32. Самосвідомість та самопізнання людини

Свідомість становить невід'ємний атрибут людського способу життя.Специфіка свідомого способу життя людини полягає в його здатності відокремити в представленні себе, своє "Я" від свого життєвого оточення, зробити свій внутрішній світ, свою суб'єктивність предметом осмислення, розуміння, а головне - предметом практичного перетворення. Саме ця здатність і визначає межу, що розділяє тваринний (натурально-природний) і людський (суспільно-історичний) спосіб буття. Проблема змісту, механізмів і структур людської свідомості до сьогодні залишається однією з принципово важливих і найбільш складних. У психології поки не лише відсутня теорія свідомості, а й мало достатньо обгрунтованих гіпотез про джерела і природу "Я", гіпотез, здатних бути підставою окремих досліджень. Як правило, вирішуються лише окремі питання, пов'язані з окремими особливостями самосвідомості (самооцінка, образ Я, уявлення про себе і т.п.) В цілому ж проблема "Я - свідомість" в психології залишається, по суті справи, навіть не сформульованої.

Існує проблема природи людини, її місця в світі, його відносин до світу і в світі, питання про сенс життя людини і т.п. Фундаментальною особливістю людського способу життя тут належить його свідомість. Саме свідомість становить специфічну відмінність людини, визначає його унікальне становище в світі, конституює його особливий онтологічний статус, спосіб його буття. Буття людини включає в себе як невід'ємний момент свідомість. Людське буття - це усвідомлене буття. З виникненням людини свідомість стає притаманне буття, воно набуває статусу буття. Традиційна трактування свідомості полягає в ототожненні його з самосвідомістю - з знанням суб'єкта про світ і своє місце в ньомуОтже, свідомість можна розглядати як функцію, властивість соціальних систем, виводити його зміст і форми з переплетення і диференціації зв'язків системи. Людська свідомість є усвідомлення людиною життєвої реальності, соціальних реально-практичних відносин. У такому випадку замість однорідної площині свідомості виявляються його глибинні шари. Свідомість виявляється багатовимірним, об'ємним. Воно виявляється причинно обумовленим на різних одночасно існуючі рівні, на рівні механіки соціального, механіки несвідомого, механіки знакових систем культури і т.д. 33 . Форми суспільної свідомості

Суспільна свідомість не є простою сукупністю індивідуальних свідомостей. Особливістю суспільної свідомості є те, що вона, пронизуючи індивідуальну свідомість, оформлюючи її, набуває об’єктивної, незалежної від індивідів та їх свідомості форми існування.

Суспільна свідомість має складну структуру – різноманітні рівні і форми. Свідомість виявляє себе в двох формах ідеального освоєння світу – як пізнавальна діяльність і як духовно – практична, ціннісно–мотиваційна сфера свідомості. Форми суспільної свідомості виникають внаслідок розвитку різних форм діяльності і є їх ідеальними відтвореннями. Кожна форма суспільної свідомості відображає світ у всій його цілісності, але відповідно до своєї специфіки і свого призначення. Першою нерозчленованою формою свідомості була міфологія. Вона виникла і була єдиною формою духовності на початкових стадіях розвитку суспільства. Наука як форма суспільної свідомості спрямована на відображення об’єктивних закономірностей і зв’язків природного та соціального світу. Естетична (художня) свідомість спрямована на пробудження людини до творчості. Вона відображає дійсність і формі художніх образів. Політична свідомість є сукупністю ідей, що відображають соціально – групові, класові відносини в суспільстві, центром яких є певне становлення до влади. Саме поняття влади є ключовим для політичної свідомості.

Воля державної влади трансформується в право і виступає як юридичний закон. Правова свідомість регулює соціальні стосунки з позиції закону, вона є сукупністю принципів і норм поведінки, що санкціоновані державою. Правова свідомість забезпечує громадський порядок, регулює суспільні відносини, виходячи зі сформульованих і утверджених правовими установами і закладами вимог належної з точки зору закону поведінки. Правосвідомість на рівні індивіда є усвідомленням і відстоюванням своїх прав, визначенням і дотриманням відповідних обов’язків.