігалася з інтересами

України. Українське населення вважало литовців союзниками у боротьбі із

Золотою Ордою. державний мова - староруська, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; В.К.Л було схоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр. і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах.

Але приблизно з 1405 р. раніше пасивна Москва вступила до жорстокої боротьби з Литвою:

На перших порах на боці Москви виступало Кримське ханство, вчиняючи грандіозні напади "на Литву" (тобто на українські землі), щоб відволікти литовські війська з московського прикордоння. Врешті-решт, Литва не витримала боротьби на всіх фронтах: з Москвою, з Кримським ханством, з хрестоносцями, з угорцями, з поляками. Разом із занепадом князівства в ньому поширювалися католицтво і польський вплив аж до об'єднання двох держав у єдину Річ Посполиту.

Після тривалої боротьби Росія залишилася одноосібним претендентом на спадщину Київської Русі, усунувши небезпечних конкурентів (Україну та Литву, яка перебувала під її значним впливом). З тих часів уже ніщо не заважало Росії "збирати землі" під свою владу, спекулюючи на руській спадщині та знищуючи будь-яку альтернативу своєму пануванню.

2. Володи́мир Кири́лович Винниче́нко— український прозаїк, драматург, художник, а також політичний і державний діяч. Вступив до РУП, яка пізніше стала УСДРП. Активний член ЦР. Очолював Генеральний Секретаріат. Автор багатьох декларацій і законодавчих актів УНР. Учасник Директорії, яка виступила проти Гетьманату Скоропадського.

Билет № 4: