26. Свідомість як філософська категорія

Перші уявлення про свідомість виникли у прадавні часи, коли люди дійшли висновку, що процеси, які відбуваються у їхніх головах, відмінні від процесів природи, що їхнє бачення світу, а відповідно І місце в ньому, відрізняється від тваринного. Такі особливі властивості приписували душі як прояву чогось надприродного. Упродовж тисячоліть людство шукало відповідь на запитан­ня, у чому полягає сутність свідомості, як вона виникає, від чого залежать її можливості і т. ін. У наш час свідому діяльність людини вивчають фізіологія, медицина, психологія, кібернетика та деякі інші науки.Найперші складності розуміння та вивчення свідомості пов 'язані значною мірою з тим, що ми не можемо спостерігати явищ свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо їх вимірювати, досліджувати за допомогою різноманіт­них приладів. Наприклад, відомий американський нейрофізіолог Я.Прибрам писав, що ні на якому рівні наукового дослідження мозку людини не фіксується те, що ми називаємо думкою, хоча мозок узагалі не можна досліджувати інак­ше, ніж виходячи із тези, що він є орган думки та свідомості. У зв'язку із зазна­ченим інколи висувають досить радикальне твердження про те, що свідомості як особливої сутності взагалі не існує, що її можна звести або до функцій та процесів організму людини, або до реакцій нервової системи людського орган­ізму на зовнішні чинники .Найпершою ознакою свідомості можемо вважати особливий тип людської поведінки. Людська діяльність стає самодіяльністю, вона вводить людину у прин­ципово інакший, у порівнянні із біологічною, тип поведінки.

Отже, свідомість має унікальні властивості, які зумовлюють неможливість її прямого вивчення та вимірювання; проте вихідні озна­ки свідомості дозволяють стверджувати її реальне існування, але в особливих якостях та характеристиках.

27. Біологічні передумови та соціальні чинники виникнення і розвитку свідомості

У світі немає нічого загадковішого за людський розум, інтелект, свідомість. Ідеальні, духовні явища, які на відміну від матеріальних існують тільки у головах людей як похідні від матеріальних, як результат їхнього відображення, встановлюють зміст свідомості. Тисячоліття людство шукало відповіді на питання, в чому полягає суть феномена свідомості, яка її природа, як вона виникла і яке її призначення в світі. В історико-філософському процесі проблема свідомості набувала найрізноманітніших тлумачень. Відомо, що ідеалізм вважає свідомість активним началом матерії. Фактично свідомість відривалась від людини і природи, їй приписували самостійне, незалежне існування. Така свідомість не мала ніякого відношення до мозку: воно жило своїм власним життям, розвивалося, продовжувало явища природи та історії. Ідеалісти стверджували, що свідомість може бути зрозумілим тільки із самого себе. У світі завжди існували дві самостійні субстанції - матерія і свідомість. Свідомість, як і матерія є вічною, вона не виникає і не народжується. Питання про походження і сутність свідомості пов'язується з розглядом матерії, яка здатна до саморуху і саморозвитку. Світова філософська думка ХХст.-Питання свідомості стає предметом постійної зосередженості і пошуку зарубіжної філософії цієї епохи. Щодо світової сучасної філософії, то її трактування "онтології суб'єктивності і свідомості" не однозначнаЗа останні 15-20 років філософія свідомості в англомовних країнах помітно перебудувалася. Вона взяла курс на зближення з пріродознаніем,, на розробку "наукової метафізики", набула більш емпіричний, натуралістичний вигляд. Сьогодні досліди філософів зосередились на співвідношенні "духу" і "тіла", фізичних і психічних станів. Свідомість сучасної людини є продуктом всесвітньої історії, результатом багатовікового розвитку практичної і пізнавальної діяльності, багатьох поколінь людей.