- •Поняття страхування тимчасової втрати працездатності, основні принципи.
- •Управління та нагляд у сфері страхування тимчасової втрати працездатності.
- •Кошти страхування: джерела формування та порядок використання.
- •Визначення розміру страхових внесків, порядок та строки сплати.
- •Забезпечення за страхуванням тимчасової втрати працездатності
- •6.Сутність, завдання і основні принципи снввпз
- •7. Управління і нагляд у сфері страхування від нещасних випадків на виробництві
- •8. Відшкодування шкоди заподіяної застрахованому ушкодженнями його здоров'ю.
- •9. Фінансування страхування від нещасних випадків
- •10. Порядок і строки проведення страх. Виплат
- •11.Суть, значення, основні принципи страхування на випадок безробіття.
- •12.Особи, що підлягають страхуванню на випадок безробіття.
- •13.Джерела коштів страхового фонду та їх використання.
- •14.Розмір та порядок сплати страхових внесків.
- •16.Управління та нагляд у сфері страхування на випадок безробіття.
- •17.Значення пенсійного страхування, основні принципи.
- •18.Пенсійна система України: принципи організації, структура. Пенсійний фонд України (пфу)
- •19. Порядок нарахування страхових внесків, визначення розмірів і строки сплати страхових внесків до пфу
- •20.Звітність до Пенсійного фонду.
- •Звітність платників єдиного внеску
- •Реєстрація та облік платників єдиного внеску
- •21, Виплата пенсій в солідарній системі.
- •22. Особливості недержавного соціального страхування.
- •23Недержавне пенсійне страхування.
- •24.Недержавне медичне страхування.
- •25.Існуючі проблеми етапу реформування системи соціального страхування в Україні.
- •26.Напрями вдосконалення системи соціального страхування.
- •Поняття страхування тимчасової втрати працездатності, основні принципи.
- •Управління та нагляд у сфері страхування тимчасової втрати працездатності.
25.Існуючі проблеми етапу реформування системи соціального страхування в Україні.
На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні у сфері соціального страхування нагромадилася низка нерозв”язаних проблем як законодавчого, так і організаційного характеру. Серед них відмітимо наступні:
-відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних послуг;
-взаємодублювання окремих соціальних виплат;
-відсутність чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім”ям із низьким рівнем доходів;
-недостатня узгодженність соціальних виплат із іншими державними витратами;
-відсутність механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів.
Характерними рисами соціального забезпечення на сьогодні є:
-зрівнялівка у пенсійному забезпеченні та низький його рівень
-відсутність соціального захисту громадян, що працюють в приватному секторі неповний робочий день чи тиждень
-незабезпечення регресивних виплат у зв”язку з трудовим каліцтвом та профзахворюванням, руйнування системи охорони здоров”я
-невизначенність питання щодо управління коштами фонду соціального страхування, ПФУ, державного фонду сприяння зайнятості.
Незважаючи на достатньо високе навантаження на фонд оплати праці (близько 40%), рівень більшості соціальних виплат є недостатнім, хоча і поступово наближається до прожиткового мінімуму.
Потребують удосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків і бюджетів соціальних страхових фондів на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.
26.Напрями вдосконалення системи соціального страхування.
Складність соціальної ситуації потребує проведення великих соціальних реформ, у ході яких слід розв”язати такі ключові завдання:
-Створити економічні та правові умови для підвищення трудової активності, розвитку підприємництва і ділової ініціативи працездатних громадян;
-Забезпечити підвищення рівня соціальної захищенності і соціального обслуговування ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, дітей, інших непрацездатних та соціальновразливих груп населення;
-Створити однакові стартові умови для всіх громадян незалежно від місця проживання й рівня доходів у реалізації прав на охорону здоров”я й отримання освіти.
Для виконання цих завдань необхідно: 1)завершити формування законодавчої бази, яка забезпечить проведення активної і дієвої соціальної політики; 2) підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів і недержавних фондів, які здійснюють соціальне страхування.
Із метою стабільного фінансового забезпечення реформи соціального захисту населення потрібно вжити таких першочергових заходів:
-забезпечити стабільне, стійке фінансування прийнятих програм соціального захисту населення відповідно до затверджених показників бюджетіврізних рівнів, бюдежтів фондів державного соціального стархування, бюджеті внедержавних фондів, які здійснюють різні види соціального страхування громадян;
-активніше залучати кошти населення через розвиток і стимулювання обов”язкового та добровільного страхування;
-забезпечити стійкість та надійність страхових систем у виконанні страхових зобов”язань за рахунок підвищення вимог до розміру статутного капіталу, розвитку інституту перестрахування, резервування тощо.
У подальшому реформуванні системи соціального страхування необхідно вирішити ряд організаційних питань. Потребують оптимізації операції зі сплати страхових внесків до фондів. У світовій практиці ця проблема вирішується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим введенням єдиного соціального податку.
Запровадження єдиного соціального внеску з 01.01.2011 рр. обумовило узгодження бази нарахувань по внескам до всіх соціальних фондів, кількості й розміру страхових тарифів. Введення єдиного внеску стало одним із перспективних напрямів вдосконалення системи соціального страхування в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників страхових внесків, так і застрахованих осіб, однак ще в більшій мірі збільшило навантаження на ПФУ, який являється адміністратором внеску.
Реформування системи соціального страхування потребує запровадження п”яти окремих програм обов”язкового державного соціального страхування: пенсійного, медичного, у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації страхового захисту від конкретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується повне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.