1.Інкорпорація України-Руси Литвою. Велике князівство Литовське. Кревська унія.

У XIV ст. Україна переживала період політичного, економічного і культурного спаду. Тоді ж почався період підйому в розвитку її сусідів —Литви, Польщі, Московського князівства. Причини швидкого захоплення: а) Русь була ослаблена золотоордынским ярмом; б) багато князівств добровільно входили до складу Литви, намагаючись спілкою з ній убезпечити свої землі від тиску Тевтонського ордена і монголотатарського ярма.

Другий син Гедиміна Ольгерд (1345-1377 рр.) узяв курс на захоплення

українських земель. Це полегшувалося й тим, що Золота Орда після смерті

хана Джанібека в 1357 р. помітно ослабла: почалися міжусобиці й фактично

утворилося кілька улусів(наділів). Протягом 1355-1356 рр. Ольгерд захопив

Чернігівсько-Сіверську землю, а в 1362 р. — Київ. Того ж року він

розгромив загони татарських військ на р. Сині Води і поширив свою владу

на Поділля. В усіх цих землях Ольгерд залишив княжити своїх синів і

племінників. Так, у Києві правив його старший син Олександр. Місцеві

феодали зберегли окремі свої володіння, а руські землі — Чернігівська,

Київська та Волинська — залишалися автономними. Руські князі й бояри

були васалами литовського князя. Водночас князь брав на себе обов'язки

захищати їх від татар. Литовські князі проголосили правило: "Старого ми

не змінюємо, а нового не впроваджуємо". Українська аристократія

підтримувала Велике князівство Литовське, оскільки його зовнішня

політика (саме у боротьбі з монголо-татарами) збігалася з інтересами

України. Українське населення вважало литовців союзниками у боротьбі із

Золотою Ордою.

державний мова - староруська, закони складені на основі «Російської правди» і ін.; б) В.К.Л було схоже на федерацію численних земель, у внутрішнє життя яких литовський князь майже не втручався, і влада там була в руках місцевої укр. і білоруської знаті, що одержала значну автономію в справах.

Кре́вська у́нія 1385 року — угода, укладена між Королівством Польським та Великим князівством Литовським, Руським і Жемайтійським 14 серпня 1385 р. у м. Крево (Білорусь).Угода передбачала об'єднання Литви і Польщі в єдину державу шляхом шлюбу польської королеви Ядвіґи (з династії П'ястів) і литовського князя. За умовами унії Владислав ІІ Ягайло зобов'язувався прийняти разом з язичницьким населенням Литви хрещення за католицьким обрядом, обернути на користь Польщі свою великокнязівську казну, повернути до польської корони всі відторгнені на той час її території і, головне, назавжди приєднати до неї землі Литви і Литовської Русі.Кревська унія сприяла об'єднанню польсько-литовських сил для боротьби проти агресії Тевтонського ордену. Польські феодали намагалися використати Кревську унію для загарбання українських і білоруських земель, що були під владою Литви.Проти Кревської унії виступила литовсько-українська опозиція на чолі з князем Вітовтом, двоюрідним братом Ягайла, яка домоглася збереження Великого князівства Литовського як окремої незалежної держави (див. Городельська унія 1413). У 1392 за Острівською угодою Ягайло був змушений визнати Вітовта своїм намісником, a 1398 Вітовт проголошує себе повновладним Великим князем Литовським під номінальнoю зверхністю польського короля, чим фактично розриває Кревську унію.

2. Воєнний комунізм — здійснювані більшовиками з середини 1918 (в Україні з 1919 року) по березень 1921 соціально-економічні перетворення на підконтрольній їм території колишньої Російської імперії.В основу воєнного комунізму була покладена ідея відмови від капіталізму та швидкого революційного переходу до комуністичного ладу шляхом одержавлення власності, згортання товарно-грошових відносин, тотального підпорядкування суспільних, групових, індивідуальних інтересів державним. В економіці — це обвальна націоналізація промислових підприємств, поміщицьких маєтків, торговельних закладів. Військовий комунізм передбачав примусовий державний перерозподіл ресурсів, у тому числі предметів і товарів широкого вжитку та продовольства, державну монополію на хліб та інші продукти харчування. Практичним утіленням останньої стала так звана продрозкладка за допомогою спеціальних продовольчих загонів. У політичному житті — це перетворення Рад із широких представницьких органів на органи диктатури з обмеженням виборчих прав, масова заміна Рад ревкомами, комбідами, переслідування опозиційних партій, створення привілейованих умов для РКП(б). В ідеології та культурі воєннокомуністичні заходи полягали в пропаганді комунізму, запереченні старих культурних надбань, у формалістичних пошуках нового в літературі й мистецтві.

Билет №16: