1.Напад фашистської Німеччини на срср. Розгортання руху опору на Україні.

Стр 59-60 конспект

Розгортання Руху Опору та його течії в Україні. Радянське підпілля і партизанських рух 1941-1942 рр.

З виявленням справжніх намірів окупаційних властей в Україні наростав радянський партизанський рух. У 20-ті — на початку 30-х років радянське військове керівництво вважало, що в разі ворожого вторгнення в тилу агресора необхідно організувати партизанську війну. Проте наприкінці 30-х, всі підготовчі роботи було згорнуто, а розмови про партизанську війну розцінювалися як вияв невіри в перемогу. Серйозною перешкодою розгортанню партизанського руху була хронічна відсутність кваліфікованих командних кадрів, військових фахівців — радистів, мінерів-підривників, шифрувальників.

Навесні 1942 р. Сталін остаточно переконався у вагомому політичному значенні боротьби в німецькому тилу. Що до рухів опору, то можна виділити 2 основних: 1 – під керівництвом компартії, 2 – що сформувався згодом, рух ОУН УПА. Радянський партизанський рух на окупованій території

Слабкість партизанського руху в початковий період війни було викликано наступними причинами:1) вилучення та знищення в армії та штабах НКВС інструкцій по веденню такої війни; 2)згортання випробувань і виробництва засобів ведення партизанської війни; 3)ліквідація схованок і баз.

Підготовку до ведення партизанських дій було відновлено зі значним запізненням вже під час війни. Але відсутність кваліфікованих кадрів для ведення такої боротьби була відчутною, адже десь 20% тих, хто мав приймати участь в партизанському русі були до цього підготовлені на окупованій території. Партизанські загони і диверсійні групи були недостатньо організовані і через це з 3,5 тис. таких груп на 1942р. малися відомості про 22. Згодом Сталін зрозумів важливість ведення війни в тилу ворога і тому прийняв рішення про створення центрального штабу партизанського руху. Далі, спираючись на підтримку місцевого населення, координацію дій та матеріальну підтримку, партизанський рух набирає обертів. Наприкінці 1942р. німецький тил вже розхитували добре озброєні та навчені рейдові з’єднання під керівництвом О.Федорова, С.Ковпака, О.Сабурова, М.Наумова. Особливо активним партизанський рух став в 1943р.: партизани підривали мости та ешелони. «Рейкова війна» - один з найефективніших способів ведення війни, адже вона дозволяє завдати значних руйнувань малими силами.діяльність УПА

У липні 1944 р. біля Самбора (Галичина) представниками від різних українських організацій (крім ОУН (м)) була створена Українська Головна Визвольна Рада, яка закликала до боротьби проти нацизму і більшовизму, а всім неросійським народам СРСР - об`єднатись в боротьбі за своє визволення.УПА швидко розгорнула свою діяльність. Поширилася її територія з Волині, Полісся на Галичину, Черкащину. Зростала її чисельність – від 30 - 40 тисяч до 100 тисяч чоловік. Всього вважають, що через УПА до початку 50-х рр. пройшло близько 400 тисяч чоловік. Вдосконалювалася її структура, встановлені були військові звання, військові нагороди, діяли школи командирів, видавалися газети і журнали. Існували чотири ударні групи УПА: Захід, Схід, Південь, Північ. УПА виникла без зовнішньої підтримки, за масової підтримки місцевого населення. Під контролем УПА були цілі райони. У 1942 - 1943 рр. почалися бойові дії проти німців, але УПА переважно уникала зіткнень з німцями, вичікувала, зберігала сили. Вела УПА боротьбу і проти радянських партизанів, не пускаючи їх на свою територію. Боролася УПА і проти польських партизан. У 1943 - 1944 рр. сталася жорстока польсько-українська різанина, коли кілька десятків тисяч українців і поляків було знищено.Влітку – восени 1944 р. райони дислокування загонів УПА зайняли радянські війська. На розгром УПА були кинуті великі сили. Боротьба велася жорстоко. За лютий 1944 – липень 1945 р. загинуло 92,8 тисячі бійців УПА. У квітні 1944 р. у сутичці з загоном УПА було смертельно поранено командуючого І Українським фронтом , генерала армії Ватутіна. Боротьба УПА,оунівців на західноукраїнських землях продовжувалася до середини 50-х рр

2. В’ячеслав Максимович Чорновіл - ( 1937 -1999) літературний критик, публіцист, діяч руху опору проти русифікації та національної дискримінації українського народу.

Кілька разів ув'язнений за «антирадянську пропаганду» Перебував у мордовських таборах суворого режиму і на засланні.

Один із ініціаторів створення Української гельсінської спілки. 1965 року виступив разом з Іваном Дзюбою та Василем Стусом у кінотеатрі «Україна» на прем'єрі фільму Параджанова «Тіні забутих предків» з протестом проти арештів української інтелігенції. Далі, звичайно ж, — безробіття, обшуки й допити

Билет № 23: