- •Поняття страхування тимчасової втрати працездатності, основні принципи.
- •Управління та нагляд у сфері страхування тимчасової втрати працездатності.
- •Кошти страхування: джерела формування та порядок використання.
- •Визначення розміру страхових внесків, порядок та строки сплати.
- •Забезпечення за страхуванням тимчасової втрати працездатності
- •6.Сутність, завдання і основні принципи снввпз
- •7. Управління і нагляд у сфері страхування від нещасних випадків на виробництві
- •8. Відшкодування шкоди заподіяної застрахованому ушкодженнями його здоров'ю.
- •9. Фінансування страхування від нещасних випадків
- •10. Порядок і строки проведення страх. Виплат
- •11.Суть, значення, основні принципи страхування на випадок безробіття.
- •12.Особи, що підлягають страхуванню на випадок безробіття.
- •13.Джерела коштів страхового фонду та їх використання.
- •14.Розмір та порядок сплати страхових внесків.
- •16.Управління та нагляд у сфері страхування на випадок безробіття.
- •17.Значення пенсійного страхування, основні принципи.
- •18.Пенсійна система України: принципи організації, структура. Пенсійний фонд України (пфу)
- •19. Порядок нарахування страхових внесків, визначення розмірів і строки сплати страхових внесків до пфу
- •20.Звітність до Пенсійного фонду.
- •Звітність платників єдиного внеску
- •Реєстрація та облік платників єдиного внеску
- •21, Виплата пенсій в солідарній системі.
- •22. Особливості недержавного соціального страхування.
- •23Недержавне пенсійне страхування.
- •24.Недержавне медичне страхування.
- •25.Існуючі проблеми етапу реформування системи соціального страхування в Україні.
- •26.Напрями вдосконалення системи соціального страхування.
- •Поняття страхування тимчасової втрати працездатності, основні принципи.
- •Управління та нагляд у сфері страхування тимчасової втрати працездатності.
24.Недержавне медичне страхування.
Сучасну ситуацію в системі охорони здоров”я України иожна назвати критичною. Вона характеризується недостатньою доступністю до якісних медичних послуг, нефективною системою надання первинної, швидкої допомоги, високою вартістю на більшість медичних послуг (незважаючи на декларування безоплатної медицини), високим рівнем тіньової оплати медичних послуг. За різними оцінками, на сьогодняшній день тіньова оплата населенням медичних послуг сягає від 50% до 75% сукупних витрат на охорону здоров”я. Причому ці явища спостерігаються на фоні погіршення демографічних показників, високого рівня захворюванності та смертності, у тому числі – дитячої.
Отже, виникає нагальна проблема запровадження багатоканального фінансування галузі. Одним із засобів вирішення зазначених проблем у сфері охорони здоров”я є запровадження обов”язкового медичного страхування (ОМС). Питання залишається відкритим, незважаючи на те, що його запровадження регламентоване Конституцією України, Програмою діяльності Кабінету Міністрів, міжгалузевою програмою “Здоров”я нації 2002-2011 роки”.
Затримки із запроваженням системи ОМС можна пояснити складністю і невирішеністю багатьох питань щодо механізмів її впровадження, ризиком нестачі коштів у Фонді медичного страхування на покриття витрат, а також можливих соціальних і економічних наслідків. Для запровадження системи ОМС в Україні необхідно:
1.Забезпечити збалансованість обсягів послуг ОМС з його фінансуванням. Для цього має бути розрозроблена багаторівнева програма медичного страхування з переліком послуг, що мають надаватися всьому населенню безкоштовно в обсязі базової програми ОМС, та переліком послуг, що мають надаватися понад йього в рамках добровільного медичного страхування, або за рахунок власних коштів громадян. Для визначення обсягу базової медичної допомоги перед впровадженням ОМС доцільно запровадити кілька “пілотних” проектів в різних регіонах країни. Для роботи в багатоканальній системі медичного страхування необхідно поєднання обов”язкового та добровільного медичного страхування (ДМС).
2.Перед впровадженням ОМС необхідно провести заходи щодо оптимізації мережі лікувальних закладів з метою уникнення необгрунтованості витрат на утримання надлишкових приміщень та персоналу. В таких заходах мають бути зацікавлені органи місцевого саморявдування.
3.Починати перехід до страхової медицини доцільно шляхом розвитку системи лікарняних кас, які являють собою неприбуткові громадські організації, в основі яких лежать добровільні персоналізовані внески населення для фінансування додаткових медичних послуг. За умов поширення тіньового ринку медичних послуг, розвиток і удосконалення системи лікарняних кас має дати такі результати:
-підвищити доступність до якісної і кваліфікованої медичної допомоги;
-забезпечити контроль якості медичної допомоги;
-значно зменшити обсяги тіньових послуг.
Перевагою лікарніної каси перед страховою компанією є те, що страхова компанія за своєю природою є комерційною організацією і працює на прибуток. Тому вона змушена передбачуваний прибуток закладати в страховий внесок, що збільшує його величину. Лікарняна каса ж основну частину (до 95%) зібраних коштів використовує на реалізацію медичних програм, тобто є більш соціально орієнтованою організацією.