25.Існуючі проблеми етапу реформування системи соціального страхування в Україні.

На сучасному етапі ринкових перетворень в Україні у сфері соціального страхування нагромадилася низка нерозв”язаних проблем як законодавчого, так і організаційного характеру. Серед них відмітимо наступні:

-відсутність єдиних принципів визначення критеріїв необхідності надання соціальних послуг;

-взаємодублювання окремих соціальних виплат;

-відсутність чіткої спрямованості соціальних виплат на допомогу сім”ям із низьким рівнем доходів;

-недостатня узгодженність соціальних виплат із іншими державними витратами;

-відсутність механізмів регулювання бюджетів соціальних фондів.

Характерними рисами соціального забезпечення на сьогодні є:

-зрівнялівка у пенсійному забезпеченні та низький його рівень

-відсутність соціального захисту громадян, що працюють в приватному секторі неповний робочий день чи тиждень

-незабезпечення регресивних виплат у зв”язку з трудовим каліцтвом та профзахворюванням, руйнування системи охорони здоров”я

-невизначенність питання щодо управління коштами фонду соціального страхування, ПФУ, державного фонду сприяння зайнятості.

Незважаючи на достатньо високе навантаження на фонд оплати праці (близько 40%), рівень більшості соціальних виплат є недостатнім, хоча і поступово наближається до прожиткового мінімуму.

Потребують удосконалення структура і порядок формування бюджетних видатків і бюджетів соціальних страхових фондів на соціальні потреби на основі використання системи державних мінімальних соціальних стандартів.

26.Напрями вдосконалення системи соціального страхування.

Складність соціальної ситуації потребує проведення великих соціальних реформ, у ході яких слід розв”язати такі ключові завдання:

-Створити економічні та правові умови для підвищення трудової активності, розвитку підприємництва і ділової ініціативи працездатних громадян;

-Забезпечити підвищення рівня соціальної захищенності і соціального обслуговування ветеранів, інвалідів, людей похилого віку, дітей, інших непрацездатних та соціальновразливих груп населення;

-Створити однакові стартові умови для всіх громадян незалежно від місця проживання й рівня доходів у реалізації прав на охорону здоров”я й отримання освіти.

Для виконання цих завдань необхідно: 1)завершити формування законодавчої бази, яка забезпечить проведення активної і дієвої соціальної політики; 2) підвищити фінансову стабільність і ефективність використання коштів державних позабюджетних соціальних фондів і недержавних фондів, які здійснюють соціальне страхування.

Із метою стабільного фінансового забезпечення реформи соціального захисту населення потрібно вжити таких першочергових заходів:

-забезпечити стабільне, стійке фінансування прийнятих програм соціального захисту населення відповідно до затверджених показників бюджетіврізних рівнів, бюдежтів фондів державного соціального стархування, бюджеті внедержавних фондів, які здійснюють різні види соціального страхування громадян;

-активніше залучати кошти населення через розвиток і стимулювання обов”язкового та добровільного страхування;

-забезпечити стійкість та надійність страхових систем у виконанні страхових зобов”язань за рахунок підвищення вимог до розміру статутного капіталу, розвитку інституту перестрахування, резервування тощо.

У подальшому реформуванні системи соціального страхування необхідно вирішити ряд організаційних питань. Потребують оптимізації операції зі сплати страхових внесків до фондів. У світовій практиці ця проблема вирішується шляхом передачі права на збір страхових внесків податковій службі або іншій структурі з можливим введенням єдиного соціального податку.

Запровадження єдиного соціального внеску з 01.01.2011 рр. обумовило узгодження бази нарахувань по внескам до всіх соціальних фондів, кількості й розміру страхових тарифів. Введення єдиного внеску стало одним із перспективних напрямів вдосконалення системи соціального страхування в Україні, що вирішуватиметься як в інтересах платників страхових внесків, так і застрахованих осіб, однак ще в більшій мірі збільшило навантаження на ПФУ, який являється адміністратором внеску.

Реформування системи соціального страхування потребує запровадження п”яти окремих програм обов”язкового державного соціального страхування: пенсійного, медичного, у зв”язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття, а також від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Виокремлення таких видів соціального страхування сприяє підвищенню ефективності організації страхового захисту від конкретних соціальних ризиків. У цьому випадку забезпечується повне врахування природи соціального ризику, облік фінансових витрат, однорідність інтересів застрахованих осіб.